Успіх реформ неможливий без визнання громадян

«Реформи в країні, задекларовані новою владою, тривають вже півтора року. Однак ще півроку тому, коли  на фронті вирували бої,  основна увага українців була прикута до війни, а не до реформ. Нині ж, коли війна перейшла в  «холодну»  фазу,   українці все більше почали переміщувати увагу на внутрішні проблеми,  ті, які звуться «другим фронтом», і  саме від того, наскільки успішною буде боротьба на цьому «другому фронті», можливо, й залежатиме успішність боротьби на фронті з зовнішнім агресором». Так почала свою презентацію даних опитування громадської думки, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова,  директор «Демініціатив» Ірина Бекешкіна.  Провідний соціолог вважає, що успіх будь-якої реформи неможливий без того, щоб його визнавали громадяни. Адже якщо  реформи успішні, то громадяни це відчувають, а якщо не відчувають, то щось не те відбувається з реформами.

Принаймні наслідки економічної кризи на собі відчуло майже все населення, зазначає Ірина Бекешкіна. Вона нагадала, що порівняно з фінансовою кризою  2008 року, яка також відчутно вплинула на матеріальне становище українців, сьогоднішні наслідки набагато гірші. «Ми запитували громадян, чи відчули вони на собі наслідки фінансової кризи, то не відчули їх лише 2%, тоді як в 2008 році їх було все-таки 16%», – відзначила  соціолог.

Головним економічним наслідком кризи для більшості населення стало зростання цін –  75% опитаних відзначили це,  72% – вказали на пов’язані з цим зменшення купівлі одягу та інших речей,  67% – констатували скорочення споживання продуктів харчування, а 55% –  обмеження купівлі ліків і медичних послуг.  Зменшення заробітної плати відчув кожен четвертий українець. Тим часом не надто високий виявився відсоток громадян, які відчули труднощі із виплатою взятого в банку кредиту (10%), втратою роботи (9,5%) чи відмовою від звичайного відпочинку (32%).

«Очевидним є те, що наслідком цієї фінансово-економічної  кризи є різке скорочення доходів людей і споживання», – каже Ірина Бекешкіна. Тож закономірними є  й наступні відповіді громадян, які в абсолютній більшості вважають, що влада  зробили  дуже мало із обіцяного.

Лише 0,6% опитаних вважають, що влада вже зробила більше половини з запланованих реформ, а майже половина українців (48%) вважає, що нова українська влада не досягла жодного прогресу у здійсненні реформ.  «Кожен четвертий громадянин вважає, що було зроблено приблизно 10% того, що слід було зробити, кожен десятий – що зроблено не більше третини», – каже  соціолог.  До того ж українці дуже сумніваються у здатності влади таки впровадити задекларовані реформи в майбутньому. «Оцінки населення просто вбивчі. Приблизно третина опитаних загалом вірить в успішність реформ, впевнених, правда, не так багато. 32% загалом не вірить, проте якась частка надії ще є. Тобто українці залишаються поміркованими оптимістами», – акцентувала Ірина Бекешкіна.

Поцікавилися науковці у людей і їхньою готовністю трохи  потерпіти заради реформ. «Вперше ми це запитання поставили в грудні минулого року, – розповідає експерт. – І тоді майже 45% були готові потерпіти заради реформ, щоправда, не довго, не більше року, але готові…  Зараз ця кількість дещо знизилась – 35%, але такі терплячі ще є. Вони готові терпіти подальше зниження рівня власного життя заради кінцевого успіху реформ. Ще 25% населення терпіти не готові не тому, що не можуть, а тому що не вірять в успіх реформ».  За словами соціолога, вони потенційно теж можуть бути прихильниками реформ, якщо їх переконати в цьому. Натомість, кожен третій українець не може терпіти далі, бо його матеріальне становище нестерпне вже зараз.

На запитання, хто  є головним рушієм і гальмом здійснення в Україні необхідних реформ,   громадяни відповіли, що найбільший опір проведенню їх чинять уряд та олігархи – по 51% вказали на тих і тих. Водночас, на думку 32% українців, уряд не чинить опору, а навпаки, сприяє проведенню реформ; натомість, щодо олігархів таку думку мають лише 7%.  Кількість тих, хто вважає президента рушієм і гальмом реформ, приблизно однакова: 37% і 39%, відповідно.

