Сергій Ханін,
журналіст, Суми
З першого дня великої війни правоохоронні органи Сумської області ретельно документують усі воєнні злочини, скоєні ворогом на території регіону. За інформацією обласної прокуратури, впродовж двох років з моменту завершення деокупації регіону (11 квітня 2022 року) зареєстровано 2228 кримінальних правопорушень. Із них 1424 – за фактами артилерійських обстрілів, 241 – авіаударів. Агресор знищив чи пошкодив 6206 цивільних об’єктів, зокрема 4944 житлові будинки та домогосподарства, 143 навчальні та виховні заклади, 26 медичних закладів, 7 культурних та 12 релігійних споруд, 382 об’єкти критичної інфраструктури.
Росіяни вбили 256 цивільних осіб, у тому числі 13 дітей. Поранено 420 мирних жителів, зокрема 22 дитини. І більшість постраждалих – це жителі прикордонних населених пунктів, які, щоб врятувати своє життя, віднедавна змушені були приміряти на себе слово «евакуація», яке так лякає своєю невідомістю.
Дві хвилі евакуації
Вперше про необхідність відселення мешканців 5-кілометрової прикордонної зони начальник Сумської ОВА Володимир Артюх повідомив в липні 2023 року. Передислокацію в інші місця Рада оборони області обґрунтовувала необхідністю надати українським військовим можливість ефективно реагувати на дії з боку ворога. А ці дії були вкрай агресивні.
Володимир Артюх
Внаслідок постійних обстрілів упродовж двох місяців, які передували оголошенню про евакуацію, на Сумщині загинув 41 мирний житель (в тому числі 1 дитина), 71 особу було поранено. Ворог також практично знищив цивільну інфраструктуру в цих районах, не працювали лікарні й магазини. До того ж існувала загроза вторгнення диверсантів. Тож влада й вирішила організувати евакуацію близько 20 тисяч людей із 15 громад, розташованих у 4 із 5 районів області. Акцент був зроблений на мешканців Сумського і Шосткинського районів, які найбільше страждали від обстрілів.
Але, оскільки минулорічна евакуація була добровільною, вона не змогла охопити визначену владою кількість людей. Як відзвітувала за місяць після її початку міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук, місцева влада спільно з поліцією та волонтерами вивезли з прикордонних громад Сумщини понад 2 тисячі дорослих і майже 500 дітей. А на кінець 2023 року кількість евакуйованого населення становила 3 679 людей.
Ірина Верещук
Друга хвиля евакуації розпочалася у березні цього року, коли росіяни посилили обстріли прикордоння і, насамперед, Великописарівської громади. Зважаючи на наслідки руйнувань, Сумська ОВА вирішила більш жорстко діяти у питанні відселення людей. Зокрема, за її поданням уряд ухвалив рішення щодо примусової евакуації сімей з дітьми із Середино-Будської та Великописарівської громади.
Так, за словами керівника Сумської ОВА Володимира Артюха, станом на 16 квітня з прикордонних населених пунктів Сумської області через російські атаки було евакуйовано понад 12 000 людей, у тому числі 1 777 дітей.
На початок квітня цивільні особи були евакуйовані з 27 сіл у прикордонній зоні з Росією. Загалом евакуації підлягають мешканці 115 населених пунктів.
Евакуйованим – і поїзд, і гроші, і харчі
Як засвідчують ці цифри, далеко не всі, кого влада планувала і планує перемістити подалі від обстрілів, захотіли скористатися такою можливістю. Хоча, здавалось б, відповідні служби на місцях постаралися зробити все, щоб заохотити людей до виїзду. Так, відразу після оголошення евакуації влітку 2023 року було розроблено механізм вивезення людей.
Зокрема, з 16 липня почав функціонувати щоденний евакуаційний потяг сполученням «Суми-Київ», який перевозив пасажирів безкоштовно. Насамперед він був призначений для переселенців з тимчасово окупованих територій, які виїжджали до РФ, а потім поверталися в Україну через Сумську область.
Для евакуйованих також передбачені грошові виплати.
«Якщо ми говоримо про Сумський напрямок – це більше 2 тисяч дорослих і майже 500 дітей, коли ми кажемо про 5-кілометрову зону на Сумщині. Виплати вони отримують. Якщо вони покидають межі області, одноразова виплата на пероні – це готівка 2 і 3 тисячі відповідно дорослим і дітям, а також щомісячно як ВПО вони будуть протягом 6 місяців отримувати 2 і 3 тисячі. Рівно, як і міжнародна підтримка від наших міжнародних партнерів – 6600 грн кожному, хто евакуювався», – розповідала на початку евакуації Ірина Верещук.
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців також подбало про підтримку цієї категорії людей. Його представники під час недавнього засідання урядового Координаційного штабу з питань проведення обов’язкової евакуації населення в умовах воєнного стану нагадали, що для евакуйованого населення Сумської області передбачено фінансову допомогу. Її сума становить 3 600 грн на особу в місяць та виплачується протягом трьох місяців. Тобто, загальна сума становить 10 800 грн.
Подати заявку на її отримання можна в пунктах збору даних БФ «Право на захист».
