Рівноправність чоловіків та жінок українці відзначають як одне з досягнень України за роки незалежності, – Петро Бурковський

15–16 у  Києві відбувся  V Український жіночий конгрес «Лідерство жінок як цінність», учасниці й учасники якого традиційно загострили  увагу на тих викликах, які  супроводжують українських жінок у політиці, бізнесі та сфері економіки.

Понад пів сотні спікерів – політики, посли країн-партнерів, українські й міжнародні експерти –  під час заходу, присвяченого  30-річчю Незалежності України, підсумували, як країна просувалася до гендерної рівності, які має здобутки на сьогодні і які нові цілі ставить перед рухом рівності.

Конгрес відкрила заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк. У  своїх вітальних словах до учаниць конгресу  спікер парламенту Дмитро Разумков і  Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина  нагадали про  напрямки впровадження гендерної рівності в Україні.

Зі свіжими даними громадської думки у сприйнятті українцями гендерних питань ознайомив авдиторію учасник конгресу, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський. Він подякував дослідниці, соціологині з Києво-Могилянської академії, пані Тамарі Марценюк за допомогу в проведенні цього дослідження, а також донорам опитування – уряду Королівства Нідерландів та уряду Великої Британії, і висловив сподівання, що в державному бюджеті України будуть також передбачені видатки на українську науку загалом, й на гендерні дослідження зокрема.

Він повідомив, що «Демініціативи» періодично впродовж років незалежності вивчають уявлення громадян про забезпечення рівноправності жінок та чоловіків.

Сьогодні найвище оцінює рівноправність  молодь, віком від 18 до 39 років, яка вже виросла за роки незалежності, зауважив аналітик.

«Напевно, молодь щось знає. Напевно, у своїх відповідях вони спираються вже на свій життєвий досвід», – прокоментував Петро Бурковський.

За  його словами,  у  підтримці рівноправності простежується чітка залежність й  від рівня освіти – чим він  вищий, тим вища підтримка.  

«Тут можемо дати два висновки: перед більш освіченими жінками відкривається більше можливостей. Проте постає питання про жінок із середньою та середньою спеціальною освітою. Ця верства бачить менше рівноправності і менше можливостей. Ось тут є простір для аналізу та реагування уряду», – каже аналітик.

Найкраще оцінюють рівноправність також мешканці міст, трішки менше – сіл. А от Київ пасе задніх, наголосив дослідник.

Серед тих, хто  найбільше нарікає на нерівність – це виборці «Опозиційної платформи  – За Життя», а також найбідніші та найзаможніші.

«Коротко про виборців ОПЗЖ. Як ми зрозуміли, вони реагували в нашому запитанні не на позиції, а на те, що їх просили оцінити “Наскільки успішними, на Вашу думку, були  перетворення за 30 років незалежності?”. А головний меседж лідерів ОПЗЖ та Росії: незалежність була помилкою, розпад СРСР – трагедією, і досягнень особливих немає», – пояснив Петро Бурковський.

У 2020-му та 2021 роках «Демініціативи» цікавилися й ставленням громадян  до гендерних квот у партійних списках. Торік  це питання стосувалося місцевих виборів, цьогоріч –  було більш абстрактним.

Результат обох опитувань  виявився майже однаковий. Сьогодні  понад 51% українців підтримує цю ідею.

«Хочу привітати Український жіночий конгрес – ви все робите правильно, українське суспільство вас підтримує. Щоправда,  коли питання стосувалося конкретно місцевих виборів, противників було вдвічі менше. Це можна пояснити, можливо, тим, що люди взагалі по-іншому ставляться саме до місцевих виборів, ніж до виборів до парламенту», – констатував аналітик.

В питанні гендерних квот так само простежується залежність від рівня освіти і типу поселення.

«Міста попереду, столиця позаду. І більш ніж  третині виборців ОПЗЖ ця ідея не подобається. Напевно, як і все, що не вигадано і не схвалено в Росії, не має коренів у російській культурі та традиціях. Проте вони навіть там у меншості», –  акцентував він.

Які мають бути дальші дії,  Петро Бурковський перелічив:

«По-перше, чим кращою буде якість освіти, тим більш вимогливими будуть громадяни обох статей до дій держави та місцевої влади, які спрямовані на забезпечення рівноправності. Це стосується і міст, і сільської місцевості.

З огляду на це,  є дві пропозиції до присутніх тут народних депутатів. Пам’ятайте про цю залежність, цей зв’язок, коли будете ухвалювати рішення про фінансування освіти у 2022 році. І важко очікувати від недоброчесного урядовця, міністра-плагіатора, що він здатний проводити ці зміни. Питання заміни цього міністра назріло. І навіть у цій залі є гідні кандидатури.

По-друге, чим більше влади і багатства концентруватиметься в Києві, чим повільніше розвиватимуться інші міські центри, тим повільніше ми будемо рухатися до рівноправності. Столиця встановлює певні стандарти. Чи більше скляних стель для жінок буде розбиватися у столиці, тим більше буде охочих наслідувати такий приклад.

По-третє, чим більший буде розрив між доходами і чим меншим буде прошарок людей, які вважатимуть себе середнім класом. (Підкреслюю – не будуть середнім класом, а принаймні вважатимуть себе таким (не злиденним і не багатим), тим меншою буде підтримка рівноправності».

Аналітик наголосив, що негативний вплив на гендерний поступ   можуть справляти Росія, а також економічний розвиток в країні:  

«Росія знає про настрої своїх прихильників в Україні, тому російська пропаганда  працюватиме проти ідеї рівноправності. Це  впливатиме,  хоча більш потужний вплив матиме економічна ситуація».

Не менший вплив, за словами аналітика,  чинитиме й епідемія коронавірусу. За даними» Демініціатив»,  у листопаді 2020, жінки-респондентки майже вдвічі частіше заявляли про збільшення обсягу домашньої роботи (37% серед жінок і 19% серед чоловіків), про складність поєднання домашніх обов’язків із роботою (36% серед жінок і 20% серед чоловіків) і про зростання стресу (33% серед жінок і 18% серед чоловіків).

«Якщо на ці питання не будуть реагувати роботодавці, думка про рівноправність зміниться на гірше», – підсумував Петро Бурковський.