Руслан Поліщук,
журналіст
Розвал росії, як стратегічна мета
Нові безпекові реалії, що виникли після повномасштабного вторгнення рф в Україну диктують нові формати дискусії стосовно геополітичного майбутнього світу. В публічний простір виходить риторика, яка раніше вважалась неприпустимою. Мова не лише про усвідомлення лідерами світових демократій того факту, що Україна саме фізичною силою повинна подолати нічим не виправдану агресію Кремля, а й про ту кінцеву мету, яку демократичний світ мав би поставити перед собою, аби убезпечитись від загроз експансії диктатури та агресії рф у майбутньому. Вже після її поразки на полі бою.
В цьому контексті все частіше лунають заклики щодо необхідності руйнування не лише авторитарної влади нинішнього кремлівського диктатора, а й про остаточний розвал такого утворення, як рф в нинішніх її кордонах. Світ (хоч і не без традиційних занепокоєнь) починає усвідомлювати, що тривала і стабільна безпека великою мірою залежить від того, в якому форматі існуватиме російський імперіалізм у майбутньому.
Повернення Україною своїх суверенних територій наразі все більше сприймається як тактична ціль. Стратегічна ж мета – це остаточний розвал рф, як геополітичного суб’єкта. Що стане можливим лише після того, як колонізовані росією народи здобудуть повну незалежність від Москви.
Першим публічним свідченням того, що це є актуальним питанням для української влади, стала красномовність, хоч і небагатослівність, керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова. Світлина, на якій він розрізає подарований торт у вигляді карти росії, не потребує додаткової розшифровки натяків.
Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов у свій день народження розрізав торт у вигляді карти рф. Фото: ТСН
За словами історика та політичного аналітика Сергія Грабовського, в росії наразі ствердилась така тоталітарна міфореальність, яка не може бути раціонально деконструйована та скасована політичним актом, її можна лише зруйнувати разом із російською імперією.
«Основна маса росіян повністю занурена в цю міфореальність, яка є її і зовнішнім, і внутрішнім світом. Тому неможливі не те що повноцінний діалог, а навіть будь-яка комунікація ані з особисто Путіним, ані з тим «колективним Путіним», який становить більшість населення росії. Україні та світу потрібне не збереження імперської росії, навіть у полегшеному варіанті, а її остаточний і повний демонтаж», – зазначає Грабовський.
Схожі думки можна почути й від західних аналітиків. Словацький громадський діяч Юрай Месік в своїй статті «Приготуватися до неминучого: чому Захід має вже зараз обговорювати розпад РФ» проводить паралелі з розпадом СРСР, який західні експерти і політики не здатні були передбачити. А відповідно – не змогли вчасно і обдумано відреагувати. Результатом цього стали такі трагічні події, як окупація Росією територій країн колишнього СРСР і особливо – нинішньої кривавої війни в Україні. Тому вже сьогодні необхідне осмислення сценаріїв розвалу Росії, адже «питання не в тому, чи розпадеться російська федерація, а в тому, коли це станеться».
«Захід може діяти розсудливо, швидко, прагматично і чутливо – і дати народам росії і самим росіянам шанс на гідне майбутнє у свободі і, принаймні, відносному благополуччі. Але для цього треба бути готовим. А це, щонайменше, вимагає зняття Європою «внутрішнього табу» з обговорення можливого розпаду росії», – пише словацький аналітик.
І, здається, це табу поступово знімається. Як на Заході, так і у вищому українському військово-політичному середовищі.
Напередодні Нового 2023 року ідею звільнення народів, які населяють нинішню росію, та утворення ними незалежних держав публічно підтримав прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. В інтерв’ю телеканалу LCI очільник польського уряду висловив сподівання, що поневолені народи звільняться від Російської Федерації, де вони, за його словами, перебувають «у в'язниці».
«Є частини Росії, які є в'язницями для інших народів. Ці частини росії можна було б звільнити, як, наприклад, Чечню. Вони могли б стати незалежними. Вони боролися за свою свободу протягом століть, а останні кілька десятиліть – з великою мотивацією. Я вважаю, що ця країна заслуговує на свою незалежність», – заявив Матеуш Моравецький.
Олексій Данілов, Фото: Офіс Президента
Ґрунтом для серйозного аналізу стали й заяви секретаря РНБО України Олексія Данілова, який закликав світ прийняти внутрішню деколонізацію росії, як невідворотну подію. Данілов остаточний розвал росії і зникнення її як цілісного суб’єкта історії і політики називає справжньою перемогою не лише України, а й цілого світу, якому та загрожує. А такими гарантіями безпеки, за його словами, має стати десуб'єктивізація росії як державного утворення, деколонізація територій, денуклеаризація і депутінізація населення.
