Самопочуття українців під час війни: емоції, очікування, особистий досвід – експертне обговорення результатів опитування
7 червня відбулась онлайн-конференція «Самопочуття українців під час війни: емоції, очікування, особистий досвід», під час якої експерти обговорили результати дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології за підтримки John Fell Oxford University Press Research Fund.
Надії українців щодо майбутнього держави найвищі за всі часи опитування стосовно цього питання, – Андрій Сухарина
Російська повномасштабна агресія спричинила до величезних змін. Велика кількість людей була змушена покинути своє постійне місце проживання та переміститись до інших умовно безпечних регіонів. Основними супутниками українців у цей воєнний час стали надія і тривога, повідомив політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Андрій Сухарина, презентуючи результати опитування. Він зазначив, що по 50% респондентів згадали ці емоції в опитуванні.
«Якщо говорити більш конкретно, то є дві основні емоції – це надія і тривога. З одного боку, ми надіємося, а з іншого боку тривожимося за наше майбутнє і майбутнє країни. З позитивних емоцій також є багато оптимізму відносно свого майбутнього й майбутнього держави», – сказав Андрій Сухарина.
Напрочуд високими у цьому опитуванні виявилися відчуття надії українців щодо майбутнього держави, зауважив аналітик. Вони зросли до 61% і перевищили навіть відчуття надії за своє власне майбутнє (51%).
«Це найвищий показник за часи опитування респондентів ствосовно цього питання і є цікавим сигналом на майбутнє», – каже Андрій Сухарина.
Щодо тривожних емоцій, то лише 4,5% респондентів відчувають себе у повній безпеці, при тому, що опитування відбулося лише в умовно безпечних регіонах. 37,5% скоріше вважають себе в безпеці і стільки ж – скоріше ні. А ще 13% взагалі не відчувають себе в безпеці.
«Емоції безвиході відчувають значно менше респондентів: скоріше безвихідь відчувають 24% респондентів, скоріше не відчувають безвихідь 67,5 % опитуваних. Респонденти з дітьми часто більш гостро сприймають війну, але менше готові до виїзду з країни чи релокації в межах України. Навіть у відносно безпечних регіонах 20 відсотків опитаних втратили роботу або дохід від неї», – сказав аналітик.
Він зазначив, що в західних і центральних областях України війна також торкнулась переважної більшості жителів. Про те, що війна їх ніяк не торкнулася, сказали 21,5% опитаних. Показник досить значний, але варто розуміти, що мова йде про опитування в умовно безпечних регіонах.
«Про безпосередній вплив на респондентів, ми бачимо, що фактично на всіх людей війна так чи інакше вплинула. У всіх опитуваних є родичі або друзі, які переїхали в інше місце у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Однак, 22% респондентів сказали, що війна не вплинула на їх життя. Але потрібно розуміти, що це скоріше люди з умовно безпечних регіонів», — зазначив Андрій Сухарина.
Він також повідомив, що згідно з результатами опитування, 57% українців з центру та заходу країни долучалися до волонтерства чи благодійності, а 11% ще планують це зробити.
«Це насправді вкрай великий показник, такого не було ніколи. Громадяни почали залучатись до загальної корисної справи й робити це масово. Причому у віковій групі 18-29 років 80% людей долучалися або фінансово, або власною працею до волонтерського руху чи благодійності», – зазначив він.
Можна побачити велику частку людей, в кого члени родини або вони самі допомагають ЗСУ, територіальній обороні, добровольчим загонам тощо. У близько 15% людей члени родини були мобілізовані або добровільно пішли захищати свою державу на фронт. В умовно безпечних регіонах у 5% респондентів є родичі, які були поранені під час бойових дій, та 3% загиблих.
«Ми не знаємо, яка реальна ситуація в небезпечних регіонах, але при цьому ми можемо зрозуміти, що ситуація складна та дуже нестійка в психологічному плані. Але в той же момент, ми бачимо й багато позитивних аспектів. Про те, що надія дуже високо стоїть, що позитивні емоції нікуди не ділися, що люди дивляться у майбутнє. Окреме місце займає великий волонтерський потенціал, який до війни був значно меншим» — резюмував Андрій Сухарина.
Львівщина для багатьох людей була чи не основним пунктом дестинації в перші дні війни, – Ігор Бойко
Від самого початку бойових дій, центр соціальних послуг Зимноводівської сільської ради тісно співпрацював з внутрішньо переселеними особами. Від 24 лютого на території громади було зареєстровано більше ніж 2700 ВПО. Це враховуючи лиш офіційно зареєстровані особи, бо яка їх кількість була насправді, невідомо. Про це розповів керівник соціальної служби Зимноводівської ТГ Ігор Бойко.
За його словами, більшість переселенців повернулись до своїх місць постійного проживання, і зараз в центрі залишилось менше ніж 1000 осіб.
«В перші дні повномасштабного вторгнення військ рф на територію України місцеві жителі надали нам величезну кількість продуктів харчування. Враховуючи те, що в нас така маленька громада, ми прийняли близько 3 тисяч внутрішньо переселених осіб. Це говорить про те, що люди старались швидко допомогти усім чим могли», – розповів Ігор Бойко.
