Прифронтова Широківська громада на Запоріжжі: «нові мешканці» замість «ВПО», боротьба за субвенції, новий водогін та курс на життєстійкість

Перша, сучасна й укріплена, модульна лікарня в Широківській громаді Запорізької області. Джерело: інтернет-видання zprz.city

Ольга Боглевська, 
журналістка (Запоріжжя)

Звідси до війни – 60 км

Широківська сільська територіальна громада Запорізького району Запорізької області. Ця частина української землі, розташована за межами  міста Запоріжжя на північному заході, є вільною від окупації на відміну, на жаль, від понад 70% території області, загарбаної 2022 року російськими військами. Від зони бойових дій до сіл громади лише близько 60 км. Війна нагадує про себе не частими, але прицільними обстрілами житла та інших об’єктів. Ці атаки забрали життя кількох цивільних. Крім того, 47 мешканців громади загинули на фронті, а військові з 17 родин зникли безвісти.

З повномасштабним вторгненням РФ уся громада, а це 35 населених пунктів, відчула різкий приплив населення: його кількість зросла більш ніж удвічі. Якщо до лютого 2022 року вона становила 15 тис. осіб, то зараз реально налічується 30–40 тис. Приблизно десята частина довоєнного населення виїхала, але натомість прибули люди з 11 областей України, переважно із Запорізької. Офіційно зареєстровано 9200 ВПО. Однак, по-перше, багато хто не реєструється, по-друге, чимало жителів Запоріжжя мешкає в дачних кооперативах на території громади, бо перебування тут видається безпечнішим, ніж у місті.

– У нас нині дуже велике навантаження на інфраструктуру, – керівник громади Денис Коротенко починає з  головного. – Тому в пріоритеті – водопостачання. Я вважаю, що після війни основною проблемою буде демографічна. І ми, працівники громади, робимо все можливе, щоби переселенці залишилися у нас. Надаємо житло, кому можемо, ремонтуємо водогін, розвиваємо медичні та адміністративні послуги.   

Війна змінює, але не перекреслює плани

З паном Денисом зустрічаємося біля головного офісу громади, що в місцевості Верхня Хортиця на околиці Запоріжжя.

Голова громади Денис Коротенко на відкритті амбулаторії загальної практики – сімейної медицини в селі Широке. Фото з Facebook-сторінки Широківської громади

Офіс розміщується в історичній пам’ятці кінця XIX – початку XX ст. – «замку Вальман». Будівля, що дісталася запоріжцям як архітектурна спадщина великої релігійної громади менонітів, є своєрідним об’єднавчим символом Широківської громади. В її селах збереглися добротні менонітські споруди, деякі використовуються й нині і є туристичною принадою місцини. Мальовничий дім родини Вальман підлягає реставрації, і громада вже почала збирати на це кошти  серед світової менонітської спільноти. Проте справу завершать, очевидно, вже тільки після перемоги.        

– До 2022 року в нас були дуже великі плани на розвиток, – розповідає Коротенко, який очолює громаду вже сім років. – Війна внесла корективи, плани довелося змінювати. Проте, незважаючи на скруту, розбудова лишається на часі. І нам потрібно знайти баланс між економічним розвитком громади, демографічною ситуацією та воєнною ситуацією. Люди мають почуватися тут максимально комфортно та гідно. Адже якщо виїдуть всі підприємства, виїде більшість мешканців, просто не стане самої громади. Зараз деякі підприємства припинили діяльність, деякі релокувалися або перереєструвалися в інших областях, бо компанії, що співпрацюють з партнерами в ЄС, не можуть бути зареєстровані в Запорізькій, Херсонській, Донецькій та Луганській областях. А головна частка бюджету громади – це ПДФО. Роботи дуже багато, проте не всі переселенці хочуть працювати, на жаль. 70 таких людей працевлаштовані на обслуговуванні громади – трудяться на благоустрої, надають соціальні послуги тощо. Дехто зайнятий в аграрному та іншому виробництві.

Власний дохід громади, запланований на 2024 рік, за словами Коротенка, становить 112 млн грн. Загалом її бюджет сягатиме 160 млн грн за рахунок державних субвенцій на освіту. Для порівняння, на момент об’єднання громади бюджет дорівнював приблизно 40 млн грн. Одним із викликів воєнного часу очільники громади називають те, що в громад наприкінці 2023 року законодавчо забрали «військовий ПДФО». Поки цього не сталося, можливості для розвитку були відчутно більшими.

Незважаючи на невизначеність через війну, стійкість громади зростає. Зараз тут за підтримки міжнародних партнерів почали працювати над магістральним документом – Стратегією розвитку громади на 2024-2027 роки. Аби з’ясувати думки мешканців щодо їхніх потреб та проблем громади, їм пропонують заповнити стислу анкету в інтернеті.  

