Коментарі
Перегляди: 253
29 жовтня 2018

Потенційна лінія політичного розколу може вибудовуватися між прихильниками НАТО і тими, хто підтримує позаблоковість

Вступ України до НАТО, як  опція гарантування національної безпеки,   має на сьогодні  високий рівень підтримки – 42%. Хоч це й не піковий рівень підтримки  в розрізі  моніторингу (улітку 2017-го він становив 47%),   який Фонд «Демократичні ініціативи» здійснює на цю тему понад десять років, проте  вже можна констатувати –  стійке ядро підтримки членства в  НАТО в Україні сформувалося.  Про це аналітик Фонду «Демініціативи» Руслан Кермач  сказав під час публічних дебатів  «Нова візія відносин Україна-НАТО».  

Військовий союз з Росією в рамках ОДКБ підтримують сьогодні  6% громадян, позаблоковий статус – 35%, і 16 % не визначилися щодо того, який варіант гарантування безпеки був би найкращим.

«Звичайно,  порівняно з  не дуже віддаленим  2012 роком, коли підтримка НАТО становила  13%,  це справді відчутно вищий рівень підтримки, –  зауважив експерт. – І що важливо, зростання відбувається  в усіх без винятку регіонах  країни  – навіть на Донбасі, де в  тому ж таки 2012 році, який ми беремо як довоєнний орієнтир, цей показник  коливався на рівні статистичної похибки. Сьогодні це досить пристойні  показники підтримки!».

Водночас, за словами Руслана Кермача, «зачаровуватися»  цією цифрою  у 42 % не варто. Адже  це лиш  середній показник по країні. І якщо у  західному макрорегіоні  консенсусу в підтримці НАТО вже  досягнуто (абсолютна більшість – 71% –  там підтримують  цю опцію гарантування безпеки), у  центрі практично теж   – 52%,  то південь (20%) і схід (30%) суттєво відстають.

«Саме на  півдні та сході  ми спостерігаємо  основний «кістяк » підтримки варіанту позаблокового статусу, – каже аналітик.  –  Це фактично найбільш популярна опція там, яка протягом нашого  моніторингу  дедалі  зростає».

Наявність такої диспропорції, зауважує Руслан Кермач, сприятиме політичним маніпуляціям  і  спекуляціям на темі НАТО, які  є звичною практикою в українському передвиборчому контексті.

 «Основна потенційна лінія  політичного розколу може вибудовуватися між прихильниками НАТО  і тими, хто підтримує позаблоковість, передбачає аналітик. –  Ми вже чуємо заяви  деяких політичних сил про «нову Швейцарію Східної Європи». Ніхто тільки не згадує про те, яких сусідів має Швейцарія, і яких маємо ми, і який контекст на теперішній момент військової агресії ми маємо на нашій території».

Ризики  загострення цієї тематики накладаються на саму  сенситивність теми НАТО. В українському суспільстві вона досі  залишається чутливою і  значною мірою  заідеологізованою.

«Ці ідеологеми та міфи мають коріння ще з радянських часів, про що свідчить  хоча б  той факт, що ще 30% респондентів загалом по Україні в нашому опитуванні вважають НАТО «агресивним військовим блоком», – ділиться  як на сьогодні «шокуючою» соціологією Руслан Кермач. 

Опитування зафіксувало  й  недостатню обізнаність громадян щодо теми НАТО – тільки 12% відповіли, що вони  мають достатньо інформації про НАТО.

«Необізнаність, помножена на заідеологізованість теми, –  і є той  простір для маневру  безвідповідальних політичних сил, які намагатимуться, я думаю,  на цьому сколотити швидкий електоральний капітал напередодні прийдешніх президентських і парламентських виборів», – акцентує Руслан Кермач.

Гарантією незворотності  євроатлантичного вектору інтеграції може стати стійкий міжрегіональний  суспільний консенсус на підтримку НАТО, наголошує експерт.

«Якщо політики побачать  єдність суспільства в цьому питанні, думаю, вони не наважаться використовувати його  в своїх спекулятивних  цілях. Тому з  наближенням виборів нам треба предметно працювати на ті регіони, які на сьогодні декларують такий запит на інформацію або  їм бракує такої інформації  про НАТО», – підсумував Руслан Кермач.

Top