Територіальна цілісність України у громадській думці під час війни

Олександр Резнік,
д.соц.н., завідувач відділу соціально-політичних процесів
Інституту соціології НАН України,
керівник Центру політичної соціології

Коли до вас вночі на безлюдній вулиці підійде грабіжник і, погрожуючи зброєю, почне вимагати гаманець, ви скоріш за все віддасте його. Ризик втратити життя переважує фінансові втрати. В соціальних науках поширена теорія раціонального вибору, коли поведінку соціальних акторів пробують пояснити на абстрактних моделях вигод та втрат, які прораховуються з огляду на можливості та обмеження, обумовлені контекстом ситуації. Власне цим керується агресор, коли вчиняє низку жахливих, терористичних дій з метою схилити жертву на поступки, як це було у плані російських загарбників, які здійснили 24 лютого 2022 року повномасштабний напад на українців і вже невдовзі пропонували переговори щодо капітуляції та територіальних поступок, щоб зафіксувати свій грабунок.

І якщо теорія раціонального вибору може успішно пояснити індивідуальну поведінку, то групова поведінка, яка опосередковується через соціальну взаємодію, не завжди може бути пояснена таким чином, оскільки тут, окрім міркувань щодо збереження життя, долучаються чинники людської гідності та усвідомлення екзистенційної загрози своїй сім’ї, своїм родичам та друзям, своїй нації. Адже співставлення альтернатив – обов’язково вижити, але водночас бути збезчещеним і стертим як нація, чи ризикнути життям і боротися, щоб перемогти – залежить від свідомості індивіда чи групи. Тобто людська поведінка може моделюватися не суто егоїстичними стимулами, але й соцієтальними мотивами, коли індивідуальна дія співвідноситься з інтересами всього суспільства.

Соцієтальна воля до боротьби за свою країну залежить від багатьох чинників. Зокрема, від ситуації на полі бою, від кількості загиблих цивільних у тилу та військових на фронті, від руйнувань житла та інфраструктури, можливостей повноцінного харчування, забезпечення тепла взимку. Також ця здатність залежить від тривалості війни, адже постійне почуття тривоги у зв’язку з небезпекою ракетних та артилерійських обстрілів, ймовірність ядерного удару, дискомфорт у побуті, неможливість себе реалізувати у професійному житті, проблеми з наданням освіти дітям та інші негаразди тримають людей у постійній напрузі і виснажують моральний дух. І часто в історії людства були випадки, коли боротьба захисників під час облоги ставала безнадійною і вони йшли на політичні чи територіальні компроміси заради порятунку та майбутнього своїх нащадків. Однак зважування всіх наявних втрат (але з перспективою майбутньої перемоги) з тимчасовим припиненням атак (але з подальшою перспективою наступних людських та територіальних втрат) спрямовує українців до безкомпромісної стійкості.

Опитування громадської думки українців після повномасштабного вторгнення росіян засвідчують, що впродовж тривалого часу зберігається високий рівень віри у перемогу та неприйнятність жодних компромісів з ворогом аж до повного визволення української території. Однак існує потреба проаналізувати ці результати, порівнявши їх у динаміці.

Відразу після початку повномасштабної російсько-української війни соціологічні служби України почали проводити переважно телефонні опитування з використанням комп’ютера, у яких застосовували запитання щодо ставлення українців до можливих територіальних поступок в обмін на припинення війни. Зокрема, дослідницька агенція Info Sapiens провела 7 хвиль загальнонаціональних опитувань дорослого населення протягом березня–липня 2022 року [Пресреліз Info Sapiens, 2022]. Респондентів запитували про їхню готовність прийняти декілька сценаріїв припинення війни, причому кожен сценарій пропонувалося оцінити окремо (табл. 1). Загалом виявлено, що неприйнятність територіальних поступок серед українських громадян з часом все більше зміцнювалася.

Таблиця 1

Динаміка відповідей громадян України на запитання «Який з наведених нижче сценаріїв, якщо такий є, Ви були б готові прийняти, навіть якщо неохоче, якби це гарантувало негайне припинення війни?» (серед усіх респондентів), %

Примітка. Дослідницька агенція Info Sapiens провела сім загальнонаціональних опитувань (за винятком АР Крим та непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей; опитування не охоплювали українців, що виїхали за кордон) за допомогою телефонних інтерв’ю з використанням комп'ютера (CATI), на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Максимальна теоретична похибка не перевищує 3,1%.