Широке: відновлення – це не лише про стіни

Аби побачити все на власні очі, від офісу вирушаємо до соціальних об’єктів території. Перше на шляху – село Широке, адміністративний центр громади. На головній вулиці погляд одразу ловить кілька ошатних споруд. Перша – колишній клуб, реконструйований ще до 2022 року. На ті часи в закладі не було навіть туалету. Нині до відремонтованої, по-сучасному вмебльованої будівлі приємно навіть просто зайти.

Молодь громади на одному з численних воркшопів у центрі дозвілля. Фото з Facebook-сторінки Широківської громади

Тепер тут центр дозвілля, де містяться молодіжний хаб, бібліотека та центр життєстійкості. Останній – в рамках відомої держпрограми ментального здоров’я «Ти як?», участь в якій виграла громада. У центрі працюють два фахівці із соціальної роботи, психолог і соціальний менеджер. Вони здійснюють психосоціальну підтримку мешканців громади, які її потребують. А таких у воєнний час чимало. Звернутися до спеціаліста може кожен. Загалом у громаді діє 5 центрів психосоціальної підтримки.

Ольга Ставицька, заступниця голови громади, – одна з рушіїв змін у ній. Фото з Facebook-сторінки Широківської громади

 – Коли говорити про відновлення, це не тільки стіни та будинки, – розмірковує заступниця голови громади Ольга Ставицька, що проводить для нас бліцекскурсію Широким. – Це й особистість людини, її ментальне здоров’я. У цьому аспекті дуже незахищена категорія – ветерани та члени їхніх родин. Окрім того, з початком великої війни сильне емоційне вигоряння відчуваємо й ми, працівники апарату. Адже наш робочий день триває 24/7. Тому напрямом психологічної підтримки займаємося дуже багато: тренінги, ретрити, подорожі для працівників громади й активних волонтерів. Усе це дає змогу трохи відволіктися від щоденних турбот прифронтової території.       

Дехто з дітей громади, яким не пощастило з родиною, поселиться в новому широківському громадському закладі – малому груповому будинку (МГБ). Такий єдиний в Запорізькій області заклад призначений для проживання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з інвалідністю, в умовах, наближених до сімейних. Будинок уже зведено в центрі села за типовим проєктом. Розрахований він на близько 20 дітей. Законодавство дозволяє поселяти тут мешканців віком від трьох років до моменту, поки вони здобувають освіту в школі, тобто до студентської пори.

За рівнем затишку, комфорту і ставлення персоналу до вихованців МГБ не повинен мати нічого спільного з казенними інтернатами радянського взірця. Двері будинку відкриють для мешканців одразу ж, як облаштують його меблями та іншим устаткуванням за державними нормами. А це справа вартісна, каже Ольга Ставицька, поки ми ходимо ще порожніми лункими великими кімнатами новобудови.  

– Почали споруджувати МГБ досить давно (Примірне положення про малий груповий будинок Кабмін затвердив 2018 року – Ред.), тоді громада отримала на нього державну субвенцію обсягом 10 млн грн, – розповідає Ставицька. – Тепер субвенції немає, громада закінчувала будівлю власним коштом, але зараз на це немає грошей. Отож без донорських коштів не обійтися. Тому на місце керівника закладу шукаємо людину, яка, по-перше, «горіла» б розвитком, соціалізацією дітей, зокрема підлітків. А, по-друге, обов’язковою умовою є вміння залучати фандрайзингові кошти. Діти утримуватимуться тут коштом  громади. Це 9 млн грн на рік – сума дуже велика для нас.

Наступний об’єкт для людей у Широкому – нове приміщення амбулаторії загальної практики-сімейної медицини центральної клініки «Сімейний лікар». На момент нашого візиту нову амбулаторію щойно відкрили в будівлі колишньої сільради. Її також відремонтували коштом громади. Раніше амбулаторія розміщувалася в кількох кімнатах колишнього дитсадка. Однак з початком великої війни його переробладнали під невеликий гуртожиток для переселенців. А в медичному закладі тепер, окрім двох медичних сестер, постійно приймає сімейний лікар, теж з числа прибулих до громади. Раніше ж інша така фахівчиня надавала допомогу лише раз на тиждень. Тож нині для понад 1,5 тис. осіб суттєво розширилися можливості для лікування й обстеження. Окрім отримання консультації сімейного лікаря, в амбулаторії можна здати основні аналізи, зробити кардіограму, виміряти артеріальний тиск та пройти вакцинацію.

Примітно, що структури соціальної сфери тут працюють злагоджено. Якщо є потреба, наприклад, обстежити чи полікувати в місті нетранспортабельних стареньких, тутешні медпрацівники звертаються до свого центру соціальних послуг. Їм виділяють транспорт, надають супровідного соцпрацівника. Великим попит має  широківське соціальне таксі – мікроавтобус з підйомником для крісла колісного.

