Сергій Шаповалов: Зараз Україна перебуває в пошуку своєї моделі пам’яті подій Другої світової війни
Цими вихідними, 8 та 9 травня, в Україні відзначають День пам’яті і примирення жертв Другої світової війни, а також День перемоги над нацизмом. Яке місце День перемоги посідає в історичній пам’яті українців, чи підтримують мешканці нашої країни відзначення обидві дати та якими українці бачать причини початку Другої світової війни, яка забрала життя мільйонів людей? Все це Українське радіо з’ясувало у аналітика Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Сергія Шаповалова.
"Безумовно, варто пам’ятати людей, які брали участь у Другій світовій війні та живі досі. Нам як прогресивному європейському суспільству потрібно вшановувати пам’ять людей, які загинули. Але проблема стояла би менш політично гостро, якби у нас не було сусіда, який зараз веде проти нас війну і намагається зробити День перемоги політичним інструментом та, за допомогою історичної пам’яті українців, інтегрувати цих людей в "рускій мір", – зазначив Сергій Шаповалов.
Тому, за його словами, зараз Україна перебуває в пошуку своєї моделі пам’яті подій Другої світової війни, яка, з одного боку, робитиме з нас цивілізоване європейське суспільство, а з іншого боку – дозволятиме протистояти російській пропаганді.
"А щодо того, чи схвалюють люди те, як зараз держава відзначає ці події, то 41 % громадян наразі підтримують відзначення обох дат (8 та 9 травня), яке було запроваджено в Україні в 2015 році. Є 31 % людей, які говорять, що нам треба повернутися до попередньої моделі і відзначати лише 9 травня. Також є близько 10 % тих, хто говорить, що потрібно повністю застосувати європейську модель і відзначати лише День пам’яті та примирення 8 травня", – розповів аналітик.
Він підкреслив, що відзначення обох дат, як це є зараз, підтримується переважно у всіх регіонах України: "Це виважена політика, яка сприймається на сьогодні людьми прийнятно".
Разом з тим, Сергій Шаповалов наголосив, що для того, щоб виробити зважене і адекватне сприйняття історичних подій та історичних передумов нашого сьогоднішнього існування, потрібно вивчати і знати історію: "Для України Друга світова стала величезною трагедією. Українці були бездержавною нацією і одна частина нашого народу опинилася під владою Сталіна, за керівництва якого радянські воєначальники в 1941 році призвели до мільйонних жертв. Всі в курсі, яким чином відбувалися наступальні операції вже в завершальному етапі війни, коли не забезпечені спорядженням і зброєю люди посилалися завалювати німецьких бійців трупами. А інша частина нашого народу опинилася в Українській повстанській армії".
"Пишатися тим, які людські жертви і руйнування понесла Україна внаслідок Другої світової війни, тим, що наш народ поніс такі втрати, не варто. Нам потрібно відходити від цього "побєдобєсія", коли попри численні жертви, ми кричимо, що "можемо повторити". Тому історію треба вивчати і виробляти до неї зважене ставлення, а також робити з неї уроки для себе як для народу", – зауважив аналітик.
Разом з тим, Шаповалов підкреслив, що при вивченні історії треба керуватися доказами по відношенню до тих, хто підтримує певну інтерпретацію подій: "Один із результатів дослідження, яке проводив фонд, показав, чим українці істотно відрізняються в плані розуміння подій Другої світової від росіян. Ми ставили питання: "Чи згодні Ви з твердженням, що Друга світова війна була розв’язана внаслідок змови Гітлера і Сталіна про поділ сфер впливу у Європі та укладення пакту Молотова-Ріббентропа?". В Україні близько половини громадян згодні з цим, а не згодні – близько 30 %. Переважно згодні з цим твердженням люди із західного регіону, центрального, південного. В східному регіоні погоджуються 35 %, не погоджуються – 39 %. Тут йдеться про джерело, адже про таємний пакт Молотова-Ріббентропа, згідно з яким нацистська Німеччина і Радянський Союз ділили сфери в Європі, було відомо ще в часи перебудови. І власне українські школярі в сучасних українських школах вивчають це як доконаний історичний факт. І для українців вже стає цілком зрозуміло, що треба відходити від моделі розуміння Другої світової війни, коли єдиним її винуватцем і агресором був Гітлер, а Сталін був "лицарем на білому коні". Це було два диктатори, кожен з яких мав свої інтереси, домовилися про поділ Європи між собою, але один із них напав на іншого раніше, аніж другий. І пишатися тут немає чим".