Якщо на початку березня близько п’ятої частини населення ще були готові прийняти втрату Криму та раніше окупованих районів Донбасу, то від середини березня ці частки зменшувалися. Пізніше включення до інструментарію дослідження ще й варіанту відмови від українських територій, які Росія окупувала, починаючи з 24 лютого 2022 року, показала абсолютну неприйнятність таких поступок заради миру. Більше того, якщо в травні спостерігалися певні незначні відмінності між показниками неприйнятності втрати Криму та втрати територій, які щойно захопили російські загарбники, то у липні вже зникли й ці відмінності.

Оцінки прийнятності територіальних поступок як ціни за встановлення миру відстежувалися й у двох опитуваннях, які провели у травні та серпні 2022 року Національний демократичний інститут спільно Київським міжнародним інститутом соціології [Опитування НДІ, 2022a; 2022b]. Якщо об’єднати варіанти відповідей «повністю» та «скоріше», то ці два опитування зафіксували аналогічну тенденцію зростання абсолютної неприйнятності територіальних поступок (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка прийнятності для українців територіальних варіантів як ціни за встановлення миру, %

Примітка. Національним демократичним інститутом в Україні спільно Київським міжнародним інститутом соціології за допомогою методу комп’ютерної системи телефонних опитувань (CATI) було проведено два загальнонаціональних дослідження: 2–11 травня 2022 року (N=2500) та 2–9 серпня 2022 року (N=2510). Опитування репрезентативні для дорослого населення, яке зараз проживає в Україні та користується мобільними телефонами з українськими номерами. Території, які були непідконтрольні уряду України до 24 лютого 2022 року, були виключені з дослідження. Середня похибка для кожної національної вибірки не перевищує +/– 2,2%.

В загальнонаціональних опитуваннях, які були вже безпосередньо проведені Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у травні, липні та вересні 2022 року (N=2000) методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера, було застосовано бінарний показник, який зумовлював респондентів обрати одну відповідь між варіантами «за жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо  через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності» та «для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій» [Грушецький, 2022a; 2022b]. Було знову ж таки виявлено незламність волі українців до боротьби за територіальну цілісність своєї країни. Абсолютна більшість обирала територіальну цілісність попри тривалість війни та загрози, причому ця безкомпромісність навіть дещо зростала: у травні – 82%, у липні – 84%, у вересні – 87%. Натомість варіант поступок заради миру підтримувався мізерною частиною населення (у травні – 10%, у липні – 10%, у вересні – 8%).

Результати опитувань КМІСу показують, що в усіх регіонах (макрорегіонах) України абсолютна більшість населення продовжує виступати проти будь-яких територіальних поступок (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка макрорегіональних* розподілів відповідей населення України на запитання «З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні  більшою мірою?», 2022 р. (% серед усіх респондентів)

*Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

Характерно, що у травні ще простежувалися певні регіональні відмінності, особливо це стосується мешканців Східного регіону. Однак впродовж кількох місяців підтримка безкомпромісного варіанту у цьому регіоні відчутно зросла: у травні – 68%, у липні – 77%, у вересні – 85%. Власне, вересневе опитування КМІСу проводилося під час успішної наступальної операції українських сил на Харківщині, що могло вплинути на відповіді серед населення Сходу. Таким чином, було зафіксовано регіональний консенсус щодо продовження війни до повернення усіх територій.

Хоч існують певні відмінності за лінгво-етнічними категоріями населення України, все ж в усіх цих групах більшість виступала проти територіальних поступок. Так у липневому опитуванні КМІСу таких виявлено серед україномовних українців – 88% (підтримували поступки – 8%); серед українців-білінгвів – 85% (підтримували поступки – 9%); серед російськомовних українців – 76% (підтримували поступки – 14%); серед російськомовних росіян – 68% (підтримували поступки – 19%). У вересневому опитуванні КМІСу зафіксовано певне поглиблення етнічного розмежування у цьому питанні. Так серед тих, які віднесли себе до українців з різною мовною поведінкою, підтримка безкомпромісного варіанту порівняно з липневим опитуванням дещо зросла: серед україномовних українців – 90% (підтримали варіант поступок – 6%); серед українців-білінгвів – 89% (підтримали варіант поступок – 6%); серед російськомовних українців – 85% (підтримали варіант поступок – 10%). Натомість серед російськомовних росіян підтримка безкомпромісного варіанту знизилася до 57%, а підтримка поступок зросла до 24%.

