Анастасія Поліщук,
студентка 4-го курсу
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
У 2022 році застосування ядерної зброї знову стало ключовим питанням міжнародних відносин та зовнішньої політики держав світу. Із самого початку російського вторгнення в Україну президент Владімір Путін шантажує світ ядерною “червоною кнопкою”, яка гіпотетично може спричинити Третю світову війну. Так у світлі успішного опору Збройних сил України агресор намагається переламати ситуацію на свою користь та стримати допомогу країн Заходу. Однак, хай би як світ боявся ядерної зими, страх зрештою викликає втому. У 2023 році реакція на ядерний шантаж Кремля змінилася — і ці важливі зрушення є позитивними для України.
Страх перед ядерною зброєю властивий усім суспільствам Європи та Америки з часів Холодної війни. Активізація розмов про глобальне ядерне протистояння у кінці 2022-го – на початку 2023 року відбулася у світлі успішного вересневого контрнаступу Збройних сил України у Харківській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях. Аналіз основних західних ЗМІ показує, що восени 2022 року громадськість обговорювала, чи можливо пережити ядерну війну та як це зробити. Медіа пропонували “рецепти виживання”, ділилися порадами експертів у сфері ядерних озброєнь та найбільш вдалими укриттями у разі такого вибуху.
Нідерландські журналісти у листопаді 2022 року також радили готуватися до можливого удару Путіна по союзниках України: «Запекла антизахідна риторика, що пролунала минулого тижня у промові Путіна з приводу анексії українських територій, свідчить про те, що він у будь-якому разі має намір заподіяти шкоду тим країнам, які підтримують Україну».
А нью-йоркське телебаченні навіть показало соціальної реклами з порадами, як жителям міста вижити в умовах, коли ядерна ракета російської федерації летить у бік Сполучених Штатів.
У ролику повідомлялося, що людям слід шукати притулку в будівлях подалі від вікон, залишатися всередині, щоб зменшити вплив радіоактивного пилу, і стежити за офіційними новинами ЗМІ.
«Прямої загрози місту немає, але ми вважаємо, що важливо розглянути цю тему», — заявила Еллісон Пеннісі, керівниця відділу громадської інформації Управління з надзвичайних ситуацій Нью-Йорка.
Світлина: NYC Emergency Management
Однак згодом зʼявляються й інші публікації: у жовтні бачимо меседжі західних медіа про те, що поступки росії через страх ядерної війни лише прискорять можливість ядерного протистояння і матимуть фатальні наслідки для всього світу в довгостроковій перспективі. Зазначимо, що формулювання “ядерний шантаж” (nuclear blackmail) частіше вживається українськими ЗМІ, які мовлять на закордон.
Великим позитивним зрушенням стали публікації низки західних експертів. Наприклад, показовими є тези Кіра Ґаєлса, автора книги “Війна Росії проти всіх”, у статті для видання CNN від 30 березня цього року.
На думку автора, шквал повідомлень алярмістів після заяви Владіміра Путіна про наміри розмістити зброю на території Білорусі свідчить про недоліки реакції Заходу на російське ядерне залякування. Певною мірою росія вже «застосувала» ядерну зброю — використала її без запуску ракети, успішно торгуючи погрозами потенційних ядерних ударів, щоб стримати Захід від повної підтримки України у війні з російським імперіалізмом.
Однак наразі важливо не плутати те, що Путін сказав, із тим, що росія зробила або збирається зробити. Загалом Путін не озвучив жодних нових планів, які ще не були оголошені в середині 2022 року. Заяви про розміщення зброї в Білорусі не нові — хоча цього разу ми почули конкретні дати, які раніше не оголошувалися.
Як і багато інших заяв Путіна про ядерну зброю, його наміри розмістити російські бомби на території Білорусі не є таким реалістичним сценарієм, як здається.
- У лютому минулого року Путін заявив, що приводить російський ядерний арсенал у стан підвищеної бойової готовності, однак жодних помітних змін у ядерній політиці країни чи якихось незвичних пересувань її зброї не відбулося.
Путін і Лукашенко вже деякий час натякають на домовленості про розміщення ядерної зброї російської федерації. Понад рік тому лідер Білорусі влаштував референдум щодо змін до конституції, аби зробити це рішення юридично чинним.
Цього разу Путін погрожує здійснити ще кілька кроків на цьому шляху, розпочавши на початку квітня підготовку білоруських екіпажів до пілотування літаків з ядерними боєголовками й обіцяючи завершити будівництво сховищ до 1 липня.
Західні експерти з ядерної зброї скептично ставляться до таких амбітних термінів, зазначаючи, що росія працює над сховищем ядерної зброї в Калінінграді принаймні сім років і досі не ясно, чи бомби справді туди прибули.
Наразі супутникових знімків, які б свідчили про те, що щось подібне будується в Білорусі, немає.
