Росія прагне нових поступок від України, сподіваючись на страх Європи та відновлення бізнес-зв’язків зі США – Марія Золкіна
Оригінал – Facebook-сторінка авторки
Для Росії важливо не те, наскільки раціональною виглядає її політика і плани для умовного західного (переважно, європейського) підходу, а наскільки ідеологічно вигідною та "підйомною" з точки зору ресурсів вона є для чинної влади в Кремлі. Крізь російську призму наступні місяці - це безпрограшний (як вони вважають) варіант через ескалацію і терор цивільного населення погіршити становище України настільки, аби в неї виходу не лишалося, окрім як погодитися на умови Росії.
А якісь нові умови точно будуть. Так, як зʼявилася свого часу умова про виведення Сил Оборони з Донецької області. Зʼявилася і закріпилася вже за часів Трампа, зокрема – після червоної доріжки в Анкориджі. І нагадаю, це виведення – не умова для режиму припинення вогню, а умова, аби росіяни почали переговори про мирне врегулювання. Тобто вивести війська від початку вимагали просто так. В обмін на повітря.
От і нині тактика Росії частково розрахована на те, що зі страху, що вимоги і поступки стануть тільки гіршими для України, голоси погодитися на будь-що будуть гучними і найпомітнішими вже зараз. Окрім реактивних шахедів, окрім браку ракет для ППО, росіянам дуже підігрують дві речі.
Перша – це очевидне бажання і намір американців відновити бізнес-звʼязки з Росією. І що важливо: США, точніше, переговорники Трампа, змінили свою тактику. Оригінальний задум, який вони близько року (до початку війни проти Ірану) напористо просували – "мирна домовленість" і одночасне послаблення санкцій – з очевидних причин провалився. Немає мирної угоди, немає навіть режиму тиші, то і бізнес-смаколики від Дмітрієва немає як прийняти. Тому зараз США будуть шукати (точніше, шукають вже), як ці два треки розділити, щоб санкції послабити чи скасувати, але "виправдати" це чимось іншим, а не успіхом у завершенні війни. Ідея поміняти санкції та політвʼязнів – теж з цієї опери. Все це росіян дуже надихає і зміцнює їхню впевненість, що можна одночасно і Україну до поступок примусити терором, і санкції зняти.
Другий фактор – це страх Європи перед війною. Вона вже не виглядає як щось абстрактне і неможливе. Країни ЄС, особливо Балтія, Фінляндія, Польща та навіть Німеччина – готуються. Але у них є слабке місце – таймінг. Готуватися почали пізно. Так, Кільський інститут у травні цього року підрахував, що озброєння та устаткування, замовлене в рамках державних закупівель в Польщі та Великій Британії почне надходити з виробництв не раніше, ніж через 2–4 роки. І це ті випадки, коли виробник давав приблизну дату готовності. А у Німеччині дедалі більша частка таких закупок оформлюється взагалі без дати поставки. Колись та й буде, що називається. І тепер згадуємо 2030 рік, магічну дату, яку чомусь всі політично зробили роком, коли Європа, НАТО мають бути готові до нападу Росії. І зараз задача Європи – відтягнути час по максимуму, не робити тих кроків, які могли б "спровокувати" цей напад Росії раніше. Зайве пояснювати, що розрахунки в Росії на тему, коли їм почати трясти Європу, прямо протилежні готовності Європи до цього сценарію.
Ну і все це Росії непрямо і прямо, але сприяє в її ідеологічній впевненості, що її сценарій може спрацювати. Попереду – потенційно новий раунд консультацій американської, української та російської делегацій, де США, як на мене, дуже вмовлятимуть Київ і Москву "подарувати" Трампу перед виборами секторальний режим тиші. Росії, мало у цьому зацікавленій, можуть обіцяти послаблення санкцій. Україні – ефемерне "чесне слово", що то протиримається тиждень.
Оптимістичних прогнозів наразі не маю, бо не бачу жодних серйозних підстав вважати, що Росія піде навіть на тривалий режим тиші. Як каже Валерій Чалий (Valeriy Chaly), росіяни можуть "подарувати" Трампу новину про припинення вогню. Трамп це проголосить, а далі – що там буде за тиждень після цього чи два, то вже не так важливо. Тому єдине, на що варто зараз звертати увагу – це внутрішня спроможність організувати процеси: виробництва, контролю, координації, ухвалення законів, підтримки бізнесу так, як можна. Інших рецептів, як витримати цей натиск зараз немає.