Слід зазначити, що у травневому опитуванні КМІСу, крім бінарного запитання, де абсолютна більшість обрала безкомпромісний варіант, міжнародні дослідники поставили інше запитання, яке передбачало можливі варіанти конкретних територіальних поступок у співвідношенні з досвідом війни [O’Loughlin, Toal, Bakke, 2022]. В цьому випадку варіант повного визволення українських територій обрала вже дещо менша частина населення. Зокрема, відповідаючи на запитання «Будь-який вибір щодо того, що робити під час поточної російської агресії, має значну, але різну ціну. Знаючи це, який із наступних чотирьох варіантів повинен прийняти український уряд на даний момент?”, 14,9% респондентів зазначили варіант «негайне припинення вогню обома сторонами з умовами та початок інтенсивних переговорів», 8,6% – «продовжити протидію російській агресії до звільнення території, окупованої Росією з 24 лютого 2022 року», 12,2% – «продовження протидії російській агресії до звільнення всієї території України, крім Криму», 61% – «продовжувати протистояти російській агресії, доки вся Україна, включаючи Крим, не буде під контролем Києва» і 3,3% відповіли «важко сказати». Опитування показало певні регіональні відмінності, коли співвідношення щодо вибору бойових дій аж до звільнення всіх окупованих Росією територій були помітно різними: на Заході країни 65% хотіли б продовжувати бойові дії порівняно з лише 45% на Сході. Також респонденти, які почувалися найбільш захищеними щодо майбутнього своєї родини, значно більше готові були воювати, поки не буде звільнена вся Україна (близько 75%), ніж ті, хто почувалися найменш захищеними (близько 46%).

Подібні результати зафіксовані в опитуваннях face-to-face, що проводилися Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Однак тут ми можемо побачити певну динаміку у підтримці українцями різних варіантів визначення перемоги у війні. У цьому разі було застосовано методику, за якої  респонденту пропонується дати одну відповідь, обираючи між прийнятними варіантами перемоги. У травневому опитуванні Фонду «Демократичні ініціативи» спільно з Центром політичної соціології вдалося опитати мешканців Західного та Центрального макрорегіонів, в якому пропонувалося розглянути різні варіанти перемоги у війні [Фонд «Демократичні ініціативи», 2022a]. А у серпні Фонд «Демократичні ініціативи» разом із соціологічною службою Центру Разумкова відтворив це запитання в усіх, контрольованих Україною регіонах [Фонд «Демократичні ініціативи», 2022b]. Обидва опитування засвідчили рішучість українців у відстоюванні результатів перемоги у цій війні, здебільшого відкидаючи будь-які територіальні поступки чи компроміси (табл. 4).

Таблиця 4

Відповіді громадян України на запитання «Яку ситуацію Ви особисто розглядатимете як перемогу у війні?», травень і серпень 2022 р. (%)

Відмінності полягають у тому, що у травні мешканці Західного та Центрального макрорегіонів вимагали не лише вигнання російських військ з усієї території України, але й покарання у вигляді знищення російської армії та сприяння повстанню/розпаду всередині Росії. Причому жителі Центрального макрорегіону були навіть дещо радикальнішими, ніж жителі Західного макрорегіону. Якщо серед жителів Заходу загальна кількість тих, хто відкидав будь-які поступки, становила 77,1%, то у Центрі їх нараховувалося вже 91,6%. Це можна пояснити тими жахіттями, які були скоєні росіянами на захоплених на початку повномасштабної війни територіях Київщини та Чернігівщини.

Натомість у серпневому опитуванні Фонду «Демократичні ініціативи», після важкого літнього протистояння, частка безкомпромісності загалом на підконтрольних Україні територіях становила 75,1%. Власне, більшість опитаних (54,7%) вважали перемогою повне відновлення територіальної цілісності (відновлення кордонів станом на січень 2014 року). А лише п’ята частина населення прагнула радикального вирішення російської загрози – знищення російської армії та сприяння повстанню/розпаду всередині Росії. Характерним і важливим є те, що такі переконання не мали суттєвих розбіжностей за регіональним виміром. Хоча слід відзначити, що близькість бойових дій щодо мешканців Південного макрорегіону зумовила більшу, порівняно з рештою, частку підтримки варіанту безумовного припинення вогню. Треба додати, що серпневе опитування не зафіксувало вагомих відмінностей за мовною ознакою. Однак, якщо порівняти серпневі результати з травневими, то помітно, що у Західному та Центральному макрорегіонах громадська думка змістилася до більш реального варіанту перш за все визволення території всієї України.