Соціальне таксі у громаді має великий попит. Фото авторки

Миколай-Поле: поселяють приїжджих, корисних громаді   

Черговий пункт на нашому маршруті – село Миколай-Поле. Тут так само діє аналогічна нова амбулаторія (загалом їх у громаді 8 плюс 2 ФАПи і одна лікарня). Сімейний лікар Владислав Іващенко, якого застаємо на робочому місці, пояснює, що за два останні роки до звичної лікарської праці додалося психологічне консультування переселенців. Тому сімейні лікарі підвищують кваліфікацію на спеціальних курсах із психологічної підтримки.  

Владислав Іващенко – один із сімейних лікарів, які дбають про здоров’я мешканців громади. Фото авторки

До слова, в громаді відійшли від уживання абревіатури ВПО в неофіційних випадках. Співвітчизників, яких війна вигнала з домівок і які знайшли прихисток на широківській землі, називають людяніше – новими мешканцями громади. Знайомимося з однією такою мешканкою – вчителькою математики та інформатики Тетяною Кириловою. Весною 2022 року вона разом із сином-підлітком виїхала з райцентру Пологи Запорізької області, який нині під окупацією. На новому місці жили спочатку в родичів, потім громада надала сім’ї кімнату в затишному мінігуртожитку. З початком великої війни його облаштували тут же, в частині будівлі амбулаторії. Гуртожиток розрахований на 6 родин. Проживання абсолютно безплатне. Але щоби сюди потрапити, треба бути корисним громаді. Тетяна не лише викладає свій предмет місцевим учням, а й очолює раду ВПО.  

Переселенка з окупованої території, вчителька Тетяна Кирилова: «Тішить, що нас тут називають не “ВПО”, а “новими мешканцями”».  Фото авторки

 – Виїздили з дому з однією сумкою. А тут нас безкоштовно забезпечили всім необхідним для життя, – із вдячністю каже жінка. – І дуже приємно, що називають нас саме новими мешканцями.

Щодо приміщення гуртожитку керівництво громади має й подальші плани.

– Після перемоги зробимо в цих кімнатах заклад підтриманого проживання, – пояснює Ольга Ставицька. – Якщо хтось із нових мешканців захоче лишитися в нас, знайдемо їм інше житло. А тут поселяться люди з інвалідністю; ті, хто має гострі соціальні проблеми, не може забезпечити себе взимку тощо. Таких випадків у громаді дуже багато.

У цьому ж селі реконструюють будівлю колишньої сільради. Там буде повноцінні 4 двокімнатні квартири, які нададуть переселенцям. Пріоритет знов-таки тим, хто залишиться працювати на благо громади.

Під гуртожиток для нових мешканців планують переробити і двоповерхову будівлю колишньої школи в селі Августинівка. Навчальний заклад закрили ще до війни через нестачу контингенту, але споруда лишилася на утриманні громади. Отож хочеться вірити, що будівлі знайдуть найактуальніше нині застосування. 

Петропіль: ліцей в укритті. Відрадне: амбулаторія, наче лялечка    

У нашому соціальному турі ще два села: Петропіль та Відрадне. У першому бачимо ліцей – фактично єдиний заклад громади, де діти мають змогу вчитися за змішаною формою – онлайн / офлайн. Це стало можливим з січня нинішнього року, коли закінчили облаштування укриття. Загалом у ліцеї навчаються 272 учні з 14 населених пунктів. Дітей привозять сюди шкільні автобуси. Укриття за площею достатньо велике, щоб розмістити п’ять-шість класів одночасно. Тому, розповідає директорка Лариса Суткова, знайшли такий вихід: один тиждень навчаються одні класи, наступний  – інші. В укритті провели й свято останнього дзвоника.  

Свято останнього дзвоника-2024, як і щоденні уроки Петропільського ліцею, провели в укритті. Це єдине в громаді місце, де діти можуть навчатися не тільки онлайн. На світлині – директорка Лариса Суткова. Фото авторки

А переступивши поріг оновленої амбулаторії у Відрадному, на мить забуваєш, що тут село. Якщо описати двома словами – все сяє. Такий ефект викликає, зокрема, інноваційна підлога, де немає жодного шва: залита спеціальним матеріалом, покрита лаком, естетична і зовсім не ковзка.

Кардинально реконструйована амбулаторія в селі Відрадне. Фото з Facebook-сторінки Ольги Ставицької

За словами заступника голови громади Дмитра Свіркіна, реконструкцію будівлі почали 2020 року за кошти цільової державної субвенції на розвиток сільської медицини. Повністю здійснили термомодернізацію – зробили новий дах, горище. Замінили фасад, вікна, вхідні групи, встановили пандуси, впорядкували прилеглу територію. 2023 року, незважаючи на війну, роботи були відновлені – вже коштом місцевого бюджету. Тепер тут усе нове: водопровідна та каналізаційна мережа, електрика, опалення, системи вентиляції та сигналізації, відеонагляд, оздоблення, обладнання, меблі. Відкрили заклад у вересні 2023 року.