Своє плече евакуйованим на Сумщині підставила і гуманітарна місія «Проліска», яка також сприяє виїзду мирного населення з небезпечних регіонів. Серед іншого, вона організовує спеціальну медичну евакуацію маломобільних, важкохворих людей та людей з інвалідністю на спеціалізованому транспорті в супроводі медичного персоналу.
Міжнародні партнери висловили готовність забезпечити місця тимчасового перебування ВПО із Сумщини й продукти харчування. Зокрема, представники Гуманітарної організації «Людина в біді» запевнили, що допоможуть з питною водою та ємностями для її зберігання.
Із «зони смерті» – ні ногою!
Утім, незважаючи на виконану владою роботу і надану допомогу, в «зоні смерті», на яку сьогодні перетворилася 5-кілометрова прикордонна територія в Сумській області, сьогодні все ще живуть селяни, які навідріз відмовляються залишати свої будинки. Більшість з них - люди поважного віку.
Більшість тих, хто залишився на прикордонні – люди старшого віку. Джерело: facebook.com/Barrier-Free Foundation
Причини, через які люди, не бажають кидати свої обійстя, у кожного різні. Проте основним аргументом вони називають страх за свої домівки, які не хочуть залишати без нагляду.
Як зазначила під час телемарафону Ірина Верещук, вивезти таких людей силоміць практично неможливо, оскільки для цього немає правових механізмів. Їх можна тільки вмовити.
«Примусова евакуація стосується саме дітей. Чи можемо ми примусово вивезти дорослу, адекватну людину?» – поставила риторичне запитання Верещук.
Влада попередила людей, які відмовляються від евакуації, що вони мають взяти на себе відповідальність за власне життя. Жителям прикордоння не можуть гарантувати доступ до медичних послуг і безперебійне електропостачання. Вони зможуть в'їжджати і виїжджати з 5-кілометрової зони прикордоння за перепустками. Однак перепустки не видаватимуться особам, які не зареєстровані в громаді, навіть якщо вони там проживають.
Та навіть за цих умов мешканці прикордоння не відгукуються на заклики залишити небезпечні місця. Адже, кажуть вони, евакуація – це шлях у невідомість. І, опинившись на безпечнішій території, не факт, що ти почуватимешся спокійніше.
На початку евакуації староста Марчихинобудського старостинського округу Свеської селищної територіальної громади Шосткинського району Віра Баклан розповідала УНІАН, що практично всі жителі всіх п’ятьох населених пунктів округу виступають проти відселення з 5-кілометрової прикордонної зони, до якої вони належать.
«Усі, хто бажав, давно виїхали у більш спокійні місця. Та й куди зараз людям їхати? Максимум, що на цей час їм пропонують при майбутній евакуації, – гуртожиток. Тож ті, хто залишився, пишуть відмови і зостаються у своїх селах, навіть дітей у літні табори не пускають. Не хочуть покидати домівки, займаються присадибним господарством, тримають домашню птицю й худобу, адже виробництва на нашій території практично немає», – розповідала тоді староста.
За великим рахунком, ситуація відтоді не дуже змінилася. Що торік улітку знайшлося кілька тисяч мешканців прикордоння, які написали відмови від виїзду, що цієї весни таких «відмовників» не поменшало.
«Учора я був у тих населених пунктах, які сьогодні евакуюються. Спілкувався з тими громадянами, які відмовляються. На жаль, така ситуація існує», – змушений констатувати Володимир Артюх після відвідин окремих сіл 5-кілометрової прикордонної зони 20 березня.
Як свідчить практика, чимало тих, хто все-таки вирішив евакуюватися, далеко від своїх домівок не від’їжджають і шукають прихисток у межах інших районів Сумщини. У цій ситуації на допомогу могли б прийти модульні містечка, але на момент оголошення евакуації їх в області не було, а бажаючих евакуюватися спочатку розміщували в порожніх школах, санаторіях і дитячих садках. На жаль, і зараз з місцями компактного поселення в регіоні не краще. Лише на початку цього року обласна влада заговорила про будівництво у Сумах модульного містечка для внутрішніх переселенців. Його зведення взяв на себе Шведський Червоний Хрест Про інші подібні проєкти інформації немає.
Фото: t.me/Sumy_news_ODA
Висновки і перспективи
Евакуація для Сумщини не є чимось незвичайним. З посиленням обстрілів зона евакуації може розширитися найближчим часом. І якщо влада примусово евакуює сім'ї з дітьми, що видається цілком доречним, вона також має подбати про те, щоб ці сім’ї були забезпечені прийнятними умовами проживання на новому місці. Це вже її зона відповідальності. І що більше буде гарних відгуків від переселенців про виконану в цьому напрямі роботу, то менше мешканців прикордоння бажатиме залишатися у «зоні смерті».
Поки що темпи евакуації з небезпечної 5-кілометрової прикордонної зони в Сумській області свідчать про те, що жителі, які там залишилися, не хочуть покидати свої будинки і господарства, попри загрозу їхньому життю. Ті, хто ще вагається, цікавляться, куди планується евакуація, яким житлом та фінансуванням вони можуть бути забезпечені на новому місці. І таких питань за дев'ять місяців, що минули відтоді, як на Сумщині триває процес, не поменшало. Бо люди не хочуть їхати в невідомість.