Напередодні Мюнхенської конференції з безпеки, яка відбувалась впродовж 17-19 лютого, секретар РНБОУ виніс на публічне обговорення низку тематичних треків в питанні контрольованого розвалу рф:
- опрацювання можливих сценаріїв внутрішньої деструкції рф;
- проведення консультацій та розробка планів з мінімізації ризиків неконтрольованого розповсюдження ядерної, біологічної, хімічної та іншої зброї масового ураження;
- розробка політичної стратегії взаємодії з новими політичними територіальними утвореннями;
- економічна модель взаємодії з урахуванням потенціалу та можливостей потенційних нових торговельних суб'єктів;
- налагодження контактів та підготовка керівних кадрів для національних та регіональних республік;
- розвиток мережі підтримки громадянського суспільства;
- створення та популяризація медіаресурсів для підтримки антиколоніальних рухів всередині рф;
- відпрацювання системи люстрації, розшуку та видачі українським та міжнародним правоохоронним структурам військових злочинців, державних зрадників і колаборантів;
- впровадження механізму відшкодування Україні з боку колишньої росії, завданих війною збитків.
Як бачимо, Україна намагається виступити драйвером майбутніх процесів щодо десуб’єктивізації рф і спонукати інші країни до відкритої розмови. Щоправда, під час згаданої Мюнхенської конференція з питань безпеки відповіді на питання – яким має бути майбутнє росії після її поразки на полі бою? – західні союзники України уникали. Найбільший світовий безпековий форум показав, що процес розвалу країни-агресора світові лідери публічно обговорювати ще не готові. Ймовірно, через те, що ще не мають чіткої відповіді на це питання.
«Я не думаю, як дехто, що росію слід повністю розгромити, напасти на її території. Ці люди хочуть насамперед зруйнувати росію. Це ніколи не було позицією Франції і ніколи не буде», – заявив президент Франції Еммануель Макрон.
Скептиком у цьому питанні виявився й новообраний президент Чехії Петро Павел, який закликав українську армію не перестаратися з контрнаступом. За його словами, якщо російські війська будуть розгромлені, це може призвести до розвалу росії, і тоді Європа отримає такі проблеми, масштаб яких зараз неможливо усвідомити.
«Можливо, це призведе до розвалу росії... Якщо буде розвалена росія, то у нас може бути більше проблем, нам не буде з ким вести переговори про роззброєння», – висловився Павел, наголосивши, що такого сценарію Захід має уникнути.
Застережень у західних лідерів достатньо. Досвід проблем, які виникли після повалення диктаторських режимів у Лівії після Каддафі чи в Іраку після Хусейна, доводять складність і ризикованість процесу. Та й не факт, що поневолені народи росії, які в майбутньому здобуватимуть незалежність від Кремля, підуть шляхом демократії.
Проте позитивним вже є сам факт того, що в публічній площині обережна розмова про розвал росії почалася на найвищому рівні. Навіть якщо наразі домінує риторика сумнівів і заперечень. Врешті, Радянський Союз свого часу розвалився завдяки відцентровим внутрішнім силам і всупереч занепокоєнням тодішніх світових лідерів.
Організований рух вільних народів Постросії
В самій рф зі зрозумілих причин про потужний відцентровий рух поки що не йдеться. Будь-які розмови про право народів росії на самовизначення жорстоко придушуються владою – активісти відповідних рухів одразу опиняються за гратами чи змушені знаходити прихисток за кордоном. Проте розв’язана Кремлем війна проти України і небажання розплачуватись за злочини режиму Путіна все ж стимулюють до активності.
Представники національних рухів за деколонізацію рф. Більше інформації та світлин за посиланням: «Порятунок у незалежності»: у 11 містах світу відбулися акції представників поневолених Москвою народів
В травні минулого року представники шести національних рухів виступили з публічними заявами про створення Ліги вільних націй – політичної платформи, метою якої є деколонізація народів РФ і набуття її суб’єктами реального суверенітету. Ця ініціатива на початку об’єднала башкирських, бурятських, інгушських, калмицьких, ерзянських і удегейських активістів, до яких згодом долучились й інші.
Своїми головними завданнями Ліга проголосила:
- консолідацію антиімперських сил в РФ;
- підготовку кадрів для державного будівництва;
- пошук союзників на міжнародній арені;
- набуття реального суверенітету суб’єктами РФ і реалізація їхнього права на самовизначення.
Керівник Башкирського національного політичного центру Руслан Габбасов після створення Ліги заявив:
«Вважаю, що всі суб’єкти федерації, як і всі автохтонні народи РФ, мають повне право не лише брати участь в обговоренні майбутнього російських територій, але й реалізувати своє право на самовизначення».
Найбільш гучною акцією, якою ЛВН намагалась привернути увагу світової спільноти до проблем поневолених росією народів, стали організовані в липні минулого року мітинги і пікети в США та Європі. Тоді на вулиці вийшли нечисельні представники національних і регіональних рухів РФ, які змушені були через репресії покинути батьківщину.
Ці акції символічно відбулися в Тиждень поневолених народів (Captive Nations Week), офіційно встановлений у 1959 році президентом США Дуайтом Ейзенхауером. Символічно, що «Тижню» було надано офіційного статусу після прийняття резолюції Конгресу США, автором проєкту якої був тодішній президент Українського конгресового комітету Лев Добрянський.
