Сергій Ханін,
журналіст, Суми
Під час розв’язаної росіянами війни українцям, крім протидії озброєному ворогу безпосередньо на полі бою, доводиться боротися з не меншою небезпекою від нього – інформаційними атаками. Особливо від них потерпає прикордоння, куди з-за «порєбріка» щодня долітає не тільки всіляке смертоносне начиння, а й вороже слово. І, як свідчить практика, іноді шкоди від нього більше, ніж від бомб і снарядів.
Канали комунікації і якість інформаційної політики
У цьому вже не раз мали нагоду переконатися мешканці Сумщини, які вимушено сусідять з росіянами, а отже – чутливі до фейків, що їх заносить через лінію кордону. Адже, наприклад, одна річ читати про невідворотний наступ рашистів на Сумську область, яким її мешканців лякали аж до Курської операції, десь у центрі чи на заході України, а інша – щодня споживати цю інформацію під вибухи ворожих снарядів за вікном. Тут і найбільш обізнана зі станом справ людина може не витримати інформаційного тиску, не кажучи вже про тих, хто звик без тіні сумніву довіряти почутому чи прочитаному.
Розуміючи це, держава намагається перебити ворожий голос, доносячи до громадян власні наративи і меседжі. Однак проблема полягає в тому, що часто-густо ці послання просто не доходять до тих, кому вони призначені, через порушені лінії комунікації.
Нерідко – через банальне руйнування ворогом каналів передачі інформації.
На Сумщині, наприклад, з моменту повномасштабного вторгнення були атаковані всі без винятку вежі Концерну радіомовлення, радіозв’язку і телебачення (РРТ), розташовані в регіоні.
Найбільше потерпає від ракетних обстрілів ретранслятор у Білопіллі, що за 7 кілометрів від кордону. З 24 лютого 2022 року його атакували вже сім разів. У черговий раз – 20 серпня 2024 року. Відтак вкотре на невідомий час телевежа «випала» із системи мовлення.
Білопільська телевежа
А оскільки телебачення і радіо для багатьох жителів залишаються головними джерелами інформації, за відсутності українського сигналу ворог посилає свій. Сьогодні у росіян є можливість поширювати його на 4 з 5 районів області. Тож аби не залишати жителів прикордоння наодинці з рупорами кремля, держава вживає заходів із насичення вразливих зон українським мовленням. З цією метою 2023 року Концерн РРТ побудував загальнонаціональну цифрову телевізійну мережу МХ-7, а Національна рада з питань телебачення і радіомовлення провела конкурси на отримання ліцензії на мовлення з використанням радіочастотного спектра цієї мережі.
Це – суто технічний бік забезпечення комунікації, але її рівень насамперед залежить від якості інформаційної політики, яка провадиться у регіоні.
Начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської облдержадміністрації – обласної військової адміністрації Сергій Над’ярний вважає, що обласна влада робить чимало, аби мешканці регіону отримували інформацію про події оперативно та в достатньому обсязі.
«Це щоденне інформування жителів області про безпекову ситуацію, постійне проведення роз’яснювальної роботи щодо суспільно значимих тем і важливих питань державної та регіональної політики в умовах війни. Наразі для якісної комунікації Сумська ОВА використовує й офіційний сайт, і власні сторінки та канали у Facebook, Telegram, WhatsApp, платформі YouTube, активно співпрацює з місцевими медіа», – каже посадовець.
За його словами, саме задля цього було створено й офіційний медіа-центр Сумської ОВА, де щотижня виступають експерти, представники різних органів місцевої влади, кіберполіції, військового командування тощо.
Щоб провадити в регіоні єдину інформаційну політику під час війни, долучено представників усіх служб та територій Сумщини.
Важливу роль у протидії негативному інформаційно-психологічному впливу російської федерації на населення Сумської області відіграє й співпраця з фахівцями Центру протидії дезінформації при РНБО, а також Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України.
