Дмитро Бабачанах,
Weslyan University,
стажер-дослідник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва
Наратив навколо України залишається критично важливим для Трампа. Інтерпретація дій Порошенка і Зеленського дає Трампу змогу говорити про корумпованість Байдена і очистити своє ім’я після минулорічного скандалу з імпічментом. Цей наратив також відвертає увагу від звинувачення про зв’язки членів його команди з Росією, яка допомагала Трампу у 2016 під час президентських перегонів.
За пів року до президентських виборів у США фейкових новин, політичних скандалів та витоків (дез)інформації ставатиме все більше. Саме в такому контексті варто розглядати появу записів розмов Порошенка, Керрі і Байдена.
Розмови Порошенка і Байдена не містять нічого нового і сенсаційного. Загалом не варто дивуватися координації дій українських політиків із західними партнерами. Тиск щодо без’ядерного статусу України і активне посередництво Вікторії Нуланд під час Майдану доводять: українські президенти часто зобов’язані виконувати певні умови, щоб досягти прогресу.
Порошенко справді координував дії з адміністрацією Барака Обами. Втім вимоги, які висував Байден щодо законів і призначень, не були його особистими примхами, а втілювали узагальнену позицію Заходу й українських антикорупційних експертів. Компанія Burisma під час розмови взагалі не згадується.
До того ж, записи показують, що Байден і Порошенко мали довірчі стосунки — екс-віце-президент США покладався на Президента України у визначенні кандидатур на вищі посади в українській владі. А теза про «мільярд доларів в обмін на позицію генпрокурора» не витримує критики. Кредитні гарантії від США у 2016 для уряду Порошенка, як потенційна програма stand by, яку потребує уряд Зеленського зараз, вимагають оновлення кадрів і демонстративного прогресу реформ в Україні.
Проте найбільш небезпечним для репутації України є не зміст, а наратив про “правопорушення” Хантера і Джозефа Байдена в Україні. Пропаганда низки зацікавлених сторін — республіканців, демократів, Росії, українських політиків — використовуватиме цю історію надзвичайно активно.
Розглянемо гру та інтереси оточення Трампа і, ширше, Республіканської партії. Вони одночасно захищаються від атак демократів щодо зв’язків Трампа з Росією та розмови з Зеленським і атакують демократичного кандидата Байдена.
Навіть після завершення розслідування Мюллера, скандали людей з оточення Трампа, які були пов’язані з Росією, лишаються у фокусі американських ЗМІ. Досі з’являються матеріали про визнаного політтехнолога республіканців Пола Манафорта, який працював з Януковичем, Ахметовим і проросійським лобі в Україні. Він, як і Майкл Коен, Роджер Стоун, Рік Гейтс, Майкл Флінн та Джордж Пападопулус, які працювали на Трампа у 2016, був одним із ключових контактів “Трампворлду” з росіянами.
Наголошуючи на “злочинах” Обами і Байдена, Трамп відволікає увагу від історії з імпічментом. Він виправдовує себе і атакує Байдена, показуючи яким “корумпованим” є його суперник. Усі республіканські інформаційні ресурси пропагують відповідний наратив.
Проте небезпечною для України є не сама пропаганда республіканців, а її поєднання з пропагандою Росії і бездіяльністю Байдена. Росіяни продовжуватимуть допомагати Трампу під час виборів у 2020 році: наратив, який дискредитує українську владу, буде підтриманий інформаційним та розвідувальним ресурсом РФ.
Байден і Демократична партія поки не показали достойного контрнаративу — провал спроби імпічменту й поточне ігнорування теми України може виявитися поганою стратегією.
Із загостренням ситуації та наближенням виборів і дебатів можна очікувати, що Байдену доведеться більш відверто говорити про стосунки з Україною. В цьому випадку він захищатиме українську позицію, що дає надію Україні. Чим ближче вибори, тим більше буде питань до Байдена в зв’язку з плівками і, захищаючи себе, він буде захищати і позицію США стосовно України, яку проводила адміністрація Обами.
З точки зору українсько-американських відносин, ще до появи “плівок Деркача”, Президент Зеленський опинився у складному становищі. Незважаючи на імпічмент і наратив Трампа про Україну, український та американський президенти встановили тісний контакт і співпрацю в енергетичній сфері.
Зеленський пов’язаний із Джуліані через керівника свого Офісу Андрія Єрмака. В нинішніх умовах це найефективніший політичний контакт з адміністрацією Трампа, адже Джуліані виконує ті ж самі функції в адміністрації Трампа що і Єрмак у Зеленського - а саме, прямий дипломатичний контакт, що оминає офіційні інституції обох країн.
Утім, попри прохання Джуліані, Зеленський розсудливо відмовився офіційно поновлювати розслідування справи «Burisma». Хоча під час прес-конференції Зеленський згадав записи розмов Байдена і Порошенка, але для нього важливіша боротьба проти Порошенка, а не Байдена.
Таким чином, Зеленський продовжує балансувати між потребою задовольнити Трампа і зберігати нейтралітет. У своїй статті для New York Times опублікованій у день прес-конференції, президент України наголошує, що історія з імпічментом відвертає увагу від реальних проблем, таких як війна на Донбасі.
Зеленський також успішно залучив американські інвестиції в Нафтогаз. Контракт, підписаний з Майклом Блейзером, американським бізнесменом з українським корінням і колишнім працівником Exxon, передбачає видобуток газу поблизу Харкова, й інвестори називають Україну «Техасом Європи». А своїм скандалом і критикою Нафтогазу Деркач, навпаки, підіграє Росії та працює проти залучення американських інвестицій.
Водночас Зеленський має розуміти, що відвертання уваги може стати оним із важливих елементів виборчої стратегії Трампа. Й Україна та сам Зеленський ризикують стати пішаками, якими пожертвують у цій виборчій грі.
Посіпаки Коломойського допомагають Джуліані знімати антибайденівську пропаганду і публікують записи невідомого походження, що компрометують суперника Трампа.
Всередині України чергова справа проти Порошенка матиме декларативний статус, як і решта подібних проваджень. Проте якщо у справі фігуруватиме прізвище Байдена, вона стане елементом «чорного піару» під час президентської кампанії у США. Незалежно від того, з яким результатом завершаться вибори, в обох американських партіях Україна ще довго асоціюватиметься з «брудною грою», з якою краще не мати нічого спільного.
Україна програватиме, поки лишатиметься в центрі американських виборчих скандалів. Натомість виграватимуть лише ділки по обидва боки океану.
