Трансформація ЄС: хто приєднається, а хто може втратити місце? – Тарас Жовтенко
Безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко в інтерв’ю Ми – Україна поділився своїми думками щодо можливості оновлення Європи та ролі її ключових лідерів у цьому процесі на тлі сучасних геополітичних змін, спричинених трансформацією американської зовнішньої політики під керівництвом Дональда Трампа.
– Враховуючи те, що 18 країн Коаліції дронів виділили 20 мільйонів євро на закупівлю розвідувальних безпілотників тактичного рівня для ЗСУ, а очолює її Велика Британія, чи можна вважати британців, зокрема прем'єр-міністра, головним союзником України та лідером Європи?
– Насправді в Європі вже сформувалася коаліція лідерів. Тобто, якщо ми говоримо про початок повномасштабної війни проти України, про цей етап російської агресії, то справіді Британія була одним з ключових лідерів Європи з самого початку і, зрештою, вона була чи не єдиним лідером не тільки в Європі, а й взагалі в західному світі. Тому що поки всі, включно зі Сполученими Штатами Америки, дискутували, чи можна Україні передавати танки, чи дозволити західне виробництво, буде ескалація чи не буде, то британці взяли і передали нам свої бойові танки Challenger 2. Поки союзники разом зі Сполученими Штатами обговорювали питання передачі Україні крилатих ракет, знову ж таки, розмірковуючи, чи буде ескалація, то британці взяли і передали нам свої Storm Shadow. Так що, по суті, з самого початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Британія завжди йшла на крок попереду і фактично була лідером всього західного світу, а не тільки Європи.
В контексті того, що відбувається зараз з американською зовнішньою політикою, після приходу Дональда Трампа, ми бачимо, що в Європі вже сформувалася коаліція лідерів. І в цю коаліцію входить, звичайно, Британія, тому що без неї вона була б зовсім неповною. Але разом з Британією в неї входить Франція, президент Франції Еммануель Макрон, і зрозуміло, що наступний канцлер Федеративної Республіки Німеччина Фрідріх Мерц доповнить це тріо.
І цей тріумвірат – Британія, Франція, Німеччина – насправді є лідерським ядром нової, оновленої Європи. І це не лише ті країни, які стоять за ініціативою розгортання миротворчого контингенту європейських армій в Україні, але це також ті країни, які стоять за ширшою ініціативою перебудови європейської архітектури безпеки. Саме Британія, Франція та Німеччина зараз намагаються переглянути свої підходи до Північноатлантичного альянсу, щоб компенсувати можливі зміни в ньому. І, до речі, оскільки Британії не надто зручно відкрито обговорювати такі питання та діяти в цьому напрямку через особливе стратегічне партнерство між Лондоном і Вашингтоном, то ключову роль у цьому процесі відіграють саме Париж і Берлін. Франція з Німеччиною вже домовилися про те, що французький ядерний арсенал може замістити американську ядерну парасольку на німецькій території.
Коли йдеться про лідерство в сучасній, оновленій Європі, яка трансформує свої підходи до безпеки та зовнішньої політики, французи і німці стоять пліч-о-пліч з Великою Британією. Ці три країни є ядром нової Об'єднаної Європи в нових геополітичних реаліях.
– Схоже, що прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, який ще до Brexit виступав за збереження європейської єдності, змушений балансувати між Брюсселем та Вашингтоном. Ось його цитата: «Я думаю, що президент Трамп має рацію, коли каже, що європейські країни повинні нести більший тягар для колективної самооборони Європи». Чи означає це, що перед Британією постає непростий вибір: чи залишатися в рамках тісного стратегічного партнерства з США, або ж рухатись до тіснішої співпраці з європейськими союзниками?
– Кір Стармер дав дуже цікаву відповідь. Він сказав, що цей вибір поки що передчасний. Лондон намагатиметься балансувати до останнього, адже історично Британія відігравала унікальну і корисну для Європи роль містка через Атлантику до Вашингтона. І втрата цієї ролі була б дуже незручною для Британії. Особливо з огляду на геополітичні амбіції Британії.
Проте питання переформатування самої Європи справді стає дедалі актуальним. Європа повинна захищати себе не лише фізично, тобто бути готовою до оборони від майбутньої російської агресії, але й захищатися від атак, насамперед економічних і політичних, з боку Дональда Трампа і Вашингтона. І, очевидно, йтиметься про переформатування самого Європейського Союзу.
Ми зараз бачимо, що Канада висловлює наполегливі ініціативи, що вони зацікавлені в стратегічному партнерстві і, можливо, навіть не відкидають можливого членства в Європейському Союзі. І цілком може статися так, що разом з Канадою до ЄС повернеться і Британія. Але це вже буде оновлений ЄС, наприклад, без Угорщини.
Трамп використовує такі країни, як Угорщина, Словаччина та частково Італія, як таран для послаблення єдності європейських держав. Польща в цьому контексті займає позицію 50 на 50, оскільки президент Дуда ідеологічно близький до Трампа. І от прихильники консервативного популізму, які нині перебувають при владі в цих країнах, стають його найближчими союзниками у розмиванні європейської єдності.
Європейський Союз, принаймні щодо Угорщини, уже готовий до заходів ізоляції, аби не допустити деструктивного впливу Орбана. Можливі й більш радикальні кроки, адже сама Об’єднана Європа нині теж стоїть на порозі трансформацій.
Щодо Британії, то Кір Стармер опинився в специфічній ситуації, коли мусить балансувати між Брюсселем і Вашингтоном. Водночас він не може залишатися осторонь європейських змін. Після початку повномасштабної війни в Україні Лондон відіграє ключову роль у європейській політиці та безпеці, і братиме активну участь в цій оновленій європейській конфігурації – і безпековій, і політичній, і економічній.
