Події
Перегляди: 499
15 жовтня 2020

Суспільний мовник, медіаграмотність, протидія дезінформації, обережна просвіта. Експерти обговорили, як сприяти згуртованості суспільства

Українців роз'єднують на ідеологічні табори з 2004 року, на місцевих виборах це може посилитися, — вважають експерти. Політична боротьба має стати дискурсом, у якому опоненти не перетинають межі спільних для суспільства принципів і цінностей.

Причини роз'єднання та шляхи до об'єднання експерти організацій громадянського суспільства обговорили під час дискусії «Політична боротьба та згуртованість суспільства», організованої Українським кризовим медіа центром.

Це перша дискусія в рамках проєкту «Діалоги про згуртованість». Його місія — формувати в громадській думці чітке уявлення про виклики побудови української політичної нації на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Організатори планують провести 8–10 обговорень.

Спікери зазначили, що різниця поглядів усередині суспільства — норма для демократичних країн. «Проблема постає тоді, коли відмінності доводяться до критичної межі. Постає питання виживання самої держави», — наголосив політолог, професор НаУКМА, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.

Олексій Гарань

В Україні політики почали акцентувати на відмінностях (ідеологічних, регіональних, соціальних) і роз'єднувати суспільство з 2004 року, — зазначили експерти. На місцевих виборах 2020 року це може посилитися: національні партії ведуть команди на загальних геополітичних гаслах, які розділяють суспільство. Значну роль у цьому відіграли медіа, зазначила Наталія Лигачовa, шеф-редакторка порталу і голова ГО «Детектор медіа».

Вона зауважила, що в усьому світі й Україні політична дискусія перетворюється на «квазідискусію маніпуляцій», на «політичну боротьбу без правил». «Якби в нас не маніпулювали інформацією, а надавали можливість різним верствам населення і політичним групам вести дискусію аргументів, а не дискусію емоцій і маніпуляцій, то стан суспільства в Україні був би іншим», — додала вона. Спікерка наголосила, що про згуртованість українського суспільства сьогодні говорити важко; у різних регіонах по-різному інтерпретують одні і ті ж події: «Якби ЗМІ вносили свою частку — давали інформацію збалансовано — такої різниці не було б».

Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства», зазначив: є історичне підґрунтя того, чому політична боротьба пішла в непродуктивному руслі. Експерт зауважив, що у 2004 році політики вперше висунули ідеологему розподілу українців на «три сорти», ця тема стала домінуючою і у 2014-му. Сьогодні ця тема не щезла: у 2019 році з’явився поділ на «75% і 25%», тобто тих, хто проголосував за нинішнього президента Володимира Зеленського й екс-президента Петра Порошенка. «Парадокс у тому, що демократичні інструменти стали використовуватися в недемократичний спосіб», — додав він.

Анатолій Ткачук

«Відбувається хаотизація всього українського суспільного простору. Як можна протистояти зовнішнім загрозам, коли ми самі дуже роз'єднані? Роз'єднані ми вразливі, — сказав Анатолій Ткачук. — Має бути боротьба ідеологій, боротьба пропозицій, а не приниження етнічних, світоглядних, соціальних, регіональних й інших груп».

Протистояння «порохоботів» і «зеленоботів» триває і зараз у просторі медіа та соціальних мереж, додала Наталія Лигачова. Його підживлюють залежні телеканали. З одного боку, це підконтрольні Порошенку Прямий канал і меншою мірою 5 канал, з другого — влада часто вбачає ворогів серед проукраїнських сил, ніж проросійських. Спікерка звернула увагу, що натомість на каналах олігарха Віктора Медведчука вже поширюються «навіть не проросійська, а російська пропаганда»: за словами пані Лигачової, вони нищівно критикують владу і проукраїнські сили, а також наскрізно проводять думку, що Україна — недодержава.

Спікерка зауважила, що критика влади завжди популярна серед глядачів, тому зростає дивлення цих каналів і довіра до них, що засвідчило опитування, проведене фондом «Демократичні ініціативи» і Центром Разумкова на замовлення «Детектора медіа». «Відбувається руйнація будь-якої згуртованості. З одного боку, проукраїнські сили воюють із зефілами (як вони їх називають), з Медведчуком. З другого боку, проросійські сили воюють взагалі з українською політичною нацією», — резюмувала вона.

Спікери поділилися баченнями, як і на чому будувати згуртованість попри нерозуміння цього поняття українцями. Зокрема, як цьому можуть сприяти медіа.

Посилення ролі Суспільного мовника та розвиток медіаграмотності. Суспільне дає дуже збалансовану інформацію і може виконувати надважливе завдання — зшивати країну, а не роз'єднувати її, зазначила Наталія Лигачова: «Зараз у бюджеті закладене повне фінансування Суспільного мовника. Я вважаю, це дуже великим кроком і сподіваюся, що відкату назад не буде».  

З другого боку, держава має вкласти багато зусиль і коштів у посилення медіаграмотності дорослих і дітей: «Щоб люди розуміли, що таке якісне ЗМІ, як шукати якісну інформацію, як її розрізняти. Щоб вони розуміли, що дуже важливо знати, хто власник ЗМІ і як це впливає на редакційну політику. Наше опитування показало парадокс. З одного боку, більша частина опитаних людей (30%) вважають важливим чинником незаангажованість інформації, водночас — лише 4% населення цікавить, хто володіє телеканалами. Це абсурдно», — резюмувала експертка.  

Збалансований підхід до регулювання онлайн-простору та протидія дезінформації. Політична боротьба переходить у простір соціальних мереж, оскільки онлайн-простір не регулюється. Це проблема всього світу, вважає Наталія Лигачова. «Ніхто не розуміє, як поєднати свободу слова і дискусії, яка, безумовно, є пріоритетом для будь-якої демократії, і втручання держави в те, що через інтернет і соцмережі проходить багато дезінформації, яка погрожує національній безпеці в умовах війни». Наталія Лигачова наголосила на пошуку компромісного варіанту на противагу моделі регулювання онлайну, запропонованій законопроєктом «Про медіа».

Просвітництво і пошук в історії України фактів, що об'єднують регіони. Олексій Гарань, сказав, що дослідження ставлення до історичної пам'яті показують, що історичні події та герої — об'єднуючий фактор для регіонів. «Якщо брати питання співвідношення регіональної і загальнонаціональної ідентичності, то загальна переважає на всій підконтрольній території України. Треба проводити спокійну просвітницьку роботу. Патріотичним силам варто не перегинати палку і враховувати думку й опонентів». У якості прикладів експерт навів мовні та релігійні питання. Наталія Лигачова додала, що «треба розповідати історію України так, щоб це було близько і мешканцям Донбасу, і Заходу, і всім», а також задіювати для цього розважальні формати — ток-шоу, серіали тощо.

Виховання політичної культури серед політиків і діалог влади з громадянським суспільством. У цьому напрямку є напрацювання — освітні проєкти в потужних інституціях закордоном. «Не можна робити ворога з тих, хто розмовляє іншою мовою, не можна робити ворога з тих, хто має іншу думку. Треба шукати компроміси, йти на діалог. Політики на це здатні. Треба виховувати в них політичну культуру, і це сильно залежить від організацій громадянського суспільства», — сказала Наталія Лигачова. Вона навела приклад тісної роботи політиків і Коаліції громадських організацій «РПР» в перші два роки каденції президента Порошенка. За словами експертки, якщо нинішня влада не допустить зриву діалогу з громадянським суспільствам, а посилюватиме його і дослухається до рекомендацій, «все складеться більш-менш нормально».

 

Фото: УКМЦ