Скільки триватиме війна і як змінюється Європа – коментар Тараса Жовтенка

Чи справді Європа не має стратегії припинення ескалації в Україні і готується до затяжної війни? Хто сьогодні здатен бути посередником між Києвом і Москвою – і чи існує такий гравець взагалі? Ці та інші питання в інтерв’ю для YouTube-каналу Бочан NEWS  прокоментував безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко у розмові з журналісткою Наталією Бачан.

Війна проти України та фактор Дональда Трампа, за його словами, фактично зруйнували попередню модель європейської безпеки. Європа, яка роками покладалася на США, тепер змушена швидко переосмислювати власну роль і можливості.

«Європа… майже повністю покладалася в плані своєї безпеки на Сполучені Штати Америки, на їхні ресурси і, відповідно, на їхні стратегічні підходи», –  пояснив аналітик.

Йдеться не лише про політичну підтримку, а й про базові елементи безпеки – від звичайних озброєнь до ядерного стримування, яке десятиліттями базувалося саме на американському арсеналі. Коли ця опора похитнулася, стало очевидно, що альтернативної моделі в Європи фактично немає.

Переломним моментом, за словами Тараса Жовтенка, стало повернення Дональда Трампа, після якого  загострилася криза довіри до США як гаранта безпеки та посередника.

«Європейці зараз знаходяться на етапі розуміння, що… сподівання на те, що Вашингтон буде стратегічно вести цей процес… – марні», – прокоментував настрої в європейських столицях експерт.

Водночас проблема полягає не лише у зміні політики США, а й у стилі її реалізації.

«Те, що він робить і те, що він говорить… він сам себе знецінює… стратегічно, якщо постійно займатися такою штукою, то тобі взагалі ніхто вірити не буде», – зауважив Тарас Жовтенко.

У цих умовах Європа опиняється перед вибором – або зберігати залежність, або перетворюватися на самостійного геополітичного гравця.

«Європа розуміє, що, якщо вони не стануть самостійним гравцем, то вони просто зникнуть як геополітичний суб’єкт», – наголосив він.

Саме це усвідомлення і запускає глибоку трансформацію –  від декларацій до практичної сили. Йдеться про перехід до так званої hard security, яка раніше значною мірою залишалася сферою відповідальності США.

Перші результати цього процесу вже помітні. Європейські країни нарощують оборонні витрати, активізують військово-промисловий комплекс і дедалі частіше діють без опори на США. За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI)… Європа на сьогодні – чемпіон зі зростання військових витрат. Німеччина вперш випередила Сполучені Штати Америки щодо виробництва звичайних озброєнь.

«Це була доволі гучна заява очільника Rheinmetall, адже раніше саме США вважалися беззаперечним лідером у цій сфері. Тепер Європа демонструє готовність діяти самостійно: покладатися виключно на американську зброю стає ризиковано –  вона дорога, а за нинішньої політики Вашингтона навіть доступ до неї не гарантований. До того ж останні військові кампанії показали, що американський ВПК не повністю готовий до тривалих інтенсивних конфліктів», – пояснив Тарас Жовтенко.

На цьому тлі Європа не лише намагається замістити США, а й посилити власні позиції, зокрема через поглиблення співпраці Франції та Великої Британії у сфері ядерного стримування і взаємодію з країнами східного флангу НАТО. Показовими є й спільні військові навчання європейських країн, які вже відбуваються без залучення американських сил, що ще донедавна виглядало немислимим.

У ширшій перспективі, на думку аналітика, це означає зміну підходу до Росії –  від реактивної політики до більш жорсткої та прагматичної стратегії.

«Європа усвідомлює, що з Росією потрібно говорити жорстко й формує нову стратегію відносин –  без ролі жертви шантажу, але з власними важелями впливу. Водночас у короткостроковій перспективі вона не розраховує суттєво змінити хід російсько-української війни… І саме тому… вони оцінюють ситуацію реалістично», – зазначив Тарас Жовтенко.

Такий підхід має і практичний вимір.  Європа виходить із того, що війна буде тривалою, і відповідно планує свої дії –  не зменшуючи підтримку України та одночасно зміцнюючи власну оборону.

«Треба дуже затягнути пояси, треба продовжувати допомагати Україні… і орієнтуватися на те, що… ми маємо бути готові до того, що війна може прийти і до нас», – описує бачення Європи експерт.

Водночас саме на слабкостях цієї трансформації намагається грати Росія. Зокрема –  на залежності Європи від США, яка досі повністю не подолана.

«Вони розуміють, що зв'язати НАТО вони можуть поки що завдяки Трампу… Але якщо Європа буде тут автономною… то тоді НАТО перетвориться… на Європейський Союз […] Чому ЄС не ламається? Тому що там немає цієї стратегічної залежності від Сполучених Штатів Америки. Немає точок входу, немає впливу на ситуацію», – зауважив експерт.

У цьому контексті одним із імовірних сценаріїв дій Кремля є спроба паралізувати НАТО через гібридні провокації на східному фланзі.

«Росіяни не будуть тягнути з початком гібридних провокацій на східному фланці НАТО, тому що вони хочуть паралізувати Альянс в цілому. […] По-перше, п’яту статтю ніхто не зможе активувати вчасно, а по-друге, Америка буде постійно блокувати механізм ухвалення рішень», – констатує Тарас Жовтенко.

Такі дії можуть мати прямі наслідки і для України. У разі загострення ситуації союзники змушені будуть перерозподіляти ресурси.

«Очевидно, що в той момент, коли почнуться провокації на східному фланзі НАТО, якась частина ресурсу, яку зараз виділяють Україні, буде перекинута туди. І це може бути момент, коли Росія знову почне шантажувати і казати: дивіться, ми попереджали, що буде гірше», – прогнозує аналітик.

Окремим інструментом тиску може стати і ядерний фактор, який Москва, за словами Тараса Жовтенка, поки що свідомо не використовує.

«Аргумент ядерної зброї їм тепер треба притримати до моменту, коли вони почнуть провокації проти східного флангу НАТО. […] Це єдине, чого вони ще не робили», – передбачає логіку ворога експерт.

Паралельно Росія намагається скористатися тим, що США частково відволікаються на інші регіони.

«Для росіян це зараз спроба політично використати ситуацію, коли Америка трохи віддалилася від цих процесів, і натиснути на Україну, натиснути на Європу, поки американці займаються Іраном», – зазначає аналітик.

Попри ці ризики, Європа поступово рухається до моделі, в якій здатна самостійно стримувати Росію –  як у конвенційному, так і в ядерному вимірі.

«Якщо Європа… буде бачити на практиці, як вона власний ядерний потенціал може використати… цього буде достатньо, щоб бути незалежною від Сполучених Штатів і ефективно стримувати Росію», – підсумував Тарас Жовтенко.