У Європі та США відбулися мітинги та пікети Ліги Вільних Націй. Фото: freenationsleague.org/
Того дня Ліга Вільних Націй мобілізувала своїх прихильників у Великій Британії, Чехії, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Естонії, Литві, Чорногорії, Туреччині та США, переважну більшість яких складали активісти національних рухів та політичні емігранти нової хвилі, що залишили РФ вже в 2022 році. Того ж дня представники поневолених Кремлем народів звернулася до президента США Джо Байдена з відкритим листом про підтримку їхніх народів у реалізації права на самовизначення.
«Важливо заявити нашу позицію і позбавити монополії Москву, яка претендує виступати від імені наших країн. Ми не бачимо майбутнього наших народів у складі РФ та не хочемо відповідати за військові злочини Кремля», – заявив представник фінно-угорського народу ерзя Віталій Ромашкін, коментуючи звернення до американського лідера.
На очевидність того факту, що РФ після поразки в Україні ризикує не уникнути внутрішнього хаосу, а, можливо, й громадянської війни, звертає увагу Форум Вільних Народів Постросії (від дня створення він називався Форум Вільних Народів Росії). Це – більш широкий майданчик для комунікації тих, хто прагне контрольованої і ненасильницької реконструкції РФ в процесі розпаду. Серед учасників і спікерів Форуму – опозиційні політики і активісти, лідери національних рухів з регіонів РФ, а також політичні та громадські діячі з Європи, Азії та Північної Америки.
Дискусія про розвал росії в стінах Європарламенту (Укрінформ). Фото: RFE\RL
Представники Форуму одностайні в тому, що народи Росії є окупованими кремлівським режимом і повинні системно працювати над власним звільненням. Щоправда, спільної думки стосовно майбутнього формату співіснування поки що немає – частина учасників Форуму виступає за перехідний етап у вигляді Конфедерації чи Співдружності, інша ж частина – за повну і негайну незалежність всіх суб'єктів нинішньої рф.
Від травня 2022 року, коли організація вперше про себе заявила, Форум Вільних Народів Постросії (ФВНП) провів п’ять заходів, на яких, зокрема, обговорював розпад РФ на окремі республіки, ухвалив «Декларацію про деколонізацію Росії», закликав до створення національних перехідних урядів (в еміграції), а також до написання Конституцій майбутніх незалежних республік. Символом Форуму стала карта рф, розділена на кілька десятків незалежних держав.
Відповідь влади московії не забарилась. Вже в грудні 2022 року депутати Держдуми росії ухвалили одразу два закони, які безпосередньо стосуються діяльності ФВНП. Нові юридичні норми передбачали покарання та прирівнювали до екстремізму демонстрацію карт та зображень, що «підривали територіальну цілісність РФ».
Карта, що стала символом Форуму вільних народів Постросії. Фото: freenationsrf.org/
31 січня 2023 року в Брюсселі в приміщенні Європейського парламенту ФВНП провів найбільш представницький захід, в якому, крім активістів національних рухів за незалежність, взяли участь експерти з різних країн та євродепутати. На ньому, крім традиційної розмови про геноцид Кремля та необхідність деколонізації росії, йшлося про варіанти вирішення питання ядерної зброї, яка нині перебуває на території РФ. Зокрема, учасники форуму погодились з необхідністю провести повну денуклеаризацію і максимальну демілітаризацію майбутніх незалежних держав постросійського простору.
Там же в стінах Європарламенту представники 5-ти регіонов РФ – Уралу, Кенігсберга (Калінінградська область), Інгрії (Ленінградська область), Сибіру і Кубані оголосили про початок підготовки онлайн-референдуму за свою незалежність, який було призначено на 16 лютого 2023 року. Однак на сьогодні сайт, на якому мало пройти голосування про відокремлення згаданих регіонів від РФ, заблоковано Роскомнадзором.
На згаданому брюссельському Форумі вільних народів Постросії було також презентовано результати експертного опитування «Перспективи антиколоніальних і центробіжних рухів в окремих суб’єктах РФ», проведеного компанією «Соціополіс», в якому взяли участь представники громадських рухів з різних регіонів росії. Згідно з його результатами, майже 90% експертів вважають, що їхні регіони мають потенціал для набуття більшої незалежності від центру, аж до повної незалежності. Щоправда, реалізація цього потенціалу вимагає значних зусиль. В той же час серед регіональних еліт і всього населення регіонів рівень підтримки незалежності більш низький – 45% і 38% відповідно.
Про більш об’єктивну соціологію, яка б дала можливість оцінити настрої в регіонах рф, говорити наразі не доводиться. Через неможливість проводити легальну публічну політику в російських регіонах дуже важко оцінити реальну підтримку і популярність ідей про незалежність дискримінованих народів рф.
Проте ці рухи є і в самій РФ. І про них – в другій частині статті…