«Зазначена спільна робота проводиться з метою спростування у медіапабліках фейкових новин, нівелювання російських наративів тощо. Офіційна інформація від Сумської ОВА, що розміщена на публічних ресурсах, є нашою ефективною зброєю в інформаційній війні, яку ми постійно ведемо з ворожою пропагандою. Тож можна говорити про системність у цій роботі. Щоденна та оперативна комунікація, подання верифікованої дезінформації та антифейкових публікацій допомагає користувачам соціальних мереж і telegram-пабліків аналізувати ситуацію та формувати критичне мислення, співставляти факти, перевіряти інформацію і розрізняти фейки», – розповідає Сергій Над’ярний.
Сергій Над’ярний, начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської облдержадміністрації – обласної військової адміністрації
Але ці слова ставить під сумнів представниця Інституту масової інформації в Сумській області Альона Яцина.
«Сумщина, як регіон в цілому, не є стійким ані до ворожих фейків, ані до маніпуляцій, ані до дезінформації. Саме через те, що інформаційна політика, спрямована на протидію, у нас взагалі, можна сказати, відсутня. Вона, звичайно, є, але роблять такі спростування дуже-дуже запізно і у вигляді або сухому, або дуже стислому», – наголошує медійниця.
Альона Яцина, представниця Інституту масової інформації в Сумській області
За її словами, зараз на Сумщині критично бракує інформації з офіційних джерел. Бо таку часто замінюють заклики влади не панікувати, а цього не достатньо для обізнаності людей із ситуацією.
«Я би порадила владі швидше реагувати, або, можливо, навіть наперед спрацьовувати при ворожих вкидах і дезінформаціях та надавати цю інформацію медіа. А вони вже доведуть її до населення», – акцентує Альона Яцина.
Медіаграмотність – це важливо
Однак якщо з таким інформуванням офіційні джерела запізнюються або взагалі не вважають за потрібне ставити людей до відома про те, що відбувається, громадянам не залишається нічого іншого, як використовувати інші доступні канали інформації: часто неперевірені, переповнені відвертою брехнею і фейками. Щоб не купитися на них, треба мати хоча б елементарні навички роботи з «сумнівною» інформацією. Найкраще було б навчати медіаграмотності ще зі школи, проте цей напрям в освіті на сьогодні не напрацьований.
«Оскільки ми не можемо сказати, що у нас в країні сформована нормальна інформаційна політика, то про медіаграмотність узагалі говорити складно, особливо – про системну роботу в цьому напрямі. Всі добрі побажання, що лунали з цього приводу від Міносвіти кільканадцять років тому, залишилися деклараціями. Тобто, якщо робота й ведеться, то епізодично. І нині, в час війни, іноді здається, що стало гірше, ніж раніше», – розповідає медіаекспертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету Алла Федорина.
Алла Федорина, медіаекспертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету
Вона вже тривалий час переймається цим питанням, разом із колегами по вишу організовує різноманітні заходи для школярів, одним з яких, наприклад, є фестиваль кафедри журналістики СумДУ, Сумського прес-клубу та обласної організації НСЖУ «Медіасвіт веде у Всесвіт». Він за своїм спрямуванням є саме медіаосвітнім. Однак зацікавленості з боку шкіл Алла Федорина не відчуває.
«Медіаграмотність у школах не в пріоритеті. І хоча наші викладачі зв'язуються з навчальними закладами і пропонують онлайн та офлайн уроки з медіа, не скрізь розуміють, для чого це потрібно», – каже Альона Федорина.
За цих умов місію навчання медіаграмотності беруть на себе громадські організації. Зокрема, плідно у цьому напрямі працює Академія української преси, яка проводить багато тренінгів і готує до цих навчань тренерів у регіонах. Крім того, проведення тренінгів з медіаграмотності вже кілька років практикує Інститут демократії імені Пилипа Орлика, при цьому він намагається залучати до навчань слухачів здебільшого з невеликих міст. Є й інші медіосвітні організації, але їх все одно не вистачає, щоб заповнити цю нішу.
З відсутністю системної роботи у сій сфері погоджується і Сергій Над’ярний.
«На офіційних сайтах ОВА, Сумської міської та Сумської обласної рад про медіаграмотність, як сукупність знань, навичок та умінь, що дозволяють людям аналізувати та критично оцінювати інформацію, згадувань обмаль. Хоча, на мою думку, під час війни мають працювати всі рівні захисту громадян, щоб протистояти агресивній кремлівській інформаційній машині. Цьому може сприяти хоча б розвиток інтернет-технологій та доступність соцмереж», – зазначає посадовець.
