Події
Перегляди: 3877
26 червня 2020

Процес поширення української мови в Україні має позитивну тенденцію – панельна дискусія пам'яті Ірини Бекешкіної

25 червня  2020 року відбулася віртуальна панельна дискусія «Українська мова у світі: імпульси з України», присвячена пам'яті видатної соціологині Ірини Бекешкіної,   яку  провів  Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК). 

Як повідомила  директорка МІОК, модераторка заходу Ірина Ключковська, цими днями у Львові мало  би відбутися  велелюдне зібрання  – бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?»,  але  життя внесло свої корективи, і через  пандемію коронавірусу захід довелося перенести на наступний рік. Поза тим, впродовж міжконференційного періоду 2020–2021 років буде проведено низку панелей і презентацій, ланцюжок яких і відкриває нинішня дискусія, присвячена українській мові у світі та мовній ситуації в Україні, в якій взяли участь представники  37  країн світу.

Організатори заходу  присвятили подію  великій соціологині, відомій громадській  діячці й патріотці своєї держави Ірині Бекешкіній.

 «Ірина Бекешкіна унікальна людина, – зазначила у своєму вступному слові Ірина Ключковська. – Вона мала те, що переважна більшість публічних людей втратила, –  довіру суспільства. Вона свого часу  миттєво погодилася на наше запрошення взяти участь у бієнале, дала безліч ідей та пропозицій».

Ірина  Бекешкіна пішла з життя 20 березня 2020 року. Науковці, культурна спільнота й громадянське суспільство продовжують вшановувати її пам'ять.

 «Фонд «Демократичні  ініціативи» дуже розчулений,  що ви присвятили цей захід Ірині Бекешкіні. – звернувся до організаторів заходу науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань .  – Ірина Бекешкіна –  це символ принциповості в науці і  соціології.  Її поважали всі, навіть політичні опоненти.  Тому що  завжди довіряли тим даним, які вона представляла,  та їхнім інтерпретаціям.  Для нас дуже важливе гасло, яке Ірина Еріківна  проголошувала.  А вона казала так: «Поки ми живі, ніщо не вирішено остаточно».  Адже наша країна пройшла через важкі випробування в останні десятиріччя, пояснювала вона, тому не можна складати руки,  треба рухатися вперед, треба робити свою справу, і ми обов'язково переможемо».

Оскільки  дискусія присвячена українській мові, Олексій Гарань,  докладніше зупинився саме на  «мовній біографії» своєї колеги,  про яку, як він  каже, сам дізнався нещодавно:

«Ірина Еріківна  з  Росії за походженням,  вона  киянка і  належала до російськомовної родини, що, власне,  і не дивно в Києві. Бо в цьому сенсі нам пощастило менше, ніж Львову – ми були нещадно русифіковані.  Вже у школі вона пішла до акторського гуртка, бо мріяла стати актрисою, і захопилася там українською мовою. Відтоді вона перейшла на українську мову, і  я ніколи не чув, щоб вона спілкувалася російською мовою. Вона принципово дотримувалася цього, і це було для неї дуже важливо. Я думаю, що цей особистий приклад людини, яка з російськомовного середовища переходить на українську мову і робить свій вибір свідомо – він для нас дуже важливий».

Олексій Гарань зізнався, що сам також був типовим київським русифікованим українцем, якому важко було переходити на українську мову, позаяк у Києві годі було знайти середовища, де  б можна було вільно спілкуватися українською. Це стало можливим лише за часів перебудови, вертає  споминами у 90-ті професор політології,  коли стало модним говорити українською мовою, а знання української мови було ознакою того, що ти належиш  до інтелігенції і освіченої верстви населення. 

 «І коли я вже опинився в Києво-Могилянській академії,  коли ми   почали її створювати, тоді для мене це питання стало вирішеним – остаточно перейти на українську мову і всюди говорити лише українською, – згадує професор. – Тому що якщо ти в класі вчиш дітей, що треба любити і поважати українську мову, ти не можеш вийти за межі цього класу і говорити поза ним російською».

