Технократи більше не потрібні

Аналітика
Перегляди: 1350
16 січня 2020

Петро Бурковський,
політичний аналітик
Фонду "Демократичні ініціативи"
імені Ілька Кучеріва

Оригінал на "Новом времени"

Запис робочого спілкування прем'єр-міністра з членами уряду та керівництвом Нацбанку показує, що поряд із завданнями управління країною від них очікують підготовки тез для заяв президента. Це як мікроскопом забивати гвіздки

Таємний запис розмов керівництва уряду та Нацбанку (якщо вірити в його автентичність) вражає кількома позитивними і кількома негативними речами. По-перше, на записі ніхто не матюкається. Якщо згадати плівки Мельниченка, політики «старої школи» без міцного слова не могли пояснити, що відбувається в економіці та хто як платить податки та відкати. По-друге, присутні на зустрічі 16 грудня не говорили про схеми та можливості використати владу для власного збагачення. Звісно, такі теми вони можуть обговорювати в іншому колі та в інший час. Але у людей, які їх прослуховували, чомусь не оприлюднили більш смачні епізоди таких розмов, хоча ефект точно був би значно потужніший. По-третє, урядовці говорили як однодумці в тому, що стосується розвитку країни та пошуку шляхів виходу з кризи. Вони, звісно, можуть помилятися, але це не схоже на розмови в стилі «пропало всьо» чи на брехню в стилі угорського екс-прем'єра Дюрчаня (з англ. перекладом можна ознайомитися тут).

Тепер про негатив. Можна, звісно, сприймати обривки фраз і уривок розмови як цілісний текст, як це зробили колеги з «Дзеркала тижня», і стверджувати, що рівень «не відповідає нараді прем'єра, міністра фінансів та заступника голови НБУ». Не буду з цим сперечатися, бо, як і Гончарук, не є фахівцем-економістом. Проте не поспішав би робити висновки про те, що всі присутні демонстрували зневажливе ставлення до президента як до «Іванка-дурника». Якби це справді було так, в записі було б чути характерні епітети чи порівняння.

Урядовці говорили як однодумці

Натомість я б запропонував інший контекст для пояснення цієї розмови. Гончарук, який завдячує своєму злету виключно Зеленському і для якого довіра президента є головним ресурсом для проведення та ухвалення необхідних рішень, зокрема в парламенті, навряд чи у складній ситуації (падіння промвиробництва, дефіцит бюджету тощо) відкрито йтиме на конфлікт, розрив стосунків та самостійну гру. Жодного політичного ресурсу в нього на це немає.

Натомість є велике бажання показати свою потрібність та довести свою корисність. В усьому, включно з найдрібнішими питаннями. І якщо президенту треба знайти слова, щоб переконати своїх «73% виборців» у тому, що «ситуація під контролем», що «країна рухається вперед» — а там нас чекає «зростання економіки й добробуту», а не падіння, то кому як не вірному прем'єр-міністру знайти і дати всі необхідні аргументи та слова.

Тому коли Гончарук говорить про президента в третій особі й називає на прізвище (а не за посадою, чи на ім'я по батькові), він швидше за все має на увазі, що Зеленського атакуватимуть опоненти й тому треба відбиватися від закидів. І в цій нелегкій справі президенту мають допомогти увесь Кабінет міністрів разом із Нацбанком.

Виглядає так, що якусь частину робочої зустрічі посадовців було присвячено мозковому штурму (звідси й стиль вільного спілкування, перебивання співрозмовника та недоведені до логічного завершення фрази й думки) з пошуку аргументів для публічного спілкування влади з громадянами та медіа: для пояснення простими словами непростих економічних процесів, для влучного відбивання ворожих меседжів (як-от про гру з ОВДП в інтересах якихось Ротшильдів і потужної родини Маркарових, чи про соросят) і так далі.

Проте таке обговорення, якщо його висмикнути зі загального контексту зустрічі, справді можна подати як «змову соросят проти Зеленського». І така інтерпретація може бути вигідна тій частині команди чи оточенню Зеленського, що дуже хоче змінити кадровий склад уряду, а це ніяк не вдається.

Проте найбільш глобальний негативний висновок, що випливає з озвучених уривків, полягає в тому, що в президента немає необхідних знань про країну, немає бачення її розвитку і немає уявлення про те, кому можна довірити розробку такого бачення. Уряду він не довіряє, але як випливає зі слів Гончарука, довіряє вивісці з обмінного пункту валют. І вимагає, щоб політика уряду була такою ж простою і зрозумілою як ця вивіска. От і змушені міністр фінансів та заступник голови НБУ сушити собі голову як це все пояснити «недорослям» з Банкової.

Бо якщо їм це не вдасться, то такі технократи «слугам народу» не потрібні. І байдуже, що їм на зміну можуть прийти «спеціалісти», яких щільно контролюватимуть люди, здатні безкарно прослуховувати уряд і зливати такі записи в мережу на п’ятому році війни з РФ. Не хотілося б, щоб у такий спосіб Україну штовхали до путінського стилю управління, де всім заправляють вихідці з КДБ СРСР, політична поліція та лояльні до першої особи олігархи.