Український "плюралізм by default" перешкоджає спробам диктатури
Застосувавши силу до учасників акцій протесту, які не довіряють оголошеним ЦВК Білорусі попереднім результатам голосування на президентських виборах, Олександр Лукашенко проявив свою дикторську суть і запустив найгірший для себе сценарій. Так вважають опитані Радіо Свобода політичні експерти, які висловили свої думки про те, чому Путін та Лукашенко так бояться віддати владу, а те, що сталося із Януковичем, їх нічому не навчило, чи є тяжіння до встановлення диктатури спільною проблемою для пострадянських країн.
Зокрема, Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», зазначив:
– Неспроможність віддати чи передати владу у мирний спосіб – це ознака диктаторів. Вони самі збудували систему, яку заточили під себе, під одну людину. А для такої системи завжди найбільша проблема – передача влади, бо диктатори нікому не довіряють, бояться за своє становище, за свої привілеї і впевнені, що навколо вороги, які хочуть зайняти їхнє місце.
У таких людей завжди є «комплекс месії» – вони переконані, що вони незамінні
До того ж, у таких людей завжди є «комплекс месії» – вони переконані, що вони незамінні, що все, що вони роблять, є винятковим і надважливим, а відтак, вони не можуть навіть припустити думку, що хтось може їх замінити, бути кращим за них і, відповідно, не можуть визначитися із спадкоємцем.
За диктаторами завжди є багато злочинів: і привласнення майна, і переслідування, і знищення опонентів. На диктаторів є багато компроматів. Тому диктатори бояться помсти, бояться за свою особисту безпеку і свої гроші, а тому намагаються у різні способи зберегти себе при владі. Наприклад, змінюючи під себе Конституцію, як це зробив Путін.
Навіть у нас, пам’ятаєте, коли Кучма зрозумів, що його уже не переоберуть і треба шукати спадкоємця, то він разом із Медведчуком спробували протиснути конституційну реформу, щоб обмежити повноваження наступного президента, незалежно від того, хто ним стане: Янукович чи Ющенко.
Кучма реально боявся, що будь-яка інша людина отримає ту владу, яку мав він.
А у випадку Лукашенка чи Путіна – там вся конституція «зав’язана» на них. У нас парламент може не погодитися із президентом, парламент може відправити уряд у відставку, а в Росії і Білорусі – парламенти стали просто «ширмами» для диктатури.
А в Україні – історично і інституційно – закладено іншу політичну культуру. У нас немає цього «месіанізму», щоб «ми були без штанів, але з ракетами».
Україна є настільки різною і плюралістичною «за замовчуванням», що це не дає закріпитися диктатурі.
- По-перше, в Україні завжди є сильна реальна опозиція, яку неможливо ігнорувати.
- По-друге, регіони настільки різні і самобутні, що жоден регіон не може нав’язати іншому своє бачення, тому має бути певний компроміс.
- По-третє, українські олігархи певною мірою теж противляться встановленню диктатури. Коли Янукович спробував вибудувати свою диктатуру і на чолі її поставити «свою сім’ю», цього ніхто не сприйняв.
В Україні є і розвивається потужне громадянське суспільство, яке є головним запобіжником встановленню диктатури
Тому, навіть зараз, коли вперше в історії незалежної України, нібито, є президентська монобільшість, неминуче відбувається поділ і будується система стримувань і противаг.
І головне, є і розвивається потужне громадянське суспільство, яке є головним запобіжником встановленню диктатури і примушує державу триматися Конституції та демократичних норм.
Повний текст статті: Радіо Свобода