Учасники заходу зазначили, що одною з доволі поширених емоцій, яку обрали респонденти був «інтерес», а це – певний стимул для того, щоб жити. Українцям цікаво, якою буде наша країна після перемоги у майбутньому.
Завдяки вірі у владу та ЗСУ українці мають відчуття піднесення, гордості, патріотизму, що дуже впливає на емоційний стан, – Оксана Тюпа
Голова ГО розповідає, що близько 66 клубів одразу після поча«Ротарі Клуб Інтернешенл» Оксана Тюпа тку війни активувалися для допомоги ВПО. Команди провели аудити по колишніх заводах, складах, школах, дитячих садочків й створили там умови для розміщення переселенців.
«Завдяки державі нам дали школи, дитячі садки, коледжі, університети, для того, щоб розміщувати там ВПО. Вже в перший тиждень люди поїхали і стали розміщуватись на тимчасових місцях. Ми закуповували ліжка, матраси, тому що їм не було де спати. Люди починають повертатись, маючи в голові оптимізм, адже вони сподіваються, що ця війна скоро скінчиться. Це велике патріотичне об’єднання, через яке тепер українців шанують у всьому світі, нашу згуртованість людей», – каже Оксана Тюпа.
Завдяки вірі у владу та ЗСУ українці мають відчуття піднесення, гордості, патріотизму, що дуже впливає на емоційний стан. Але водночас велика кількість людей, яка зараз перебуває у «шелтерах», не дуже оптимістичні, оскільки війна змусила їх покинути свій дім.
Оксана Тюпа зауважила, що ГО «Ротарі Клуб Інтернешенл» хочуть створити проєкт, який залучатиме підприємців до відновлення бізнесу. Адже люди стали розуміти, що потрібно відновлювати економіку держави. Навіть ті особи, які поїхали за кордон, почали вертатись аби відновлювати свій бізнес та підприємницьку діяльність.
Висока віра у майбутнє держави може бути пов’язана зі сподіваннями на економічну допомогу Заходу, – Андрій Гірник
Професор кафедри психології та педагогіки НаУКМА Андрій Гірник підмітив, що результати опитування підтверджують хибність міфу про масову психологічну драматизацію людей під час війни. Лише 4% респондентів сказали, що відчувають нестачу такої послуги, як психологічна підтримка.
«У людей пройшов страх перших днів війни і вони активно залучаються до певної діяльності і, власне, до життя, – коментує дані фахівець. – Попри негативні емоції переважна більшість оцінює свій психічний стан як в основному нормальний, який не потребує професійної корекції».
Примітно й те, каже Андрій Гірник, що переживаючи страх за своє майбутнє (20%), лише незначна кількість людей (6%) відчуває почуття безвиході.
Однак найбільше вражають, за словами науковця, високі показники відчуття надії українців щодо майбутнього держави. Таких цифр не було навіть у мирний час, прокоментував дані опитування Андрій Гірник.
«Надії щодо майбутнього держави зросли з 43%, які були у довоєнний період, до 61,1% зараз. Це дуже високий відсоток, і такого ніколи не було у мирний час», – каже науковець.
На його думку, одним із вагомих факторів, що впливає на це, може бути сподівання на майбутню економічну допомогу Заходу — так званий план Маршалла для України.
Якщо є можливість, треба дарувати людям позитивні емоції та налаштовувати їх на оптимізм, – Наталя Батракова
ГО Центр громадської активності «Синергія» у місті Чернівці був змушений з початку війни змінити свою діяльність на волонтерство, логістику, гуманітарну допомогу для внутрішніх переселенців. Центр займається пошуком благодійників, які могли б оплатити чи надати допомогу для першочергових потреб. Оскільки один із напрямків діяльності громадського центру — це утвердження принципів гендерної рівності, то організація більше працювала над допомогою для жінок.
Як зазначає директорка ГО «Центр громадської активності «Синергія» Наталя Батракова, станом на 23 травня в Чернівецьку область прибуло понад103 тисячі осіб. Зрозуміло, що більшість ВПО розмістилась саме в обласному центрі, хоч місто зовсім не велике.
Окрему увагу Наталя Батракова звернула на психоемоційний стан дітей. За її спостереженнями, діти мали відчуття страху та хвилювання менше, ніж діти в підлітковому віці. Тобто з віком страх стає більше усвідомлюваним людиною, адже вона більше аналізує події та ризики.
«Зараз ми проводимо тренінги психологічного перезавантаження, ми проводимо їх не просто в якомусь приміщенні, а обираємо локації, типу Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту під відкритим небом. Це робиться для того, аби люди змінювали картинку та починали спілкуватись між собою. І коли мені жінка, в якої чоловік сьогодні захищає країну під Харковом, а дитина загинула, каже, що за 100 днів вперше посміхнулася, то я, як тренер, розумію, що досягла цілі свого тренінгу, якщо ця жінка на певний проміжок часу могла себе повернути в реальність», – розповіла Наталя Батракова.
На її думку, оскільки жінки більш емоційні та вразливі до подібних ситуацій, варто старатись, щоб вони відчували себе в безпеці. Якщо є можливість, треба дарувати людям позитивні емоції та налаштовувати їх на оптимізм – це покращить їхній емоційний стан та дасть більше світлої надії на особисте майбутнє та майбутнє України.
(За матеріалами Укрінформу, Анна Морозова)
