Сирійський конфлікт: роль Ірану, Туреччини й Ізраїлю та «геополітичного генія» Путіна прокоментував Тарас Жовтенко
У Сирії збройні опозиційні сили змогли відновити свій контроль над північчю країни і над містом Алеппо через ослаблення ключових союзників режиму сирійського президента Башара Асада — Ірану, Росії та ліванського терористичного угруповання «Хезболла». В.о. виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, безпековий аналітик Тарас Жовтенко прокоментував ці події в етері телеканалу FREEДОМ.
Він, зокрема, зазначив, що «Хезболла» на чолі з Іраном зараз сфокусовані на ситуації з Ізраїлем, і всі їхні ресурси зосереджені в тому регіоні.
«"Хезболла" ресурсно залежить від Ірану і Росії. А більшість ресурсів Ірану зараз кинуто не на Сирію і не на підтримку дружнього режиму Башара Асада, а на те, щоб не дати розвалитися своїй системі проксі-сил, таких як "Хезболла" і ХАМАС, під ударами ізраїльських військових. Тому іранські угруповання на території Сирії явно недоотримують потрібного їм ресурсу», — пояснив Тарас Жовтенко.
Плюс дії збройних сил Ізраїлю з демонтажу іранських терористичних проксі зосереджені не тільки на угрупованнях ХАМАС або «Хезболла» на території Лівану. Армія Ізраїлю завдавала також ракетно-бомбових ударів і по території Ірану, і по території Сирії.
«Тим самим вони знищують іранських військових, іранські склади з озброєннями і боєприпасами. А це ті ресурси, які дають змогу триматися на плаву проіранським угрупованням, ключовим союзникам режиму Башара Асада. Плюс Ізраїль зробив так, щоб Іран був змушений сфокусуватися на підтримці ліванської "Хезболли". І він послабив сили ключових союзників режиму Асада до такої міри, що став можливим такий наступ [опозиційних військ у Сирії]. І серйозного опору з боку або сил Асада, або іранських сил, які його підтримують, ми поки що не бачимо», — зазначив аналітик.
Важливу роль у регіоні завжди відігравала Туреччина, яка на півдні межує з Сирією.
«Роль Анкари в ситуації з Сирією досить специфічна. Турецькі сили в різні моменти по-різному використовували громадянський конфлікт у Сирії. Наприклад, використовували моменти, щоб нейтралізувати на території Сирії загрозу угруповань, які Анкара називає курдськими терористами. У 2018 році навіть був інцидент, коли бойові підрозділи Туреччини відкрито перейшли кордон із Сирією у відповідь на обстріли прикордонних турецьких регіонів. Президент Туреччини Ердоган назвав усе це операцією Північноатлантичного альянсу з боротьби з міжнародним тероризмом. Але Анкару тоді дуже швидко осмикнули з Брюсселя, бо це не була ніяка операція НАТО. І потім Анкара офіційно перепросила, мовляв, ми трошки переплутали формулювання. Але, так чи інакше, Туреччина спочатку намагалася для себе врегулювати питання з курдськими повстанцями та закрити цю загрозу своїй національній безпеці», — пояснив Тарас Жовтенко.
Він упевнений, що після ослаблення ключових гравців у Сирії Туреччина намагатиметься розширити діапазон своїх стратегічних цілей.
«І крім розв'язання питання з курдськими бойовиками, Ердоган намагатиметься зміцнити свої позиції саме на території Сирії — діючи точно так само, як Іран, тобто через своїх проксі, через угруповання сирійських бойовиків, які діють за підтримки турецьких спецслужб і турецьких збройних сил. Ердоган намагатиметься взяти під контроль якусь частину сирійської території, щоб стати одним з активних гравців саме в цій історії. Тому що ця історія чітко вписується в стратегію Анкари та стратегію конкретно президента Ердогана зі встановлення Туреччини щонайменше в ролі регіонального лідера, з розширення свого регіонального впливу. Туреччина спробує стати одним із ключових гравців у ситуації в Сирії, піднявши свій статус тут на рівень Ірану або Російської Федерації», — прокоментував Тарас Жовтенко .
Тарас Жовтенко також прокоментував ситуацію з російськими військами в Сирії.
Після трьох днів успішного збройного наступу опозиційних сил російські війська, що дислокувалися в країні для підтримки режиму президента Башара Асада, зазнали значних втрат. Деякі підрозділи армії РФ опинилися в оточенні, зниклими безвісти вважаються сотні росіян. За даними української військової розвідки, у підсумку Кремль відправив у відставку командувача російських військ у Сирії Сергія Кисіля, замість нього призначено Олександра Чайко.
«Після бойових дій на території України тепер ще й події в Сирії для путінського режиму — це початок чергового фіаско. У Росії вже багато "z-блогерів", "z-військових" пишуть, що це геополітичний провал для Кремля. Тому що багатьом очевидно, що Росія не зможе захистити свого ключового регіонального союзника на Близькому Сході. А це такий самий сигнал для всіх інших союзників Російської Федерації», — сказав Тарас Жовтенко.
Ситуація з російськими військами в Сирії — це ще один доказ, що путінська «спеціальна військова операція» в Україні пішла не за планом.
«Вона давно і далеко йде не за планом. Тому що Російська Федерація була змушена систематично протягом останніх двох років вилучати з території Сирії озброєння та боєприпаси і відправляти це все на фронт на території України. Тому що без такого поповнення російські війська в Україні не змогли б протриматися так, як вони тримаються зараз. Але це, з іншого боку, послабило російське угруповання на території Сирії», — зазначив експерт.
"Це все наслідок "геополітичного генія" Володимира Путіна, який війною проти України виснажує всі свої ресурси. У нього з рук валиться все, як вони називають, ближнє зарубіжжя, країни СНД (Співдружності незалежних держав). Тож що вже казати про Близький Схід та інші регіони, де в Росії дедалі менше й менше шансів бути активним гравцем", — резюмував Тарас Жовтенко.
