Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерів підготував аналітичний матеріал, який розглядає наслідки ухвалення чи неухвалення закону про Вищий антикорупційний суд, який вимагають МВФ і громадські активісти. Друкується на Українській правді.
На 7 червня у Верховній Раді заплановано ключове голосування всієї восьмої сесії – розгляд у другому читанні та в цілому законопроекту №7440 про Вищий антикорупційний суд.
Березневе голосування в першому читанні, на перший погляд, свідчило про консолідацію парламентських сил попри наявні розбіжності.
Відтак у роботу пішов законопроект, який ще в січні розкритикував МВФ, що своєю чергою посилався на висновок Венеціанської комісії за жовтень 2017 року щодо інших законопроектів на цю ж тематику.
Цікаво, що зовнішню критику законопроекту президента проігнорували всі ключові суперники Петра Порошенка в боротьбі за президентське крісло.
За них це зробили громадські активісти-антикорупціонери – Ярослав Юрчишин, Віталій Шабунін. Заслуговує на увагу й конструктивна критика Головного юридичного управління апарату Верховної Ради, яка показала, наскільки "сирими" є проекти 7440 та 7441 з Адміністрації президента.
Попри все президент демонстрував оптимізм: 29 травня під час прес-конференції з президентом ФРН Франк-Вальтером Штайнмайєром він висловив упевненість у тому, що "цього року процес буде завершено, і Україна матиме антикорупційний суд".
Однак рівно за тиждень міністр фінансів Олександр Данилюк в інтерв’ю "Українській правді" пов’язав ухвалення закону про ВАС у редакції, якої вимагає МВФ, зі здатністю виконувати державний бюджет у другій половині року.
Через кілька годин про неготовність брати на себе відповідальність за стан країни в разі провалу законопроекту з вимогами МВФ заявив і опонент Данилюка – прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Таким чином, президент у момент ухвалення важливого рішення опинився на самоті: із критичним МВФ, непередбачуваною Верховною Радою, безвольним урядом та громадянами, вкрай роздратованими високим рівнем корупції та незадовільною боротьбою з нею.
Щоб зберегти владу і переобратися, Петру Порошенку доведеться шукати спосіб, що дозволить змінити поведінку та ставлення вищезазначених суб’єктів.
Спробуємо розібратися, які варіанти є в президента.
МВФ, ЄС та "колективний Захід"
Як ми писали в лютому, блокування створення окремого антикорупційного суду – це одна з "червоних ліній", яку владі краще не перетинати у відносинах із західними союзниками та інституціями.
На публічному рівні президент показує розуміння ситуації. На неформальному – відкладаються зміни, що обмежують його владу.
Єдиний момент, коли інтереси збереження прихильності Заходу та власної влади збігаються, – це підготовка до політичного життя після президентства.
Однак у разі непростої й, очевидно, болісної для особистих амбіцій трансформації з глави держави на главу парламентської фракції (чи, в кращому разі, одного з претендентів на посаду прем’єр-міністра), вплив на судову владу буде втрачено.
А деякі з соратників Порошенка взагалі можуть опинитися в переліку клієнтів нової системи антикорупційних органів.
Отже, з точки зору "колективного Порошенка", абсолютно незалежний і чесний суд – сумнівна перспектива. Хоча саме незалежний і кваліфікований суд може стати гарантією того, що переслідування за політичними мотивами більше не буде.
Тим більше, що Захід цікавлять не вироки проти конкретних діячів, а незалежна антикорупційна система як пересторога від корупції при новій владі, оскільки з цією все більш-менш зрозуміло. До того ж, у ЄС і МВФ чітко сигналізують, що готові піти назустріч ще цьому уряду і президенту, якщо вони демонструватимуть досягнення в боротьбі з корупцією.
Оскільки Порошенко у випадку з "безвізом" показав, що він бачить себе як політика, який долає недосяжні для інших бар’єри, то можна припустити, що й створення ВАС та пов’язану з цим матеріальну підтримку Заходу він захоче зробити частиною своєї виборчої кампанії попри ризики.
Проте постає проблема, як це зробити в поточній внутрішньополітичній ситуації.
Верховна Рада та Уряд
Станом на сьогодні Порошенко перебуває в "оперативному оточенні", влаштованому основними кандидатами в президенти та ситуативними союзниками з так званої "стратегічної сімки".
