Скандали у владі: система сиплеться чи перебудовується? – Олексій Гарань

Останні тижні у владі –  скандал за скандалом: генпрокурор іде у відставку, НАБУ і  САП активізуються дедалі більше, силовики з'ясовують між собою стосунки на вулиці... Чи свідчить це про те, що система влади сиплеться, чи йдеться про її перебудову? Із таким запитанням до професора політології Києво-Могилянської академії, наукового радника Фонду «Демократичні ініціативи» Олексія Гараня звернулася журналістка Інна Марецька.

На думку науковця, підстав говорити про те, що «система сиплеться» поки немає. Водночас президент може втрачати важелі контролю, а його електоральні позиції слабшають.

«Ми можемо говорити про те, що Зеленський може втрачати важелі контролю, що електоральні рейтинги для Зеленського зараз невдячні, хоча, якщо ми говоримо про рейтинг довіри-недовіри, то він у нього все одно залишається достатньо високим. А чому ми сподіваємося, що система не сиплеться? Тому що у нас війна. І ми не маємо бути зловтішниками і казати: о, ми казали, що там у Зеленського будуть проблеми», – зазначив Олексій Гарань.

За його словами, соціологія справді фіксує зниження рівня довіри до президента, хоча різні дослідження показують різні абсолютні показники. Зокрема, КМІС демонструє вищий рівень довіри, тоді як у Соціса баланс довіри-недовіри вже пішов у мінус. Водночас спільною для опитувань є тенденція до падіння довіри.

«Тут є різні фактори – і те, що президент є одночасно Верховним Головнокомандувачем, і те, як ставиться запитання, і порядок питань, і те, які персони там фігурують. Але якщо ми говоримо про електоральні рейтинги, моделювання другого туру, то там ситуація для Зеленського менш сприятлива – він програє і Валерію Залужному, і Кирилу Буданову, і Михайлу Федорову», – пояснив науковець.

Серія скандалів, на думку Олексія Гараня, справді може свідчити про послаблення монополії Банкової на ухвалення політичних рішень. Нинішня влада вже давно не має тієї монобільшості, яка існувала на початку президентської каденції Зеленського. За його словами, фракція «Слуга народу» вже не здатна самостійно забезпечувати необхідні голосування і змушена шукати підтримки в інших політичних групах.

«У нас жодна влада не могла зробити стійкою якусь монополію на владу. Коли були ці спроби, виникав Майдан… Монобільшості давно вже немає», – констатував Олексій Гарань, принагідно  звернувши увагу на висновки дисертації голови парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, присвяченої діяльності монобільшості.

Зокрема, Арахамія вважає, що модель монобільшості найкраще відповідає умовам України. Професор НаУКМА називає цей висновок проблемним, адже на практиці українська монобільшість швидко розпалася.

На думку Олексія Гараня, українським умовам не відповідає і британська модель, на яку посилається Арахамія, оскільки в Україні немає двох стабільних партій, які почергово формували б уряд.

«Сучасне розуміння демократії все-таки полягає в тому, що треба мати не монобільшість, яка всім нав'язує свої погляди, а треба враховувати права опозиції, шукати якісь точки дотику і так далі… А Арахамія все це нам рекомендує. Саме ту модель, яка у нас в Україні завалилася», – наголосив Олексій Гарань.

Читайте також: "Арахамія хоче здобути ступінь доктора філософії: я кинувся на "амбразуру", але система прогнила", - професор Гарань

Ще одним проявом системної кризи є ситуація навколо генерального прокурора. За словами політолога, політична залежність цієї посади сама по собі не є українською аномалією – в багатьох країнах генеральний прокурор є політичним призначенцем. Проблема виникає тоді, коли він не може діяти професійно та незаангажовано.

«Цимус цієї ситуації в тому, що Кравченко свого часу не пройшов конкурс в САП. Причому не на посаду, це не була керівна посада. Але він не пройшов, чому? Було питання до його доброчесності. Тобто на нижчу посаду його відкинули, тому що було питання до доброчесності, так його призначили на найвищу», – зауважив аналітик.

На цьому тлі активізація НАБУ і САП, на думку Олексія Гараня, не є «тихим переворотом» чи захопленням влади антикорупційними органами. Нинішні затримання та обшуки – лише початок тривалого процесу, який має завершитися вироками судів. Хоча остаточні вироки у таких справах можуть з’явитися через роки, каже науковець.

І хоч антикорупційні скандали б’ють по міжнародному іміджу України, чим неодмінно користуватиметься Росія. Проте, наголошує Олексій Гарань, це не може бути аргументом проти самої боротьби з корупцією.

«У нас теж є ворог, який буде це використовувати. Але питання: хто винен – той, хто викриває, чи той, хто краде? Відповідь очевидна… Нам треба очистити владу. І це дуже важливо, особливо зараз, коли у нас проблеми з мобілізацією. Тому що люди бачать: одні воюють із 2014 року, з 2022 року, а інші жирують і займаються крадійством. Нам треба відновити це відчуття справедливості», – наполягає Олексій Гарань.

На його думку, нинішня ситуація може стати для влади шансом на перезавантаження. Він закликає президента не замикатися у вузькому колі та почати постійний діалог із парламентською опозицією й експертним середовищем.

«Кожна криза – це можливість виходу, можливість оновлення. Володимир Олександрович, це шанс. Вийдіть, скажіть, що ми в одному човні, у нас екзистенційна ситуація, у нас фронт і у нас війна з корупцією в тилу, я її повністю підтримую, я з вами, давайте діяти разом», – звернувся професор політології до президента.

Одним із варіантів виходу Олексій Гарань називає формування уряду національного порятунку із ширшим представництвом політичних сил. На його думку, це дало б змогу залучити до відповідальності за рішення не лише президентську команду, а й опозицію. Водночас науковець наголошує, що відповідальність за такий крок насамперед лежить на владі.

«Опозиція має простягнути руку президенту, сказати, що ми готові допомагати… Але головне слово за владою. Перше слово за владою. Простягни руку до опозиції», – підсумував Олексій Гарань.