Трамп шукає швидкої перемоги, Путін – нової архітектури безпеки – Марія Золкіна пояснила, чому мирна угода неможлива без Європи
Попри нові дипломатичні зусилля, позиції України та Росії щодо завершення війни залишаються принципово протилежними. Москва прагне не лише територіальних поступок від Києва, а й перегляду всієї системи європейської безпеки. Водночас адміністрація Дональда Трампа намагається досягти домовленостей із Кремлем, зокрема сподіваючись на відновлення економічної співпраці з Росією. Однак Європа дедалі менше покладається на Сполучені Штати як гаранта безпеки й не готова погоджуватися на російські вимоги.
Про це в ефірі телеканалу Belsat розповіла Марія Золкіна, керівниця напряму дослідження регіональної безпеки та конфліктів Фонду «Демократичні ініціативи».
На думку експертки, принципового зрушення в позиціях сторін не відбулося. Ще в березні 2025 року Україна погодилася на всеосяжне припинення вогню вздовж наявної лінії бойового зіткнення. Така пропозиція не передбачала визнання окупованих територій російськими, натомість мала супроводжуватися гарантіями безпеки для України. Однак Росія не погодилася на цей формат припинення вогню й відтоді не змінила своєї позиції.
«Інтереси залишаються абсолютно протилежними. Але зараз змінилося те, що ми перебуваємо в другій після початку 2025 року фазі сильного тиску адміністрації Трампа на Європу й Україну. Це дуже подібно до того, що відбувалося на самому початку каденції Трампа. Невдала війна в Ірані, високі ціни, зокрема на пальне, що позначаються на підтримці республіканців напередодні проміжних виборів, неможливість продемонструвати інші перемоги – усе це вдруге штовхає Трампа шукати швидкої нібито перемоги за рахунок інтересів Європи та України. Але є суттєва відмінність від попереднього періоду тиску: Європа більше не боїться й не має ілюзій щодо того, що Сполучені Штати залишаються гарантом її безпеки. Там розуміють, що це вже не так», – пояснила Марія Золкіна.
Вона зазначила, оскільки досягти мирної угоди не вдається, американські бізнесові кола розглядають можливість повернення до співпраці з Москвою навіть без всеосяжного миру між Росією та Україною. За словами експертки, останніми місяцями американські інвестори та представники бізнесу обговорюють із Міністерством фінансів США можливості відновлення економічних проєктів із Росією, зокрема постачання російського газу до Європи. Проте саме тут інтереси Вашингтона й європейських столиць розходяться.
«Європа розуміє, що її безпека на кону, і зараз вона значно стійкіша, ніж була півтора року тому. Вона не хоче знову потрапляти в цю залежність. Тому опір Європи сильніший. Інтереси Сполучених Штатів дещо змінилися, але принципових підстав для досягнення домовленості про мир досі немає», – наголосила вона.
Зустріч Трампа, Путіна й Сі не означатиме миру
Окремим викликом для України та Європи можуть стати контакти Дональда Трампа з Володимиром Путіним і лідером Китаю Сі Цзіньпіном у китайському місті Шеньчжень. Як вважає Марія Золкіна, можлива тристороння зустріч на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва матиме передусім політичне значення для Кремля. Вона дасть Путіну можливість продемонструвати, що він залишається впливовим гравцем і може обговорювати майбутнє міжнародного порядку без безпосередньої участі України та європейських держав.
«Про щось домовитися й перерозподілити світ на цій проміжній тристоронній зустрічі не вдасться. Але показати, що Путін сидить поряд із двома ключовими лідерами й говорить із ними, зокрема про Європу без Європи, про Україну без України, – оце буде важливий момент», – зауважила Марія Золкіна.
Водночас розрахунки Кремля можуть залежати й від внутрішньополітичної ситуації у США. Результати проміжних виборів до Конгресу здатні послабити позиції Трампа всередині країни, і Росія, на думку експертки, може спробувати скористатися цим, розраховуючи на його готовність шукати швидких зовнішньополітичних успіхів.
«Якщо республіканці програють, Трамп буде обмежений у своєму впливі на внутрішню політику. Він залишатиметься головною фігурою у зовнішній політиці, але через загрозу імпічменту, розслідувань і корупційних викриттів у власній країні сприйматиметься в Кремлі як гравець, ще більш схильний до швидких і простих рішень, за допомогою яких можна перекрити весь внутрішній негатив. Проте Путін уже не сприйматиме його так само серйозно, як зараз», – вважає аналітикиня.
Однак навіть можливе послаблення позицій Трампа не означає, що тристороння зустріч наблизить завершення війни. За оцінкою Марії Золкіної, передумов для великої мирної угоди наразі немає: Європа не погоджується переглядати засади власної безпеки на вимогу Росії, країни НАТО не готові скорочувати військову присутність у Східній Європі, а Україна не збирається визнавати окуповані території російськими.
