Рік роботи НАЗК: невиправдані очікування
15 серпня виповнився рік з часу офіційного початку роботи Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). З цього приводу голова НАЗК Наталія Корчак та голова Громадської ради при НАЗК Віктор Таран провели спільний брифінг, на якому підбили підсумки першого року роботи антикорупційного органу. Тоді як керівниця НАЗК здебільшого говорила про здобутки власного відомства, оцінка представника громадськості була значно критичнішою. Того ж дня Конкурсна комісія при НАЗК обрала четвертого члена цього органу (на заміну Русланові Рябошапці, який подав у відставку в червні цього року) – ним після затвердження його кандидатури Кабінетом Міністрів має стати викладач і адвокат Олександр Серьогін. А вже 18 серпня несподівано у відставку подав ще один член НАЗК Руслан Радецький.
За перший рік свого функціонування НАЗК загалом не змогло виправдати доволі високих очікувань, які на нього покладало суспільство. Результати його діяльності у двох найбільш резонансних сферах його відповідальності – перевірки електронних декларацій чиновників і політиків та контролю за партійними фінансами – лишили бажати кращого.
Зокрема, за рік НАЗК спромігся перевірити лише 39 електронних декларацій із загального масиву близько 1,5 млн декларацій за 2015 і 2016 роки, які він отримав. Більше того, результати цих перевірок викликають сумніви щодо їх ретельності, адже у деклараціях топ-посадовців антикорупційний орган знайшов лише кілька дрібних технічних невідповідностей. Причин такої низької результативності кілька. По-перше, запровадження в дію електронного декларування надто затягнувся в часі, зокрема й через бездіяльність самого НАЗК. По-друге, чинний порядок перевірки електронних декларацій украй недосконалий, адже не дозволяє автоматично звіряти дані декларацій з державними реєстрами, що змушує співробітників НАЗК здійснювати всі перевірки вручну. Зрештою, існують підозри щодо політичної залежності членів НАЗК від Президента Петра Порошенка та Кабінету Міністрів, що так само може заважати цьому органу прискіпливо перевіряти декларації високопоставлених посадовців.
Контроль за фінансуванням партій з боку НАЗК також дає підстави для неоднозначної оцінки. З одного боку, НАЗК вдалося налагодити процес перевірки партійних звітів і почати притягати деяких порушників до відповідальності. З іншого – наявний режим санкцій призводить до того, що покарання таких партій переважно зводиться до дрібних штрафів, а ті політичні сили, які не подають фінансових звітів, узагалі уникають відповідальності. Крім того, як і у випадку з електронним декларуванням, перевірки партійних звітів, здійснені НАЗК, викликають підозри щодо політичної вмотивованості його рішень. Так, досі НАЗК намагалося притягати до відповідальності лише опозиційні політичні сили, тоді як жодних аналогічних дій щодо Блоку Петра Порошенка «Солідарність» чи «Народного фронту» цей орган не поводив.
Якщо підозри у вразливості чинних членів НАЗК до політичного тиску відповідають дійсності, обрання нового члена навряд чи серйозно змінить характер діяльності антикорупційного органу. У світлі відставки Радецького, натомість, більш імовірним стає запропонований Міністерством юстиції сценарій повного переобрання складу НАЗК шляхом проведення нового конкурсу, що може обернутися посиленням впливу виконавчої влади на роботу НАЗК. У будь-якому разі ефективність роботи НАЗК – чи в нинішньому складі, чи після «перезавантаження» – великою мірою залежатиме від здатності громадянського суспільства консолідувати свої зусилля заради постійного контролю за його діяльністю та активної допомоги цьому органу в разі потреби.