Якщо ставлення українців до територіальних поступок характеризує їхнє бачення щодо справедливого закінчення національно-визвольної боротьби, яке, безумовно, заангажоване патріотизмом та емоціями, спричиненими жахіттями російського вторгнення, то оцінка респондентами ймовірності здійснення якихось дій чи подій передбачає більш зважений їхній розгляд на основі наявних знань чи відчуттів стосовно людських, економічних та військових потенціалів власної та ворожої країн. У двох загальнонаціональних опитуваннях, проведених соціологічною групою «Рейтинг» від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень (CISR) Міжнародного республіканського інституту у березні-квітні та червні 2022 року [Опитування МРІ, 2022], було запропоновано обрати один сценарій щодо меж України у результаті закінчення війни (табл. 5).

Таблиця 5

Динаміка відповідей громадян України на запитання «На вашу думку, якими будуть межі України у результаті закінчення війни?», квітень і червень 2022 р. (%)

Примітка. Опитування жителів України віком 18 років і старше були проведені соціологічною групою «Рейтинг» від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) 30 березня–2 квітня 2022 р. (n=2001) та 27–28 червня, 2022 р. (n=2004). Метод опитування – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера. Вибірка не включає українців, які не перебувають в Україні. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95 не перевищує 2.0%. Сума відсотків відповідей у графіках та діаграмах може не дорівнювати 100% через округлення.

Через два місяці серед українців зросла впевненість у тому, що Україна збереже всю свою територію, яку мала на момент проголошення незалежності: якщо у березні–квітні таких налічувалося більше половини, то у червні кількість впевнених у повному звільненні території країни зросла до майже двох третин дорослого населення. Відповідно зменшилися частки тих громадян, які вважали, що Україна поверне території частково.

За даними загальнонаціонального опитування громадян України, проведеного з 9 по 13 червня 2022 року на замовлення Wall Street Journal і дослідницького інституту NORC при Чиказькому університеті, 89% українців вважали неприйнятною потенційну угоду з Росією, яка передбачала б територіальні поступки України заради досягнення миру [WSJ/NORC Ukraine Poll, 2022]. Поряд з цим було ще використано дещо іншу методику, коли респондентів запитували про ймовірність результатів російсько-української війни (табл. 6).

Таблиця 6

Відповіді громадян України на запитання «Наскільки ймовірним є кожен із наведених нижче результатів поточного конфлікту?», червень 2022 р. (%)

Примітка. Дані були зібрані дослідницькою агенцією Info Sapiens за допомогою випадкової вибірки з 1005 українців віком від 18 років методом CATI, без квот. Загальнонаціональна вибірка охоплювала українські мобільні номери територій країни, які перебували під контролем України до 24 лютого (включно з тими, хто переїхав за кордон і хто переїхав з територій, окупованих російськими військами після 24 лютого). Загальна похибка вибірки становить +/– 4,0% при 95% рівні достовірності, включаючи дизайн-ефект.

Якщо сумувати відповіді, які припускають різні ступені ймовірності події, то українці найбільш вірогідним розглядали у червні 2022 року варіант, коли Україні вдається витіснити Росію з української території, яку Росія окупувала після 24 лютого (86%). Варіант, коли Україні вдається витіснити Росію з усієї окупованої Росією території України, зокрема весь Донбас і Крим, видався вірогідним для 75% українців. Натомість варіант, при якому відбувається режим припинення вогню, який дає змогу Росії утримувати окуповані частини півдня України та Донбасу, більшість українців (76%) вважала малоймовірним. А ось оцінка ймовірності варіанту, коли жодна зі сторін не досягла успіху, і ще деякий час точитиметься тривала боротьба, майже розділилася: 43% респондентів розглядали такий результат війни як неймовірний, а 46% – як ймовірний. Тобто попри впевненість у визволенні хоча б тих територій, які Росія окупувала після 24 лютого, вагома частина українців вважала вірогідною патову ситуацію, коли війна триватиме довго.

