«Путін хоче втягнути Україну в переговори про перемир'я» – Марія Золкіна про те, навіщо Росії референдуми на окупованих територіях

Володимир Михайлов, Настоящее время

У захопленому російськими військами Мелітополі Запорізької області окупаційна влада провела форум під назвою «Ми разом із Росією». Виступаючи перед присутніми, голова окупаційної адміністрації Запорізької області Євгеній Балицький оголосив, що підписав розпорядження про початок підготовки референдуму про приєднання до Росії, не уточнивши при цьому дату, коли і в якій формі він має відбутися. На сьогодні  Росія захопила два райони Запорізької області, ще два окуповані частково. При цьому адміністративний центр, місто Запоріжжя та Запорізький район перебувають під контролем української влади.

Коментуючи форум, мер Мелітополя Іван Федоров заявив, що присутні там – це завезена з інших міст «масовка» для картинки у російських ЗМІ. За його словами, окупаційна влада таким чином вирішила вислужитися перед Кремлем, оскільки плани на проведення референдуму на межі краху. Федоров стверджує, що «навіть під дулами автоматів Росію підтримують не більше ніж 10% мелітопольців». Про підготовку так званого референдуму окупаційна влада Запорізької області почала заявляти після візиту до Мелітополя заступника голови адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка ще на початку літа. Президент України Володимир Зеленський напередодні у своєму відеозверненні заявив, що якщо на захоплених територіях пройдуть будь-які псевдореферендуми, то жодних переговорів із Росією не буде.

Марія Золкіна, голова напрямку «Регіональна безпека та дослідження конфліктів»  Фонду «Демократичні ініціативи», в ефірі Настоящего времени розповіла, чому на окупованих Росією територіях знову згадали про референдуми і як Україна може перешкоджати цьому процесу.

— Здавалося б, повідомлення про те, що на окупованих територіях Росія збирається проводити так званий референдум, ми чуємо з минулої весни. Але насправді поки що мало що  відбувається. Ви розумієте, чому зараз знову  активізувалися ці повідомлення?

— Цілком розумію, бо Росія зараз включає всі можливості для дипломатичної фіксації нинішньої лінії фронту. І ця заява, цей декрет щодо підготовки референдуму є частиною загального пазла. З одного боку, було досягнуто домовленості щодо вивезення зерна з українських портів, які Росія розглядає винятково як старт для того, щоб штовхати Україну до переговорів щодо режиму тиші чи перемир'я, аби  зафіксувати лінію фронту там, де вона є зараз, і запобігти будь-яким спробам української сторони за підтримки західної спільноти повернути собі контроль над Херсонською та Запорізькою областями як мінімум.

Друга частина цього пазла – це історія, яка зараз розгортається із новою силою навколо атомної електростанції Запорізької області на окупованій території. Тобто відвертий ядерний шантаж, що вони готові до найгіршого сценарію,  готові підірвати ці виробничі потужності – все це частина спроб змусити Україну замислитися над тим, щоб залишити Росії ці території та не намагатися їх повернути.

Третя частина цього пазла – це повернення до теми про референдумів.

— Якщо Росії потрібні переговори, то, виходить, Зеленський правильно відповідає на цей ультиматум: проведете референдум – отже, не буде жодних переговорів?

— На мій погляд, українська сторона зараз абсолютно правильно поводиться з тієї простої причини, що росіяни не почуваються стабільно ні в Херсонській, ні в Запорізькій області. Саме з цим пов'язано те, що цей так званий референдум вони не провели ні в травні, ні в червні, як вони вже намагалися оголошувати після окупації цих територій. Більше того, дійсно, можливості росіян не лише наступати з цієї території, а й перебувати на ній зараз серйозно підірвані. Ми знаємо, що нова тактика української сторони – руйнування російської військової логістики на цих теренах. І в цій ситуації росіянам дуже вигідно вв'язати Україну в якийсь переговорний процес для того, щоб де-факто з цими територіями сталося те, що сталося у 2014 році з Кримом та Донбасом, коли й активна гаряча фаза війни – на Донбасі вона тривала довше, – але, поза тим, оформлювалася якась більш-менш зрозуміла  всім стабільна лінія розмежування. Ось цього ж Росія досягає зараз.

 А Україна має зовсім іншу тактику на сьогодні – саме через те, який ми мали досвід із Донбасом та Кримом вісім років тому. Тому дипломатична позиція України –  в жодному разі не погоджуватись ні на який формат легалізації перебування росіян на цій території де-факто чи де-юре.

— Голова Запорізької області Олександр Старух взагалі закликає не реагувати на повідомлення про так звані референдуми. Це правильна позиція української сторони?

— Я займаюся темою конфлікту з Росією з 2014 року. І з досвіду Донбасу можу сказати, що я солідарна з ним. Ми не повинні надавати такого великого значення зараз спробам Росії провести хоч якийсь формат псевдореферендуму. Вони можуть вибрати інший формат – наприклад, ухвалити в односторонньому порядку якийсь декрет з боку адміністрації президента про прийняття до складу Росії цих територій. Але їм потрібна гра у певну легітимізацію цього процесу. Росія це дуже активно використовує для внутрішнього інформаційного поля. І давайте не забувати, що міжнародне співтовариство – це не лише західні країни, які в жодному разі не визнають  це і ставитимуться до цієї дії як до псевдореферендуму – так само, як це було  з Донбасом чи Кримом.

Однак є й інші частини міжнародного співтовариства – Африка, Близький Схід, Азія. А там уже про цей конфлікт знають дуже мало. Там російська пропаганда дуже серйозно працює. І один із аргументів російської пропаганди – це те, що на цій території справді є прихильники Росії. Тому не треба дивитися на цю проблему вузько.

Я солідарна, я не вважаю, що цей псевдореферендум має хоч трохи змінити позицію України. Наша тактика зараз дуже проста: ми максимально консолідуємо наших союзників, намагаємось утримати високий рівень підтримки України зброєю, фінансами та санкціями у бік Російської Федерації і паралельно, поки ми маємо ресурси, не зупиняємо наші спроби повернути військовим шляхом контроль над цими територіями. І я не думаю, що історія з так званою анексією цих територій чи з так званими референдумами має нами так активно розроблятися.

— Я пам'ятаю, як у Донецьку та Луганську у 2014 році на звичайних принтерах окупаційна влада друкувала бюлетені так званого референдуму, і Україна в цей процес тоді особливо не втручалася. Тепер же Україна має чи може перешкоджати цьому процесу, якщо будуть вже якісь заходи щодо організації його?

— Україна може перешкоджати за допомогою певних спеціальних операцій. Я думаю, що частину з них ми бачимо, і вони, звісно, ​​відверто не приписуються певним українським органам влади та оборони України. Я думаю, що щось пов'язане із підривом самого процесу ми цілком можемо побачити.

Другий момент – це, звісно, ​​створення максимальної небезпеки для російських військових, які перебувають на цій території. Бо якщо ми продовжуватимемо цю тактику знищення військових баз, місць дислокації російських військових, то й сам псевдореферендум навіть для картинки не може бути розіграний на достатньому рівні.

 Ну а на дипломатичному рівні Україна, звісно, ​​має вимагати, ми маємо порушувати тему цієї анексії – ми маємо розвивати тему впровадження нових санкцій проти Російської Федерації. Насправді Путін хоче втягнути Україну в переговори про перемир'я, але для України якраз анексія цих територій буде найкращим аргументом, чому нам потрібно продовжувати військові дії та повернення контролю над цими територіями.