Опитування методом face-to-face було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології за підтримки John Fell Oxford University Press Research Fund впродовж 7–15 травня 2022 р. Загалом було опитано 1000 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення Заходу (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області) та Центру (Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Черкаська області) України. Вибірка репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 3,1%.
Це опитування було проведене з розумінням обмежень для подібних досліджень, які з’явилися внаслідок російської агресії, руйнувань, завданих агресором, та вимушеної евакуації мільйонів громадян. Обґрунтування вибірки цього опитування міститься у пресрелізі.
- Респонденти очікувано оцінюють політичну ситуацію в Україні як напружену – 46%, а ще 26% як критичну чи вибухову. Лише 13,5% оцінюють ситуацію як благополучну чи спокійну. Респонденти молодшого віку, жителі сіл, а також ті, які не мають дітей, зазвичай, частіше оцінюють ситуацію як спокійну.
- Коли респонденти думають про своє майбутнє чи майбутнє країни, то їх почуття балансують між надією та тривогою. Надію відчуває 51% респондентів у думках про своє майбутнє і 61% – у думках про майбутнє України. Тривога характерна майже для однакової частки – 50% у роздумах про своє майбутнє, але менше стосовно України – 46,5%. Серед позитивних емоцій респонденти часто відчувають також оптимізм та упевненість, а серед негативних – розгубленість та страх. Варто відзначити, що вищий рівень оптимізму фіксується у чоловіків, молодших респондентів, а також в осіб з вищим рівнем освіти. Натомість жінки, старші люди, та респонденти з нижчим рівнем освіти дещо більш тривожні та песимістичні. Загалом респонденти трохи більш впевнені у своїх емоціях стосовно держави, аніж свого майбутнього, що радше нетипово для соціальних досліджень.
- Однак, якщо говорити про переважні емоції за весь період війни, то у більшості респондентів превалює тривога (40,5%). У 22% респондентів загалом переважає надія, а у 17% – страх. Як і у попередніх запитаннях, відповіді чоловіків та молодших респондентів більш оптимістичні.
- Продовжуючи тему тривоги, абсолютна більшість респондентів відчуває тривогу за своє майбутнє. Постійна тривога огортає 37% опитаних, ще 51% – трохи хвилюються.
- 13,5% респондентів зазначили, що майже постійно відчувають сум. Ще 32% відчувають його доволі часто.
- Стосовно відчуття безпеки, то лише 4,5% респондентів почуваються в повній безпеці (нагадаємо, що опитування відбувалось лише в умовно безпечних регіонах). 37,5% скоріше відчувають себе у безпеці і така сама кількість – скоріше ні. Ще 13% взагалі не почуваються в безпеці.
- Емоція гніву вельми поширена серед респондентів. 46% респондентів скоріше відчували гнів станом на момент опитування і приблизно стільки ж – скоріше ні. Решта вагаються з відповіддю.
- Водночас емоція безвиході властива значно меншій кількості респондентів. Скоріше безвихідь відчувають 24% респондентів, скоріше не відчувають – 67,5% респондентів.
- У половини респондентів з умовно безпечних регіонів є близькі друзі чи родичі, які переїхали у зв’язку з війною. Так у 31% є родичі/друзі, які переїхали в іншу країну, в 16,5% – у інший регіон, а в 12% – які переїхали в інший населений пункт в межах регіону. Основна причина виїзду цих людей – факт війни як такої (56%), а також тиск з боку родичів, які турбуються про їхню безпеку (34%), страх, що їхній населений пункт буде окупований РФ (28,5%), втрата роботи (23,5%), вибухи біля їхнього будинку (16%) та знищення інфраструктури через бойові дії (11,5%).
- Приблизно 5% респондентів планують виїзд за кордон, а 5% у межах України. Респонденти з дітьми зазвичай менш мобільні – вони рідше планують переїзд чи виїзд за кордон.
- Близько 20% опитаних з умовно безпечних регіонів втратили роботу (або дохід з неї) внаслідок війни, однак третина цієї кількості (майже 7% від загальної сукупності) вже знайшла іншу. 10,5% втратили роботу і поки не знайшли нової, а 3% формально її не втратили, але не отримують заробітну плату на даний момент. Ще 23% респондентів не працювали і на момент початку війни.
- Близько 2/3 респондентів зазначили, що мають певні фінансові заощадження. Але, якщо говорити про їхні обсяги, то лише в 11% із них такі заощадження можуть дати змогу прожити на них більш ніж півроку. Основна частина все-таки не зможе довго прожити на ці заощадження: 9% – до тижня; 21,5% – до місяця, 42,5% – кілька місяців.
- Більшість опитаних не відчувають нестачі у предметах та послугах першої необхідності, однак 17% мають потребу у медикаментах, 9% – у їжі та стільки ж – у громадському транспорті. 8,2% потребують допомоги у працевлаштуванні.
- 20,5% опитаних надавали як фізичну (власною працею), так і фінансову допомогу армії, ТРО чи переміщеним особам. 24% докладались тільки фінансово, а 12,5% – тільки працею. Ще 11% не долучались до волонтерства чи благодійності, але планують це зробити. 23% опитаних не долучались до волонтерської роботи і не планують цього робити.
- Родичі у 36% респондентів з умовно безпечних регіонів долучені до волонтерства. У 27% випадках хтось з родичів виїхав за кордон, а 18% – переїхали в інше місто чи регіон. Ще у 14,5% випадків хтось з родичів втратив роботу. 5% респондентів стикнулись з тим, що хтось з родичів був поранений, а 3,5% – із загибеллю члена родини. Лише 21,5% родин респондентів війна ніяк не торкнулась.
- Серед мешканців умовно безпечної частини країни 95,5% респондентів не втрачали майно. Однак є респонденти? які втратили бізнес, будинок чи квартиру, або автотранспорт.
↓Пресреліз з таблицями розподілів відповідей.