Олексій Гарань акцентував увагу на тому, що те, якою мовою, розмовляє людина, не завжди є  критерієм патріотизму. В 2014 році, коли Росія почала свою окупацію Криму й Донбасу,   багато російськомовних українців виявилися справжніми патріотами України і пішли й  сьогодні боронять країну від Путіна.

 «Тому зараз нам важливо, пропагуючи українську мову, разом з тим думати, як не дати нашим опонентам розіграти «мовну карту», особливо напередодні виборів. Як перетягнути на свій бік російськомовних українців і як зробити так, щоб ці люди, які розмовляють суржиком, заговорила літературною українською мовою. Але це можна зробити не кавалерійським наскоком,  а дуже копіткою і напруженою працею», – наголосив Олексій Гарань.

З доповіддю від «Демократичних ініціативи» про те, чи є українська мова чинником ідентичності,   виступив аналітик Фонду Сергій Шаповалов.

Він погоджується з Олексієм Гаранем, що 2014 рік вніс багато корективів у  поняття патріотизму й  те, чи є мова вирішальним чинником патріотизму.  Мобілізація багатьох російськомовних громадян з півдня і сходу  країни на захист своєї держави  була великим  внеском  у збереження  держави.  

«Мовний чинник аж ніяк не заважав боронити країну, – зауважив аналітик. – Але  не варто із цього робити висновок, що  мова не є важливою», – наголосив він.

Наводячи результати опитування, як розподіляється ставлення громадян до незалежності України залежно  від того, якою мовою вони говорять, він звернув увагу на те, що серед україномовних 84% підтримали б під час гіпотетичного референдуму проголошення незалежності України знову.  А із тих, хто розмовляє російською мовою, лише 54% віддали би свій голос за незалежність України.

 «Цей великий розрив даних демонструє нам, що насправді мова є важливим чинником, який визначає політичну поведінку громадян, – зауважив Сергій Шаповалов. –  Ми маємо багато людей, які абстраговані  від політики чи сумніваються у своїх поглядах, і саме для таких людей російська мова є важливим інструментом поширення російської пропаганди.  Тому ми не можемо ігнорувати цей факт і  вдавати, що українська мова це неважливо».

Аналітик навів ще кілька цифр, аби продемонструвати  динаміку поширення української мови в Україні. Так, якщо, за даними Інституту соціології НАНУ, у 1996–1997 роках вважали за необхідне надати російській мові статус офіційної близько 50% українців, то вже в 2019 році, за результатами «Демініціатив», таких було 27%. Те саме стосується й кількості людей, які говорять українською мовою вдома. У 90-х роках, за даними Інституту соціології,  лише 37% українців відповідали, що спілкуються вдома переважно українською,  сьогодні таких 44%, а 31% переважно російською.

 «Ми бачимо зростання на 7% кількості тих, хто говорить українською. Можемо, звісно, задаватися питанням - багато це чи мало? Процес поширення мови є дуже тривалим. Мають зрости нові покоління, які вважатимуть спілкування українською престижним та модним, а тим, хто це вже усвідомив, на індивідуальному рівні важко змінити мову спілкування іноді навіть попри велике бажання. Тому у довгостроковій перспективі ця тенденція до поширення використання української мови є обнадійливою», – підсумував Сергій Шаповалов.

Відеозапис панельної дискусії можна переглянути за посиланням.

Останні новини з категорії Події

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва продовжує конкурс дослідницьких робіт для молодих аналітиків/-инь з регіонів

Цей конкурс для тих, хто розуміє місцевий контекст своїх громад, прагне підвищити свій профрівень та донести рекомендації до зацікавлених ст...
30 березня 2021

Людина, соціологиня та громадська діячка – у Києві вшанували пам’ять Ірини Бекешкіної

Експерти-соціологи, громадські активісти та представники медіа поділилися своїми спогадами про діяльність та особистість Ірини Бекешкіно...
24 березня 2021

Довіра до результатів соціологічних досліджень

Презентація Володимира Паніотто на вшанування пам'яті Ірини Бекешкіної
22 березня 2021

В Україні запровадять стипендію імені Ірини Бекешкіної для молодих соціологинь

Стипендія з'явиться в межах ініціатив на вшанування пам’яті Ірини Бекешкіної.
20 березня 2021