«Тобто третина українців вважає, що  президент т і уряд, з одного боку, виступають як гальмо, з іншого – як рушії реформ,  – твердить соціолог. – Очевидно, що надія на них ще є». Але не менш важливим чинником є те, каже експерт-громадський діяч,  що майже ніхто з опитаних не бачить гальма  в громадських організаціях і волонтерах. «Більше того,  22% вважають, що вони можуть бути рушієм реформ, – наголосила Ірина Бекешкіна. –  Не бачить населення і в собі гальма, а бачить тільки рушія.  Цікаво й те, що Росія, на думку українських громадян, не є чинником ані рушійним, ані гальмівним,  лише 12% вважає, що країна-агресор винна у негараздах. Тобто українці бачать причини у внутрішніх чинниках, насамперед, в тих політичних силах, які покликані ці реформи здійснювати», – підсумовує директор Фонду.

Переважна більшість українців (54%) підтримує продовження ринкових реформ заради подолання соціально-економічної кризи в країні. Перехід до планової економіки  як панацеї назвали 20% опитаних. А в ієрархії реформ,  поза всякою конкуренцією, першочерговими опинились дві –  антикорупційна реформа (65%) і  реформа органів правопорядку (судів, прокуратури, міліції), яку назвали 58%. «Це цікавий результат, – запевняє Ірина Бекешкіна. – Раніше, коли ми запитували про першочергові реформи, на першому місці завжди були соціальні реформи», – зазначає Ірина Бекешкіна. Далі йдуть традиційні реформи, які завжди були на першому місці, а саме пенсійна реформа та реформа соціального захисту, реформа охорони здоров’я і реформування армії.  

А що втіленням реформ в Україні займаються й іноземці, то соціологи  окремо   запитали в  громадян про те, як вони ставляться до того, що керівні позиції у владі обіймають вихідці з інших країн, зокрема – з Грузії. «Слід сказати, що думки поділилися. Цілком позитивно і переважно позитивно до цього ставиться 40% і 42% ставиться негативно», – розказує Бекешкіна.  – Досить відчутні регіональні відмінності в думках українців – на Заході та в Центрі переважно підтримують ці призначення, тоді як на Півдні, Сході та Донбасі  – здебільшого   ні. Коли ж ми конкретно ставили запитання про призначення Міхеїла Саакашвілі головою Одеської ОДА, ми отримали такі самі результати, але було трохи більше позитиву, коли мова йшла про конкретну людину», – відзначила експерт.

Важливою, на думку соціологів,  є й те, як здійснення реформ подається для людей, яким є інформаційний супровід трансформацій у країні. «Тут ситуація дужне негативна,  – каже Ірина Бекешкіна,  – тому що лише  9% українців повністю задоволені станом інформування урядом суспільства про свою роботу і відповіли, що інформації достатньо й вона  зрозуміла».  Натомість, на думку 39% громадян, інформація, яку подає уряд, часто не відповідає дійсності, 28% вважають, що такої інформації замало, а 24% нарікають  на її незрозумілість. Водночас 12% переконані, що такою інформацією мають цікавитися фахівці, а не пересічні громадяни.

 «Очевидно, що значна частка причин негативного ставлення до реформ в Україні пояснюється тим, що інформація про частину з них просто не доходить до пересічного українця, не налагоджено діалог влади і суспільства. Можливо, якби вони знали пор пербіг реформ, ставлення було дещо кращим», – переконана Ірина Бекешкіна.

Запитали соціологи в людей і про їхню готовність  особисто щось робити для успішної реалізації реформ. «І тут так само результат виявились не дуже обнадійливі», – каже науковець.  Більше 50% відповіли що вони нічого не  робитимуть  заради успіху реформ у країні: 28% – бо вважають, що цим мають займатися органи державної влади, а 23% – бо не вірять в успіх реформ. З іншого боку, 28% готові уважно стежити за інформацією про прогрес реформ у ЗМІ, 13% – набувати знань, потрібних для орієнтування в реформах, 11% – брати участь у публічних обговореннях.

