Війна США та Ізраїлю проти Ірану – це протистояння не закінчиться ні за кілька тижнів, ні навіть за кілька місяців – Тарас Жовтенко

За тиждень після початку операції США та Ізраїлю проти Ірану, за відкритими даними медіа, Іран випустив майже три тисячі шахедів по країнах Близького Сходу.  Найбільше від ударів потерпають Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль та Кувейт. Для перехоплення атак уже було використано близько 800 ракет до систем Patriot – це більше, ніж Україна застосувала протягом усіх зимових місяців ключові військові об'єкти та оборонну промисловість було вражено й на території самого Ірану. Якою є логіка розвитку цієї кампанії та чи може вона завершитися швидко? Свої думки з цього приводу в інтерв’ю  Radio NV висловив  безпековий аналітика Фонду «Демократичні ініціативи»  Тарас Жовтенко.

«На самому початку, принаймні з того, як були озвучені цілі цієї кампанії Вашингтоном і Тель-Авівом, це точно не виглядало як короткострокова кампанія. Сам Дональд Трамп неодноразово говорив, що це не буде швидка операція. По-перше, цілі були дуже різнопланові. По-друге, вони були розмиті. І, по-третє, у різних заявах звучали різні комбінації пріоритетів», – зазначив аналітик.

Він нагадав, що серед заявлених завдань звучали різні, іноді суперечливі цілі: від знищення іранської ядерної програми до ліквідації ракетного потенціалу чи припинення підтримки проксі-угруповань у регіоні.

«То йшлося про знищення ядерної програми Ірану – хоча ще минулого року після так званої 12-денної війни Трамп заявляв, що стратегічні бомбардувальники B-2 відкинули Іран у цій сфері на десятиліття назад. То з’являвся пріоритет знищити ракетний потенціал Ірану – і це виглядало логічно, адже під час попередніх зіткнень Тегеран активно застосовував балістичні ракети. Окремо звучала вимога змусити Іран відмовитися від підтримки проксі-сил у регіоні – від ХАМАСу до «Хезболли» і єменських хуситів», – зауважив експерт.

Ще одним елементом невизначеності, за словами Тарас Жовтенка, була тема зміни режиму в Тегерані.

«То з’являлася, то зникала стратегічна мета змінити режим в Ірані. То йшлося про підтримку протестів, то навпаки. Така розпливчатість стратегічних цілей уже сама по собі свідчила про те, що якщо немає чіткої мети, то шлях до неї точно швидким не буде», – наголосив він.

За словами аналітика, реакція Ірану цього разу принципово відрізняється від попередніх конфліктів.

«Тепер уже очевидно, що Іран взяв на озброєння тактику тотального хаосу в регіоні. Якщо раніше Тегеран відповідав масовано, але досить точково, то тепер стратегія інша. Іран б’є не тільки по ізраїльських і американських цілях – він б’є по всьому регіону. Причому навіть по своїх колишніх союзниках. Наприклад, по Катару прийшла значна кількість безпілотників і балістичних ракет», – зазначив Тарас Жовтенко.

Під удари потрапляють і країни, які традиційно співпрацюють із Заходом –  Саудівська Аравія, Емірати, інші держави, каже аналітик. Важливою складовою іранської стратегії є атаки, під час яких Іран у країнах регіону б’є не стільки по військових цілях, скільки загалом намагається посіяти хаос.

«Безпілотники летять по туристичній інфраструктурі, по цивільних об’єктах. Але системно Іран б’є і по енергетиці – по нафтових і газових об’єктах, по трубопроводах, по портовій інфраструктурі, по терміналах», – констатував аналітик

Особливо чутливим питанням залишається блокування Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту енергоносіїв.

«Іран давно погрожував перекрити Ормузьку протоку. Але тут усі оглядаються на реакцію Китаю, бо понад дві третини нафти й газу, які отримує Пекін, проходять саме через цю протоку», – інформує Тарас Жовтенко.

За його словами, після дипломатичних сигналів з боку Китаю позиція Тегерана почала коливатися.

«Спочатку вони фактично заявили, що блокують протоку. Потім після досить м’якої заяви китайського МЗС почали говорити, що блокування стосуватиметься тільки американських кораблів. Тобто ми бачимо постійні “гойдалки”», – коментує аналітик.

Тарас Жовтенко акцентує, що тут йдеться про тактику тотального терору в регіоні – своєрідний принцип «після нас хоч потоп». Таким чином Тегеран фактично сигналізує всім учасникам процесу: якщо режим аятол у Ірані піде на дно, то він потягне за собою й увесь регіон.

Тарас Жовтенкко  звертає увагу, що ця тактика  дуже нагадує логіку  Путіна: “навіщо нам такий світ, де немає Росії”, і   може бути своєрідним сигналом і для інших авторитарних режимів.

«Подібні диктатури не лише співпрацюють між собою – вони підглядають стратегії одна в одної. І я цілком допускаю, що якщо Росія колись відчує серйозний тиск у великій війні з НАТО, вона може спробувати діяти за такою ж логікою – нищити цивільну інфраструктуру і створювати хаос», – прогнозує експерт.

За його словами, Росія уважно спостерігає за розвитком подій:

«Очевидно, що Кремль дуже уважно стежить за тим, що робить Іран. Є і обмін інформацією, і певна координація. Росіяни дивляться, наскільки ефективною може бути така модель війни».

Підсумовуючи перший тиждень протистояння, аналітик робить обережний, але досить песимістичний прогноз:

«У такій динаміці і з такими тенденціями це протистояння точно не закінчиться ні за кілька тижнів, ні, можливо, навіть за кілька місяців».