Ракетне випробування для України: якими є потенційні політичні ризики?

Днями в авторитетному американському виданні The New York Times вийшла резонансна публікація з промовистим заголовком «Північнокорейський ракетний успіх пов'язаний з українським заводом». Автори даної статті посилаються на інтерв'ю ракетного експерта Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) Майкла Еллемана, який висловив припущення, що українське державне підприємство «Південмаш» могло бути «найбільш ймовірним джерелом» двигунів для північнокорейських ракет,  успішно випробуваних в липні цього року. Пізніше прес-служба підприємства «Південмаш» виступила зі спростуванням відповідної інформації. Секретар РНБО України Олександр Турчинов,  своєю чергою, зазначив, що Україна дотримується взятих на себе міжнародних зобов'язань і не постачала озброєння або ж військових технологій до Північної Кореї.

Не звинувачення, а припущення?

Перш за все важливо відзначити, що в тексті вищезгаданої публікації NYT не висуваються прямі звинувачення на адресу України та її керівництва, а лише висловлюються припущення щодо можливості потрапляння двигунів українського виробництва (РД-250), наприклад, з чорного ринку до Північної Кореї. Цей акцент у статті має неабияке значення, оскільки ракетні двигуни українського виробництва зовсім не обов'язково могли потрапити в Північну Корею безпосередньо з України.

З огляду на тривалу історію спільної промислової кооперації російських підприємств з українськими компаніями, в тому числі в сфері ракетобудування, не можна виключати можливості потрапляння технологій або ж безпосередньо двигунів українського виробництва (РД-250) в КНДР за посередництва того ж таки російського підприємства «Енергомаш». Як визнав сам ракетний експерт М.Еллеман, відповідні залишкові двигуни потенційно можуть навіть по сьогоднішній день зберігатися на російських складах.

Крім того, як зазначив під час брифінгу в.о. голови Державного космічного агентства України Юрій Радченко, двигуни (РД-250) виготовлялися в Україні тільки до 2001 року в інтересах Росії та постачалися туди ж у складі космічних ракет. При цьому, як стверджує Радченко, «самостійно ніяких поставок Україна не виконувала з моменту незалежності за час освоєння цієї техніки».

В оцінках гіпотетичної можливості постачання ракетних двигунів з України необхідно також враховувати фактор значної територіальної віддаленості України від Північної Кореї і відсутності між країнами спільного кордону, що чисто з логістичної точки зору робить можливість прямої контрабанди названих двигунів надто складним завданням. Значно легше реалізувати подібний  сценарій через території прилеглих до КНДР територій Росії  або ж Китаю, з якими Пхеньян, поміж іншого, співпрацює в сферах оборони та безпеки.

Ймовірні політичні ризики

Попри те, що прямі звинувачення на адресу України все ж таки не висуваються, а викладені в гучній публікації NYT підозри носять здебільшого гіпотетичний характер, ця історія потенційно може негативно позначитися на міжнародній репутації України, як і на її відносинах зі Сполученими Штатами. Адже, як відомо, прецедент з припущеннями США про нібито постачання Україною радарних систем «Кольчуга» до Іраку в 2002 році так і не був доведений  американською стороною, що, однак, не завадило цій історії стати фактором помітного похолодання  у відносинах Києва і Вашингтона на той час.

Разом із тим остання офіційна реакція Держдепартаменту США щодо можливих постачань у КНДР ракетних двигунів українського виробництва була відносно стриманою і зваженою. Так, офіційний представник американського зовнішньополітичного відомства Хізер Нойерт в ході нещодавнього брифінгу повідомила, що Вашингтон «поставиться до цього питання (щодо постачання ракетних двигунів в КНДР - авт.) дуже серйозно, якщо повідомлення підтвердяться». При цьому спікер Держдепартаменту зазначила, що Україна «має надійну історію зусиль в області нерозповсюдження, в тому числі щодо КНДР». У зв'язку з цим є певні підстави вважати, що в разі оперативного надання українською стороною вичерпних доказів своєї непричетності до постачань ракетних двигунів в Північну Корею, гучна історія не призведе до погіршення двосторонніх відносин між Україною та США.

Однак поява у впливовому американському виданні непідтвердженої і такої, що кидає на Україну тінь, інформації все ж здатна побічно вплинути на активно обговорюване сьогодні у Вашингтоні питання щодо можливості надання Україні летального оборонного озброєння. Поява компрометуючого щодо України матеріалу саме на етапі серйозного розгляду вищезгаданого питання в Білому домі може слугувати непрямим свідченням про мотиви, які потенційно можуть стояти за його появою саме зараз.

Адже питання про надання Україні летального оборонного озброєння, як відомо, носить гостро дискусійний характер в США, і остаточного рішення щодо нього ще немає. У зв'язку з цим навіть непідтверджені дані, які так чи інакше можуть вказувати на те, що Україна нібито не в змозі здійснювати ефективний контроль за стратегічно важливими технологіями чи озброєнням, може посіяти істотні побоювання у Вашингтоні. Це, своєю чергою, може схилити чашу терезів на користь тих представників американського істеблішменту, хто не підтримує рішення про надання Україні летальної зброї в силу нібито ненадійності Києва і високих ризиків потрапляння стратегічних американських  озброєнь у «треті руки».

Задля мінімізації вище згаданих ризиків і звинувачень українським державним відомствам та дипломатам важливо переконливо і з наданням всієї необхідної документальної і фактологічної інформації підтвердити непричетність Києва до поставок ракетних технологій Пхеньяну, як і обґрунтувати неможливість такого постачання  за експортними каналам в силу міжнародних зобов'язань, яких Україна дотримується, зокрема, в частині членства в РКРТ (Режим контролю ракетних технологій). Виступ Києва з ініціативою організувати  міжнародне розслідування щодо того, яким чином став можливим помітний прогрес у розвитку північнокорейської ракетно-ядерної програми останнім часом, також був би значущим кроком у процесі «відбілювання» міжнародної репутації України на тлі несприятливого інформаційного поля.

Оригінал:  Український інтерес