Президент «не саджає»: чи можна вимагати від кандидатів у президенти чіткої антикорупційної позиції?

Аналітика
Перегляди: 371
17 квітня 2019

Підготував:
Андрій СУХАРИНА, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

 

Боротьба з корупцією була однією з найбільш нагальних вимог до нової влади після Революції Гідності. Ця вимога також залишається однією з найбільш критичних на цю виборчу кампанію. Згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» спільно з КМІС, проблема корупції міститься майже на самій верхівці питань, на які виборці хочуть почути відповіді. Перелік основних тем наступний: «Як досягти  миру на Донбасі? Як домогтися звільнення окупованих територій Донбасу та їхньої інтеграції в Україну?» (42%); «Як подолати корупцію в Україні?»  (40%); «Як домогтися зростання економіки?» (40%); «Програма розвитку України на роки свого президентства та на більш далеку перспективу» (39%);  «Які проблеми країни кандидат в президенти буде вирішувати в першу чергу, якщо буде обраний президентом?» (31.5%). Як бачимо, питання корупції хвилює суспільство нарівні з соціально-економічними і безпековими аспектами.

Рівень корупції в Україні впродовж пʼяти років після Революції Гідності, хоч незначно, але знизився. Про це свідчать як експертні оцінки, так і авторитетні міжнародні рейтинги. Зокрема, Індекс сприйняття корупції від Transparency International свідчить, що Україна досягла певного прогресу у питанні  протидії корупції. Прогрес за цей час становив 6 балів за 100-бальною шкалою, що не можна назвати швидким темпом, але поза тим, такий прогрес є. Водночас, опитування громадської думки показують іншу картину: відносна більшість українців переконані в тому, що рівень корупції суттєво або частково зріс. При цьому, 83% опитаних вважають, що боротьба з корупцією загалом є неуспішною. Схожа ситуація із сприйняттям корупції: 91% українців вважає її серйозною проблемою України, і 42% особисто стикалися з проявами корупції у 2017–2018 рр. При цьому найчастіше громадяни стикаються з корупцією під час контактів із медичними установами, сервісними центрами МВС, вищими навчальними закладами та державними установами, які видають дозволи. Найбільш корумпованими органами українці вважають Верховну Раду України, Кабінет міністрів України, Президента України та його адміністрацію, тобто ті органи, які є найбільш недосяжними для звичайних громадян.

Такий стан справ стосовно різного сприйняття динаміки корупції громадянами і її реальної зміни має свої пояснення. Причин існує декілька:

  • справді, інтенсивність боротьби з корупцією, передовсім політичною, залишається нижчою, ніж очікують громадяни;
  • відсутність реального покарання для майже всіх топ-чиновників, яким висувались корупційні звинувачення, в тому числі офіційними органами;
  • корупційні скандали серед осіб наближених до Президента, що залишає корупційний шлейф на всій владній верхівці.

Але основні причини протилежних оцінок експертних структур і населення є такі, які не мають прямого зв’язку з корупцією. Мова йде про широке відкриття інформації державних структур та достатньо високий рівень свободи слова в медіа та інтернеті. Відповідно, викривати  корупцію і говорити про неї стали частіше, що зумовило гостріше і критичніше її висвітлення в мас-медіа. В підсумку, це призвело до того, що більша кількість розмов про корупцію, передовсім на топ-рівні, у багатьох людей почала асоціюватись з тотальною корумпованістю владної еліти.

Зокрема, експерти Виборчої Ради UA  у своїй  Заяві про порядок денний президентських виборів в Україні 2019 року не сформували окремим блоком питання щодо боротьби з корупцією.

Так, справді, антикорупційна політика не належить до переліку повноважень, притаманних президенту, але багато її складових так чи інакше пов'язані з персоною президента: це стосується і призначень суддів новоствореного антикорупційного суду, і затвердження директора НАБУ тощо. Крім того, варто очікувати, що переможець на виборах президента намагатиметься конвертувати свою підтримку, в тому числі, і на парламентських виборах. Маючи прихильну до себе фракцію, у президента зʼявляються також важелі впливу на формування антикорупційної політики на законодавчому рівні.

Тому постають наступні запитання, на які кандидати на посаду президента повинні дати чітку відповідь:

  1. Які рішення кандидат запропонує для зниження рівня корупції у Верховній Раді України?
  2. Які рішення кандидат запропонує для зниження рівня корупції у Кабінеті міністрів України?
  3. Які рішення кандидат запропонує для зниження рівня корупції у вищих судових органах та прокуратурі України?
  4. Які рішення кандидат запропонує для зниження рівня корупції у правоохоронних органах, насамперед у системі Міністерства внутрішніх справ?
  5. Які рішення кандидат запропонує для зниження рівня корупції в органах місцевого самоврядування та місцевих державних адміністраціях?
  6. Які рішення, спрямовані на зменшення політичного впливу олігархів, кандидат пропонує втілювати наступні 5 років?
  7. Якою буде позиція президента стосовно створеної після Революції Гідності антикорупційної інфраструктури: НАБУ, САП, НАЗК, ВАС і АРМА? Як ці органи мають функціонувати? Чи буде президент вживати заходи задля підвищення ефективності роботи цих структур, передовсім НАЗК, і якщо так, то які?
  8. Чи знають кандидати у президенти пропозиції профільних організацій громадянського суспільства у частині антикорупційної реформи? Чи погоджуються вони з ними?
  9. Чи мають кандидати в президенти комунікаційну стратегію стосовно боротьби з корупцією задля подолання різного сприйняття динаміки корупції експертами і населенням?
  10. Яка позиція кандидатів у президенти та їхніх команд стосовно електронного декларування громадських активістів?

Це найбільш короткий перелік питань, на які необхідно почути відповідь від кандидатів у президенти. При цьому, цей перелік питань рівною мірою стосується обох кандидатів, оскільки їхня позиція у питанні боротьби з корупцією залишається недостатньо чіткою.

 

Ця «Пам'ятка для дебатів між кандидатами у президенти» підготовлена Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках проекту «Національний екзит-пол 2019», що здійснюється за фінансової підтримки Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні, Представництва Європейського Союзу в Україні, Міжнародного фонду «Відродження», Посольства Канади в Україні.

 

 

Top