 – Реконструкція коштувала понад 10 млн грн, – каже Свіркін. – Причому вона постійно варіювалася залежно від нових потреб. Проте результатом ми задоволені. 

У селах нарешті зникне дефіцит води

Тим часом на околиці Запоріжжя тривають роботи з реконструкції Північного групового водогону. Саме він є головною водною артерією Широківської громади, постачаючи до неї воду із міського водоканалу. Прокладений майже 70 років тому, такої великої реконструкції водогін зазнає вперше. За цей час він зносився настільки, що втрати води дорогою до споживачів становили 50-60%. Подекуди на металевих трубах ремонтники виявили такі пориви, що їх можна було легко проткнути пальцем.

Найбільша реконструкція водогону, яким подаватимуть воду з міста до сіл громади, за всю його історію, загалом обійдеться у 126 млн грн. Фото авторки

Тепер замість аварійних прокладають нові пластикові труби. Ввести  водогін в експлуатацію планують до кінця літа. Це дасть змогу нарешті централізовано й регулярно подавати питну воду до сіл громади, каже її голова. Адже, незважаючи на місцезнаходження поруч з обласним центром, досі люди мали таку розкіш раз-два на тиждень. Набирали на кілька днів запас в ємності, користувалися колодязями чи купували привозну воду. Тепер же мешканці частини сіл матимуть доступ до води щодня, а для сіл, де централізованого водопостачання немає в принципі, з’явиться перспектива прокладання мережі.

– Водогін почали реконструювати у серпні 2023 року. Вартість цього проєкту 126 млн грн.  Усе це державні кошти, за винятком  невеликого співфінасування громади – 1,5 млн грн поточного року і 6 млн грн минулого. Йдеться про державну субвенцію на відновлення. Наша громада стала одним із переможців відповідного конкурсу,  – наголошує Коротенко.  

Чи легко дають(ся) гранти?

У розмові про фінансування Денис Коротенко сипле назвами донорських організацій та фондів соціального спрямування, з якими співпрацює громада:  «Програма DOBRE», USAID, GIZ Ukraine, «Посмішка ЮА», «Проліска», «100 відсотків життя». На запитання, яким чином громаді вдається регулярно отримувати недержавну та державну підтримку – гранти, субвенції, – її очільник відповідає:

– Спершу треба мати бажання. Ти отримуєш гроші… і що потім? За гроші потрібно звітувати. А потім ще й відповідати. І мати на увазі, що догодити всім мешканцям громади неможливо. Простий приклад: зробив я новий сквер у селі Володимирівське (передмістя Запоріжжя – Ред.) чи не зробив – все одно для когось буду поганим. Проте ми ліквідували сміттєзвалище, що було поруч, облаштували майданчик для відпочинку з тенісним столом. Підприємці поставили кавовий кіоск, тепер люди тут гуляють, проводять дозвілля. Вважаю, це добрий результат. Так от, ми не боїмося відповідальності. Щоби тут з’явилося щось хороше, всі проєкти потрібно планувати заздалегідь. Над цим працює комунальна установа «Агенція розвитку Широківської громади».

Пам’ятний знак на честь захисників і захисниць України спорудили в селі Володимирське 2023 року. Він примітний тим, що зроблений з останнього металу, виплавленого на «Азовсталі». Фото авторки

Підготовка й подання заявок, зауважує Коротенко, – важка наполеглива робота. Проте вдячна: чим більше зручностей з’являється на території громади, тим більше тут поселиться й залишиться мешканців. А їхня кількість – один із критеріїв отримання субвенцій. Отримуєш її – вкладаєш у розбудову. Виходить «замкнене коло» в позитивному сенсі. 

– Важлива не кількість поданих заявок, а їхня якість, – доповнює Дмитро Свіркін. – Наприклад, уряд ухвалив постанову про фінансування розвитку сільської медицини. На це передбачаються відповідні кошти у вигляді субвенції. Однак лише на фразу «У нас грошей нема, дайте нам гроші» ніхто ніколи не відреагує. Має бути готова проєктно-кошторисна документація, обґрунтування доцільності реалізації того чи того заходу саме на цій території тощо. Тому ми маємо напоготові залізобетонну позицію і повний комплект документів.

Брендування громади запровадили не лише задля зручності. А й щоб мешканці більше відчували свою причетність до спільноти. Фото авторки

Від себе додамо, що гасло громади «Разом ми зможемо все!» має цілком конкретне наповнення.