Отже, наявні результати опитування громадської думки свідчать про рішучість українців щодо визволення всієї території України. Після незаконної анексії Криму у 2014 році російський режим у вересні 2022 року проголосив анексію чергових територій України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Це вже не залишає місця для компромісів. Попри це, існують певні відмінності між ставленням українців до територіальних компромісів заради припинення війни та оцінками ймовірності досягнення бажаних результатів перемоги. Усвідомлюючи ситуацію на фронті, екзистенційна небезпека зумовлює українців домагатися максимального результату, оскільки будь-який компроміс, як показали роки Мінських домовленостей, лише відтерміновує новий напад. Тому ці домагання втілюються у абсолютну налаштованість суспільства на досягнення повного звільнення території України. Власне такий патріотичний наратив і домінує у політичному дискурсі українського суспільства. Характерним є те, що впродовж 2022 року загалом зникають регіональні та мовно-етнічні відмінності щодо цього питання. Водночас зважування потенціалу спротиву, який залежать не лише від волі суспільства та зусиль ЗСУ, але й від західної допомоги, дає тверезе розуміння, що реальні результати можуть бути не такі вже й очікувані, принаймні найближчим часом. Тому оцінка ймовірності того, що Україна поверне усі свої території, які мала у 1991 році, є дещо обережнішою у громадській думці. Хоч обидва показники є залежними від багатьох чинників, і перш за все від ситуації на фронті, важливим залишається питання захищеності власних родин. Навіть масові обстріли українських міст ракетами, дронами-камікадзе у жовтні 2022 року не схиляють українців до поступок: 86% опитаних КМІСом (n=1000) вважають, що потрібно продовжувати збройну відсіч російській агресії, навіть якщо обстріли українських міст триватимуть, і лише 10% погодилися, що потрібно перейти до переговорів для якнайшвидшого припинення обстрілу міст, навіть якщо для цього доведеться піти на поступки Росії [Грушецький, 2022с]. Звичайно, що чим довше триватиме війна – тим обережнішими будуть ці оцінки, однак, впевненість у тому, що власній родині не загрожує небезпека, є важливою складовою підтримки волі до боротьби. Не останню роль тут відіграватиме допомога країн Заходу у налагодженні суцільної протиповітряної оборони.

Джерела

Грушецький, А. (2022a). Динаміка готовності до територіальних поступок для якнайшвидшого завершення війни: результати телефонного опитування, проведеного 6–20 липня 2022 року. Сайт КМІС. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1124

Грушецький, А. (2022b). Динаміка готовності до територіальних поступок для якнайшвидшого завершення війни: результати телефонного опитування, проведеного 7–13 вересня  2022 року. Сайт КМІС. URL: https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1133&page=2

Грушецький, А. (2022c). Обстріли Росією українських міст: продовження збройної боротьби чи перехід до переговорів (опитування 21–23 жовтня 2022 року). Сайт КМІС. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1151&page=1&fbclid=IwAR0RPVcXmOF5o3itWa88UN3m3mldNot95K8iSQvlwIgglg7Q7honvjSLpR4

Опитування МРІ (2022). Суспільно-політичні погляди в Україні. Червень 2022. URL: https://iri.org.ua/sites/default/files/surveys/IRI%20Ukraine%20Survey_June%202022_UKR.pdf

Опитування НДІ (2022a). Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України Загальнонаціональне телефонне опитування 2–11 травня, 2022. URL: https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20220630_m/May%202022%20survey%20-%20NDI%20Ukraine%20-%20Public_fin_UKR.pdf

Опитування НДІ (2022b). Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України. Загальнонаціональне телефонне опитування 2–9 серпня, 2022. URL: https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20220920_o/August%202022_wartime%20survey%20Public%20fin%20UKR.pdf

Прес-реліз Info Sapiens (2022). 62% українців вважають, що війна триватиме півроку і більше, але непримиримість щодо поступок Росії зростає. 4 серпня 2022 року. URL: https://sapiens.com.ua/publications/socpol-research/239/Press_Release_IS_07_22.pdf

Фонд «Демократичні ініціативи» (2022a). Як війна впливає на думку українців про друзів, ворогів та стратегічні цілі держави. 30 травня 2022 року. URL: https://dif.org.ua/article/yak-viyna-vplivae-na-dumku-ukraintsiv-pro-druziv-vorogiv-ta-strategichni-tsili-derzhavi

Фонд «Демократичні ініціативи» (2022b). День Незалежності України: що об’єднує українців і як ми бачимо перемогу на шостому місяці війни. 22 серпня 2022 року. URL: https://dif.org.ua/article/den-nezalezhnosti-ukraini-shcho-obednue-ukraintsiv-i-yak-mi-bachimo-peremogu-na-shostomu-misyatsi-viyni

O’Loughlin, J., Toal, G., Bakke, K.M. (2022). Ukraine: most people refuse to compromise on territory, but willingness to make peace depends on their war experiences – new survey. Published: June 15, 2022. URL: https://theconversation.com/ukraine-most-people-refuse-to-compromise-on-territory-but-willingness-to-make-peace-depends-on-their-war-experiences-new-survey-185147

WSJ/NORC Ukraine Poll June 2022. URL: https://s.wsj.net/public/resources/documents/WSJ_NORC_Ukraine_Poll_June_2022.pdf