"Чужі" невтомно повторюють звинувачення в "поразці", "корупції", "зраді". "Свої" наполегливо пропонують різні форми "почесної капітуляції" у вигляді політичної реформи – створення парламентської республіки шляхом внесення змін до Конституції або просто змінами до закону про Кабмін.
Гроші МВФ потрібні всім: від секвестру програють усі, особливо позафракційні мажоритарники, постраждають навіть "радикали" та "опоблоківці", які підсіли на відкриття об’єктів, споруджених за підтримки державного бюджету. Секвестр – це й додатковий тиск на бізнес, і опоненти влади першими потраплять під прес перевірок та штрафів.
Незалежний антикорупційний суд і взагалі будь-який незалежний суд не потрібен нікому у владі: більшість цих людей звикли або вирішувати питання з судом у режимі "телефонного права", а в декого є чудовий досвід перетворення своєї присутності в суді на виставу для телеканалів.
Й те, й інше незалежний суд робити не дозволить.
Показово, як Олег Ляшко та Юлія Тимошенко у своїх виступах на погоджувальній раді 4 червня оминули увагою тему Вищого антикорупційного суду. Обоє бачать себе президентами у 2019 році, і незалежний суд не пасує до "радикального" і "справедливого" стилю правління.
А провал президента та уряду в разі несхвалення закону – це вагомий "плюс" для агітації виборців. Орієнтацією на вибори зумовлена й заява Володимира Гройсмана про можливу відставку в разі неприйняття закону.
Проте й у Банкової може бути кілька козирів на руках.
Від зриву голосування може підстрахувати кілька технічних прийомів. Противників можуть звинуватити в колабораціонізмі з "Москвою": Кремль справді з кінця минулого року пророкує "дефолт" України.
По-друге, на часі розгляд змін до Конституції про скасування депутатської недоторканності. У разі схвалення закону про ВАС, це питання відкладається на невизначене майбутнє.
У разі провалу голосування перед депутатами можуть порушити питання про скасування недоторканності. Оскільки це питання радше непрохідне, суспільству покажуть, що саме депутати блокують боротьбу з корупцією.
По-третє, у разі провалу Мінфін може несподівано отримати таку підтримку з Банкової, яка дасть змогу "перекрити" геть усі можливості заробляти на бюджеті під приводом боротьби з дефолтом і перетворити прем’єра на англійську королеву.
Зрештою, компромісним варіантом може стати запровадження антикорупційного суду вже після парламентських виборів 2019 р. і поширення його повноважень на справи, які порушуватимуться і розслідуватимуться після цієї дати.
Громадянське суспільство
Найтяжче для президента переконати громадян у тому, що він справді прагне боротися з корупцією. Як показують результати травневого опитування, вже половина респондентів вважає боротьбу з корупцією провальною.
Протягом останніх шести місяців майже вдвічі впала довіра до нових антикорупційних органів (НАБУ, САП, НАЗК), а перші дві головні перепони для ефективної боротьби, на думку громадян, – відсутність політичної волі та недосконалість законодавства.
З точки зору роботи з суспільством, ухвалення закону про ВАС у редакції, яку вимагають громадські активісти та Захід, – чудовий демонстративний крок і нагода для президента розпочати боротьбу за виборців, які раніше голосували за Порошенка, а тепер вагаються.
Передача контролю за формуванням персонального складу ВАС у руки представників від антикорупційних громадських організацій та експертів із західних країн так само підтримує більшість населення.
Це можливість для Порошенка поступитися зараз певною часткою влади, щоб у 2019 переобратися і зберегти більшість чинних повноважень, у тому числі розширеного контролю над силовими структурами, який може дати нова редакція іншого закону – "Про національну безпеку".
Ризики отримати цілковито неконтрольовану і ворожу Громадську раду можна знизити, якщо прислухатися до слушних зауважень Головного юридичного управління Апарату ВРУ щодо прогалин у законопроекті про ВАС.
Зокрема, зважаючи на важливість кваліфікації членів громадської ради, яка відбиратиме суддів, можна встановити високий освітній та професійний ценз, можна передбачити ретельну перевірку претендентів із числа українських та іноземних громадян щодо законності набуття їхньої власності та прозорості джерел їхніх доходів; можна передбачити й обов’язкову відсутність будь-яких конфліктів із законом.