Як приклад низького суспільного попиту на цей продукт він наводить ініційований Міністерством культури та інформаційної політики України національний проєкт з медіаграмотності «Фільтр». Ключова місія цього проєкту – об'єднати зусилля держави, громадських організацій та медіаспільноти задля підвищення рівня медіаграмотності та критичного мислення українців.
«На сайті проєкту регулярно і широко подаються корисні матеріали на заявлену тему. У травні цього року ОБСЄ навіть відзначила «Фільтр» як успішний урядовий проєкт із розвитку медіаграмотності серед країн-членів Організації. Але на Сумщині про нього мало хто чув. Принаймні, в місцевих пабліках та на офіційних сайтах згадування про «Фільтр» я бачив аж один раз у публікації за грудень 2022 року», – констатує Сергій Над’ярний.
Пребанкінг працює на випередження
До всього сказаного можна додати ще й часте недотримання журналістами стандартів у роботі. Оскільки ресурсів для виготовлення власних матеріалів більшості сумських медіа не вистачає, вони часто беруть інформацію із соціальних мереж, зокрема telegram-каналів, не перевіряючи її на достовірність. Відтак замість того, щоб провадити медіаосвіту своєї аудиторії, розвінчувати фейки, нерідко вони самі стають однією з ланок їх поширення.
А ще ЗМІ на Сумщині концентруються здебільшого на спростовуванні неправдивої інформації, не намагаючись діяти на випередження. На це, зокрема, під час онлайн-тренінгу для журналістів Сумської області «Пребанкінг і журналістика: користь, шкода, глибока потреба» звернула увагу аналітикиня дезінформації Ольга Білоусенко.
Ольга Білоусенко, аналітикиня дезінформації
«Мені здається, що українські журналісти зараз більше фокусуються саме на дебанкінгу, ніж на пребанкінгу. Медійники переважно говорять про протидію дезінформації у форматі спростувань російських фейків, маніпуляцій меседжів тощо. Однак треба розуміти, що робота на випередження – власне пребанкінг – також є частиною протидії дезінформації. І часто, як показують різні дослідження, цей інструмент є дієвішим. В умовах війни з росією медійникам, у тому числі на прифронтових територіях, важливо вміти не лише спростовувати російську дезінформацію, а й запобігати її поширенню. Грати на випередження. Цього можна досягнути глибоким і вдумливим спостереженням за медіапростором, виявленням потенційних інформаційних небезпек. Пребанкінг – це той інструмент, який дозволяє нам якісніше працювати з аудиторією, особливо в умовах реальних загроз життю, і це точно той інструмент, який дозволяє знизити градус напруги у суспільстві», – вважає Ольга Білоусенко.
Висновки й перспективи
Продовжуючи війну, ворог і надалі намагатиметься атакувати нас на інформаційному фронті. І приклад Сумщини доводить вразливість захисту від таких атак. Тож аби не програти цю боротьбу і держава, і медіа кожен у своїй зоні відповідальності повинні дбати, аби до людей потрапляла достовірна інформація, а головне – щоб споживач міг у безлічі повідомлень «вловити» фейки і банально не купитися на них. І для цього без навчання медіаграмотності, хоча б на базовому рівні, державі не обійтись. І починати його треба ще зі школи, можливо, навіть запровадивши такий предмет у шкільну програму. Хоча, говорять фахівці, убезпечити себе можна і без проходження спеціальних курсів з медіаграмотності. Для цього вони радять дотримуватися кількох простих правил, найголовніші з яких стосуються обов’язкової перевірки викладених в інформації фактів та уміння відрізняти їх від суджень і припущень. Не варто забувати і про журналістські стандарти: якщо вони не дотримуються, є підстави засумніватися у правдивості повідомлення. Тобто йдеться про критичне мислення. Якщо дотримання цих правил стане нормою, навіть за нинішнього стану протидії інформаційним загрозам, ефективність боротьби з російськими фейками значно підвищиться.