«Це негативні результати, тому що, з одного боку, люди не задоволені тим, як реалізуються реформи, не задоволені рівнем діалогу, інформацією, а з іншого –  в  більшості своїй не готові для цього щось  робити», – каже Ірина Бекешкіна.  Компенсувати  неготовність більшості громадян  активно включатися в процес здійснення реформ вона закликала громадських активістів. «Цьому має сприяти підвищена  активність громадських активістів, зокрема громадських організацій», – звернулась вона до учасника прес-конференції,  координатора експертних груп Реанімаційного Пакету  (РПР) Реформ Вадима Міського, надавши йому слово.  Той, у свою чергу, підтримав колегу у тому,  що влада,  яка не має чітко визначених пріоритетів у реформах, повинна  прислухатись до суспільства. «Що піднімає на прапори  суспільство,   те  й має  ставати   пріоритетом діяльності  влади,  – відзначив громадський діяч. –  Лідерам громадського руху  ці пріоритети допомагають  глибше розуміти запити суспільства і на їх основі  готувати пропозиції  та  тиснути на владу». 

Дуже важливим є підвищення запиту на судову реформу, відзначив експерт. Вона  зараз разом із реформою прокуратури і міліції є  вимогою  номер 2 в українського суспільства. «Разючим є контраст довіри до судів, яка дорівнює майже нулю, і  скажімо, до нової патрульної служби, – каже Вадим Міський. – Тут слід відзначити гарний  приклад, який українська влада показала, запровадивши реформу патрульної поліції. Рейтинг довіри до оновленої структури, коли здійснили повний перенабір кадрів, сьогодні суттєво зростає».  Громадський активіст зазначив, що РПР пропонуватиме Президенту,  Адміністрації Президента та  Конституційній   комісії записати у змінах до Конституції, які   стосуватимуться правосуддя, повне переобрання суддів за тим самим прикладом, за  яким була сформована нова патрульна поліція.   «Ми розуміємо, що інакше ніяким чином не можна подолати тотальну корумпованість суддів, прокурорів, міліціонерів. Переобранням суддівського корпусу має зайнятись незалежний  орган,  який складатиметься  із вагомих суспільних авторитетів, і здійснити це він має під час прозорого конкурсу», – акцентував Вадим Міський. Він переконаний, що ця реформа має шанси на успіх.  Адже минулого тижня на засіданні Національної ради  реформ  Президент схвально  прийняв  пропозицію, підготовлену громадськими експертами. Вадим Міський відзначив, що у разі, коли в суспільстві   антикорупційна реформа залишається пріоритетом, то  насправді без судової реформи, без реформи правоохоронних органів уряд ніколи не досягне успіхів.

Коментуючи результати опитування, координатор експертних груп РПР  звернув увагу і на той факт, що підтримка 18% населення   реформи децентралізації та регіонального  розвитку і 11%  – адміністративно-територіальної реформи дає у сумі 30% прихильників, власне,  децентралізації, що виводить цю реформу у п’ятірку пріоритетних. «Це свідчить про  те, – каже експерт, – що парламенту потрібно все-таки досягти консенсусу в частині децентралізації і перевести цю  дискусію із емоційних ефірів на телебаченні  та  кидання гранат під стінами Верховної Ради  у парламентську залу та парламентські  комітети. Треба  знайти той шлях, який відкриє країні можливість  здійснити реформу місцевого самоврядування,  передати  повноваження регіонам і водночас  дати їм можливості розвиватися, залучати інвестиції, будувати самостійно своє майбутнє».

Вадим Міський відзначив  – те, що суспільство нарікає на нестачу комунікації з владою,  брак достатньої залученості громадських організацій, експертних середовищ  у підготовку  рішень щодо реформ в Україні, –  є тривожним маячком  для влади. «Тому громадські організації готові підставляти своє  плече як комунікаційне, так  і експертне, –  наголосив експерт. – Потрібна лиш більша готовність з боку уряду залучати  їх, і тоді реформи, які проводить уряд, краще сприйматимуться населенням», – переконаний Вадим Міський.

Ірина Філіпчук