Проти цього західні партнери можуть і не заперечувати. А Адміністрація президента здобуде таку потрібну для глави держави моральну сатисфакцію…
Якщо все-таки ВАС "завалять"?
Отже, ми схиляємося до думки про те, що 7 червня закон все ж ухвалять у редакції, яка дасть змогу формувати незалежний Вищий антикорупційний суд.
Однак варто виокремити кілька чинників, так званих "чорних лебедів", що можуть призвести до провалу голосування. На нашу думку, таке може статися лише в разі збігу протилежних бажань претендентів на посаду президента.
Оскільки голоси "Народного фронту" та БПП є критичними для ухвалення закону, лідери цих сил у вирішальний момент можуть смикнути стоп-кран. Наприклад, провал закону про ВАС просто стане гарною нагодою для оточення президента остаточно приборкати Кабмін і/або партнерів по коаліції.
Адже відхилення законопроекту примусить Гройсмана обирати – йти у відставку чи на довгий час відмовитися від ролі самостійного політика.
І це не простий вибір, оскільки відставка прем’єр-міністра автоматично означає відставку уряду та запуск 60 днів для формування нового уряду або розпуску парламенту.
Ймовірні в такому разі вибори Верховної Ради восени 2018 року при уряді, який у ручному режимі керуватиметься з Адміністрації президента і все ще виконуватиме бюджет, можливо, і не сформують парламент нової якості, але суттєво посилять президента як більш прийнятного кандидата для більшості впливових у країні олігархів.
Навіть у разі перемоги опозиційних сил через суперечності вони не зможуть сформувати уряд, і тоді в президента з’явиться шанс сформувати коаліцію проти найбільш рейтингового опозиційного лідера. Це ризикований варіант, але він може дати президенту більше шансів на 2019 рік.
До того ж, новий парламент може швидко ухвалити закон про ВАС і погодити програму нового уряду з новими тарифами і земельною реформою, яка розблокує співробітництво з МВФ і створить фінансову подушку безпеки на 2019-й.
Навіть якщо Гройсман відмовиться йти у відставку, грати самостійно після такого провалу не зможе. Йому доведеться стати технічним виконавцем і взяти на себе всю чорну роботу, як це в 1998-1999 роках робив при Кучмі "міцний господарник" Валерій Пустовойтенко.
З іншого боку, голоси можуть не додати "Батьківщина" та "Радикальна партія". Це все-таки не питання війни і миру (як у питанні закону про відновлення суверенітету на Донбасі), і більшість населення однаково не повірить у те, що влада хоче боротися з корупцією, а опозиція їй заважає.
Навпаки, солідарні голосування з коаліційними фракціями шкодять іміджу Тимошенко та Ляшка як головних опозиціонерів, а їм ще боротися за голоси тих, хто вагається, з більш послідовними конкурентами. Окрім того, всі провідні опозиціонери зможуть заявити, що якби влада хотіла провести цей закон, то в парламент потрапила б редакція, яка не суперечить зобов’язанням перед МВФ.
Можуть не додати голосів і мажоритарники, які не впевнені в тому, що Порошенко має шанси переобратися і допомогти переобратися їм.
Тим більше, що в Раді лежить Виборчий кодекс, що скасовує мажоритарні округи, і це також одна з вимог Заходу. Тож ніхто не захоче створювати прецедент і голосувати всупереч своїм інтересам.
Зрештою, не виключений і проміжний варіант, коли в останній момент "з голосу" вносяться правки, які створюють "чорний хід" для впливу влади на суд. Це дає можливість Порошенку погратися з парламентом у "вето" і змінювати положення закону новими пропозиціями.
Свого часу Кучма міг до семи разів повертати закон у Раду та вимагати потрібних для нього змін. У такому разі саме парламент перетворюється на орган, який несе відповідальність і за зрив співробітництва з МВФ, і за блокування боротьби з корупцією.
У будь-якому разі політичний процес після розгляду закону про ВАС не зупиниться.
Однак процес ухвалення цього рішення покаже, яку систему державного управління президент Порошенко хоче втілювати під час гіпотетичного другого строку: більш прозору та підзвітну громадянам чи більш струнку та чутливу до інтересів першої особи силову вертикаль влади.