Україна раніше за Європу зрозуміла, що США більше не є гарантом безпеки
Зміна американської політики змушує європейські держави шукати нові способи захисту. За словами Марії Золкіної, Україна раніше за багатьох європейських партнерів усвідомила, що Сполучені Штати більше не виконуватимуть колишньої стратегічної ролі безпекового партнера й гаранта.
Тепер, на думку експертки, Київ має не так переконувати Європу в небезпеці російської агресії, як пропонувати конкретні механізми спільної оборони. Йдеться про угоди щодо виробництва зброї, спільні військові навчання та можливу участь українських фахівців у посиленні обороноздатності європейських країн.
«В Україні останні півтора року склалася незвична для нас роль: не залякувати Європу, що війна прийде до неї, якщо вона не підтримуватиме нас, а спокійно й раціонально говорити: подивіться, попри ваше небажання сваритися зі Сполученими Штатами, колишнього союзництва вже немає. Це вже даність. Європейські політики довго йшли до такого розуміння. Тепер головна мета України – укласти низку угод про виробництво зброї, спільні військові навчання і, можливо, про роль України в захисті однієї з країн Європейського Союзу в разі російського нападу. Звісно, це не ті плани, які обов’язково мають бути публічними. Єдина країна, яка справді може надати такий бойовий досвід, – це Україна. Якщо українські фахівці їздили до Катару допомагати налагоджувати систему оборони, то чому вони не можуть поїхати, умовно кажучи, до однієї з країн Балтії?», – стверджує аналітикиня.
Вона наголошує, що домовленості з європейськими партнерами важливо закріпити до початку нових виборчих циклів у ключових країнах ЄС. Політичні зміни можуть вплинути на готовність окремих урядів підтримувати Україну та брати на себе довгострокові безпекові зобов’язання.
Росія сподівається, що Європа поступиться, але її розрахунок хибний
Прагнення Москви змінити європейську архітектуру безпеки залишається одним із головних бар’єрів на шляху до завершення війни. Росія вимагає від європейських держав обмежити військову присутність НАТО на сході континенту. Водночас, за оцінкою Марії Золкіної, максималістські вимоги Кремля не обов’язково означають, що він розраховує отримати все, про що заявляє.
«Це класика російської дипломатії – вимагати по максимуму, щоб отримати те, що насправді прийнятне й вигідне. Росія вимагатиме від Європи та України відмовитися, наприклад, від розміщення військ країн НАТО і спільних військових підрозділів на території держав, які приєдналися до Альянсу наприкінці 1990-х років. Але це не означає, що росіяни не розуміють: такого не станеться. Якщо вони погодяться, що американські війська залишаться в регіоні на ротаційній основі або що німецькі бригади й надалі перебуватимуть у країнах Балтії, вони можуть подати це як велику поступку Європі – мовляв, Росія погодилася на збереження статус-кво», – пояснила експертка.
Водночас Кремль, імовірно, розраховує, що нормалізація відносин між Москвою та Вашингтоном змусить європейські держави погодитися на власні домовленості з Росією. Якщо США почнуть знімати санкції та відновлювати бізнесову співпрацю з РФ, Європа, на думку російського керівництва, може опинитися в ізоляції й не захоче залишатися осторонь угод, які визначатимуть її майбутнє.
Однак Марія Золкіна вважає такий сценарій малоймовірним.
«Мені здається, Росія розраховує, що Європа буде змушена погодитися на якусь угоду з нею, якщо Сполучені Штати підуть на відверту нормалізацію відносин із Росією, наприклад почнуть знімати санкції, навіть усупереч американському законодавству. Мовляв, тоді Європа опиниться в глухому куті й не захоче бути тією, кого залишили осторонь за столом домовленостей. Але цей розрахунок, як на мене, хибний. Він не спрацює. Європа не піде на нормалізацію відносин із Росією та не відновлюватиме закупівлі російського газу лише тому, що Сполучені Штати почнуть бізнес із Російською Федерацією», – наголосила вона..
Чому мир не вдасться укласти без Європи
Резюмуючи, Марія Золкіна зазначила, що навіть якщо Сполучені Штати не відіграватимуть провідної ролі в переговорах, досягнення мирної угоди неможливе без Європи. Водночас важливою може бути й участь Китаю, попри суперечності між Пекіном та європейськими столицями.
«Домовленість неможлива без Європи і, як мені здається, без більшої ролі Китаю, хоч би наскільки загрозливим він був для Європи. Але я думаю, що без хоча б символічної участі Сполучених Штатів Дональда Трампа підписання угоди також не відбудеться. Його участь може бути деструктивною, неконструктивною, але вона дає Путіну привід сказати, що він домовився з іншим великим і потужним лідером. Європа може з цим змиритися. Ніхто не постраждає від того, що Трамп зарахує результати мирних домовленостей собі й оголосить себе переможцем. Це лише символіка», – підсумувала Марія Золкіна.