Позиція НАТО та офіційних представників західних держав
3 квітня 2023 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що «Оголошення президента Путіна є частиною тенденції небезпечних, безумних ядерних наративів, які президент Путін намагається використати, щоб відмовити нас від підтримки України. Це — залякування з метою зупинити союзників та партнерів Альянсу у наданні підтримки українцям у реалізації їхнього права захистити свою країну. Ми не дозволимо себе залякати. Ми продовжуватимемо допомагати Україні».
Ця заява — промовистий приклад того, як риторика Заходу стосовно можливого використання росією ядерної зброї (як проти України, так і проти її країн-союзниць) за рік війни стала жорсткішою та впевненішою.
Світлина: Twitter
Директор Центру стратегічних комунікацій НАТО Яніс Сартс також наголосив, що піддаватися на ядерний шантаж — небезпечно, і Захід повинен психологічно протистояти таким заявам:
“Ми раді чути про успіхи української армії на полі бою, але не забуваймо, що чим гіршою буде ситуація для Кремля, тим більше заяв про ядерний шантаж лунатиме. Люди повинні бути до цього готові й не піддаватися на залякуванням”.
Заяви про “ядерний шантаж” з боку західних глав держав і дипломатів також активно зʼявляються саме восени 2022 року. У вересні Еммануель Макрон засудив Путіна за використання ядерних погроз і заявив, що дії Москви доводять, що рф перебуває “у військовому, економічному та дипломатичному відчаї”.
Світлина: GETTY IMAGES
Загалом, погрожувати світові ядерною зброєю росія почала ще з початку повномасштабного вторгнення. Тут і заяви Дмітрія Мєдвєдєва про те, що “ядерні держави не програють”, і захоплення Запорізької атомної електростанції та насильне утримування персоналу, і (вже у березні 2023 року) — наміри розмістити тактичну ядерну зброю на території Білорусі.
У червні депутат Європарламенту від Польщі Радослав Сікорський висловився, що Захід може надати Україні ядерні боєголовки, щоб захистити свою незалежність, оскільки Будапештський меморандум порушено. Речниця російського МЗС Марія Захарова відповіла на це, що Польща не лише «погрожує планеті порушенням режиму нерозповсюдження ядерної зброї, а й ставить під удар польський народ, який втягують у ядерний переділ світу».
Інфографіка: Слово і Діло
На інфографіці представлено частину заяв офіційних осіб Кремля, у яких в тій чи іншій формі йшлося про погрози ядерного удару з боку росії.
У вересні Путін особисто погрожував ядерною зброєю західним країнам. Після оголошення мобілізації в росії президент заявив, що Захід «перейшов будь-яку межу в агресивній антиросійській політиці» – особливо його стривожили плани надати Україні далекобійне наступальне озброєння:
«У хід пішов і ядерний шантаж… Тим, хто дозволяє собі такі заяви щодо росії, хочу нагадати, що наша країна також має різні засоби ураження, а за окремими компонентами – і сучаснішими, ніж у країн НАТО. При загрозі територіальній цілісності нашої країни, для захисту росії та нашого народу ми, безумовно, використаємо всі наявні у нашому розпорядженні засоби. Це не блеф».
Однак, у звʼязку з цією заявою згадується відповідь міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби: “Я вважаю, що коли хтось заявляє, що він не блефує — у більшості випадків він якраз це і робить”.
Інший вид ядерного шантажу: захоплення Запорізької АЕС
Дії російської федерації на ЗАЕС спрямовані на залякування цивільного населення та шантаж західноєвропейських держав. Нагадаємо, що персонал станції вже другий рік перебуває під постійним тиском і терором окупантів.
18 квітня 2023 року міністр енергетики України Герман Галущенко під час брифінгу зазначив, що ситуація щодо технічної експлуатації Запорізької атомної електростанції, яка тимчасово перебуває під контролем окупантів, погіршується.
"Це не тільки моя оцінка або наше бачення. Ми з Рафаелем Гроссі (генеральний директор МАГАТЕ – УНІАН) говорили, і те саме бачать його експерти, що ситуація погіршується. Перш за все з точки зору технічної експлуатації станції".
Світлина: Енергоатом
Пізніше генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі заявив, що представники міжнародної організації, присутні на українській Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС), чули обстріли майже щодня протягом останнього тижня. Одного разу їм довелося сховатися на майданчику через потенційну небезпеку у зв’язку з бойовими діями в регіоні.
Також Генеральний штаб ЗСУ повідомляє, що ворог посилив психологічний та фізичний тиск на українських працівників Запорізької АЕС. Зазначається, що, використовуючи залякування, погрози, шантаж та тортури, ворог продовжує примушувати останніх до отримання російського громадянства та підписання трудових договорів з російською державною корпорацією “Росатом”.
