Трамп отримав короткостроковий зиск, Китай – стратегічну перевагу: Марія Золкіна про підсумки зустрічі Трампа і Сі

Хто більше виграв від переговорів Дональда Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном? Чому ця зустріч перетворилася лише на тимчасове торговельне перемир’я, і що саме налякало Сполучені Штати? Про це в етері Radio NV розповіла Марія Золкіна,  голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи»  імені Ілька Кучеріва», дослідниця Лондонської школи економіки.

На її думку, цей раунд  змагання виграв Китай.

«Я схильна вважати, що цей раунд протистояння, яке триває вже не один рік, виграв Китай. І виграв тому, що він не поступився жодними серйозними, навіть у торговельному плані, питаннями для себе.  Китай показав, що готовий використовувати важелі впливу на США та західні країни там, де ті критично залежні від нього», – зазначила Марія Золкіна.

Напередодні зустрічі  Пекін  оголосив свої  плани і нагадав  Вашингтону, наскільки болючим може бути тиск через обмеження на експорт рідкоземельних металів – ключових для виробництва електроніки, зброї, ракет і підводного флоту.

«Плани запровадити драконівські обмеження на експорт рідкоземів  справді налякали Сполучені Штати. 90% цих елементів нині обробляється в Китаї, а 70% видобувається саме там. І Китай показав, що він готовий використовувати цей важіль впливу», – зауважила  Марія Золкіна.

Вона звернула увагу, що Вашингтон у відповідь пообіцяв нові мита на товари з Китаю,  але зрештою пішов на поступки.

«І Дональд Трамп справді домовлявся, і Китай з ним  домовлявся. Проте навіть за рік чи два усунути залежність Сполучених Штатів від Китаю у сфері рідкоземельних металів неможливо. У Вашингтоні це добре розуміють. Тому Пекін продемонстрував, що здатен використовувати ці важелі впливу – бити по найслабшому місцю  США та Європи. Попри те, що у відповідь може зазнати обмежень чи заборони на певний китайський імпорт, важливий для власної економіки. У цій грі, на мою думку, Китай показав свою дипломатичну силу, перевагу й готовність діяти дзеркально», – констатувала аналітикиня.

Вона нагадала, що політика Трампа, заснована на залякуванні митами, змусила навіть союзників – Європу, Південну Корею та інші країни – підлаштовуватися під умови США. Китай же відповів власною стратегією, вдаривши по вразливих місцях Америки. У результаті між двома сторонами встановився тимчасовий баланс.

«Це не стратегічна, а тимчасова, ситуативна домовленість між США і Китаєм, обмежена окремими темами. Вона короткострокова, і, якщо оцінювати вигоду, більше отримав Китай. Для нього рік – лише коротка пауза, адже його стратегії і плани  розкладені  на десятиліття наперед. Це не завершення протистояння, а лише передишка в тривалій боротьбі зі Сполученими Штатами», – пояснила Марія Золкіна.

Однак Трампу така короткострокова угода також на руку – передусім у політичному плані, вважає вона.

«Для нього головне, як це виглядає в моменті і менше значення має, що буде потім, навіть якщо домовленість не працює на практиці. Для Трампа вигідно подати цю угоду  як тимчасову,  яка принесла свої зиски – вдалося уникнути торговельної війни, зняти експортні обмеження на експорт рідкоземів й домогтися відновлення закупівель американської сої Китаєм. Це особливо важливо для нього напередодні проміжних виборів до Конгресу», – прокоментувала Марія Золкіна.

Аналітикиня нагадала, що торговельне перемир’я між двома країнами фактично триває з літа, і тепер сторони просто оновили угоду, щоб уникнути загострення. Але довгостроково це не змінює балансу сил.

«У тих сферах, де США критично залежать від Китаю, ситуацію не можна виправити ні за рік, ні за два, тому що немає де видобувати і обробляти потрібні мінерали та метали, бо все це нині зосереджено в Китаї», – пояснила Марія Золкіна.

У стратегічній перспективі, за словами експертки, це лише епізод у довгій грі, що може призвести до нового витка напруження у відносинах між США та Китаєм.

«Один із можливих сценаріїв розвитку подій – блокада або навіть вторгнення Китаю на Тайвань у 2027 році.  І нинішня домовленість жодним чином не усуває цього ризику», – підсумувала Марія Золкіна.