“Акт розпачу”: міжнародна реакція на наміри розміщення зброї у Білорусі
25 березня Владімір Путін анонсував завершення будівництва сховища для тактичної ядерної зброї в Білорусії до 1 липня. Він наголосив, що про це його нібито попросив Лукашенко.
За словами путіна, приводом для такого кроку стала заява Великої Британії про постачання Україні боєприпасів зі збідненим ураном.
Литва відреагувала на намір рф розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі вимогою нових санкцій. Вільнюс попросить включити додаткові обмеження проти Москви та Мінська до пакету санкцій, який зараз обговорюється в Євросоюзі.
Міністр закордонних справ Латвії Едгарс Рінкевичс також заявив, що західному світу треба запровадити нові санкції проти білорусі й росії, аби показати, що ядерний шантаж не спрацює.
«Я вважаю, що це лише продовження ядерного шантажу, який ми спостерігали минулого року. На мою думку, таке оголошення чітко свідчить про те, що Білорусь не є суверенною державою. Це фактично частина російського військового округу. І нам потрібно накласти більше санкцій як на росію, так і на Білорусь, просто щоб дати зрозуміти, що цей шантаж, ці кроки не спрацюють».
Едгарс Рінкевичс. Світлина: Wikimedia Commons
Франція та Німеччина також засудили намір розмістити ядерну зброю в Білорусі.
26 березня Жозеп Борелль виступив із заявою, що у Європі готові застосувати нові економічні санкції у відповідь на посилення загроз ядерної безпеки:
«Якщо Білорусь розмістить у себе російську ядерну зброю, це означатиме безвідповідальну ескалацію та загрозу для Європейської безпеки. Білорусь все ще може зупинити це, це її вибір. ЄС готовий відповісти подальшими санкціями».
Висновки
«Як тільки ми звертаємо увагу на гіпотетичний «обмін ракетами», ми починаємо уявляти, що ми є жертвами. Раптом реальна війна більше не має значення, оскільки наше життя (як ми уявляємо) під загрозою. І «винні, здається, українці». «Якби вони припинили воювати, ми всі були б у безпеці». Звісно, російські пропагандисти хочуть, щоб ми думали саме так. І це неправильно”.
9 лютого 2023 року на особистому сайті Тімоті Снайдера під назвою “Думаючи про…” (Thinking about) була опублікована стаття, що надзвичайно влучно змальовує проблему ядерного шантажу росії та містить роздуми про правильну стратегію відповідей на кремлівські інформаційні “вкиди”.
Нижче наведено основні тези про зміну ставлення колективного Заходу до проблеми та небезпеки потуранню ядерному шантажу Кремля:
- “По-перше, це було б катастрофою для всіх, якби російський ядерний шантаж вдався. Якщо будь-яка ядерна держава може примусити інших до чогось, посилаючись на свої ядерні запаси, тоді будь-яка зовнішня політика стає неможливою, неядерні держави завжди будуть змушені поступатися, а ядерні держави керуватимуть світом.
- Якщо російський ядерний шантаж вдасться, ми можемо очікувати не тільки посилення російського ядерного шантажу, але й ядерного шантажу з боку інших ядерних держав. Ми також можемо очікувати, що інші країни створять ядерну зброю, щоб протистояти майбутньому шантажу. І тому підтримка України зменшує ймовірність ядерної війни, демонструючи, що ядерний шантаж не працює.
- Якщо ми хочемо зменшити ризик глобальної ядерної війни, то ми повинні озброювати українців. Це зменшує привабливість ядерного шантажу, ризик розповсюдження ядерної зброї та ймовірність різноманітних «сценаріїв».
- Але це найважливіше, що потрібно сказати про ядерну війну: вона не відбувається”.
Отже, поки немає підстав вважати, що годинник Судного дня проб’є північ.
Риторика про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі означає, що росія і надалі прагне використовувати ядерне залякування у своїх цілях, але її шантаж поступово втрачає силу. Останні заяви стали частиною довгого ланцюга подій після призупинення участі росії в Договорі про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, серії прикритих і не дуже погроз застосувати зброю проти Заходу за його підтримку України.
Держави Заходу усвідомлюють, що погрози росії вже рік залишаються на стадії залякувань. Важливо те, що найгучніше заклики натиснути на “ядерну кнопку” лунають у світлі чергових поразок російських військ на українських землях. Теза про те, що буцімто “ядерна держава програти не може” неодноразово доводила свою хибність в ході історії, як ми бачимо на прикладі російсько-української війни. Однак, впевненість у неможливості застосування ядерної зброї росією також є помилковою. Основне завданням Заходу – не допустити, щоб ядерний шантажу росії впливав на ухвалення стратегічних рішень та обсяги військової допомоги Україні.
Панорамна світлина: Shutterstock
