Політична карта Чернігівської області та місцеві клани

Микола Кірєєв,
журналіст,
 

Щоб дослідити вплив місцевих кланів на політичну карту Чернігівщини, варто нагадати, як саме закінчилися вибори до парламенту в 2019 році та, що важливіше, – місцевих виборів 2020 року. Хоча відтоді країна зазнала кардинальних змін, ці результати залишаються важливими для розуміння того, хто саме впливає на суспільно-політичне життя області.

Парламентські вибори

Отже, в 2019 році область, як і майже вся Україна, з ентузіазмом підтримала партію новообраного президента і з дев’яти депутатів, обраних до парламенту від області (6 обрано у мажоритарних округах, 3 пройшли до парламенту за партійними списками), шість були представниками саме «Слуги народу»: Олег Семінський, округ 205; Антон Поляков, округ 206; Максим Зуєв, округ 207; Валерій Зуб, округ 209. Ще два депутати – Павло Халімон та Сергій Гривко – були обрані за партійними списками.

Троє з дев’яти народних депутатів представляли інші політичні сили: Борис Приходько (округ 210) і Валерій Давиденко (округ 208) – позафракційні; Валерій Дубіль – партія «Батьківщина».

Після смерті Антона Полякова вибори по 206 округу так і не відбулися внаслідок російського вторгнення, однак, якби вони й відбулися, до парламенту потрапив би представник іншої політичної сили – «СН» так і не спромоглася виставити кандидата. На іншому окрузі – 208-му – після смерті Валерія Давиденка був обраний Анатолій Гунько від «Слуги народу».

В цьому переліку варто враховувати, що політична приналежність народних депутатів зовсім не відображає ідеологічної відповідності цих осіб декларованим ними політичним гаслам – частина з них є представниками місцевих чи загальноукраїнських кланів, що просто грамотно обрали прапор напередодні виборів. Той же Анатолій Гунько за час своєї політичної кар’єри встиг послідовно змінити прапори «Нашого краю» і «Батьківщини» на прапор «Слуги народу» всього за п’ять років.

Ще деякі – взагалі випадкові люди: Антон Поляков, який загинув у Києві за дивних обставин: токсикологічна експертиза виявила в організмі Полякова алкоголь і метадон; інший депутат від «СН» – Сергій Гривко – до обрання в Раду був «тимчасово безробітним». Що криється за цим формулюванням в Україні, розуміють усі.

Місцеві вибори

Набагато більше реальну картину розкладу фінансово-політичних сил Чернігівщини відображають результати місцевих виборів, де партійний бренд відігравав куди меншу роль, а на формування списків і висування кандидатів впливали саме місцеві ключові гравці, які здебільшого й фінансували ці вибори.

Напередодні місцевих виборів 2020 року в Чернігівській області міський голова Владислав Атрошенко заявив про створення політичної партії «Рідний дім», яка й отримала близько 30% голосів та «завела» до обласної ради 19 депутатів. Друге місце посіла партія «Наш край», яка отримала 9 мандатів. Політична партія «Слуга народу» здобула 8 мандатів, 7 представників пройшли від Радикальної партії Олега Ляшка, а по 5 мандатів мають «Опозиційна платформа — За життя», «За майбутнє» і «Європейська Солідарність».

Отже, очевидно, що на місцевих виборах «Слуга народу» була фактично розгромлена як ідеологічна сила. На фоні результатів парламентських виборів, де вона отримала 44,26% голосів жителів області, це видно особливо чітко: місцеві вибори відбулися всього через кілька місяців після виборів до ВР, але СН отримала майже вчетверо менший результат.

Крім того, в жодному з ключових міст області – Чернігові, Прилуках та Ніжині – «слуги» не спроміглися виграти вибори мера. Обласний центр очолив Владислав Атрошенко («Рідний дім») з фантастичним результатом у 77,49% голосів, в Ніжині переміг представник «За майбутнє» Олександр Кодола, а Прилуки очолила Ольга Попенко від «Батьківщини».

Результати виборів до місцевих рад нижчого рівня підтвердили давню істину: на місцях партійний бренд практично завжди програє місцевим реаліям.

З усього цього випливає цілком очевидний висновок: область контролюють місцеві еліти, які, в залежності від політичної ситуації в країні, інкорпорують в найбільш популярні політичні сили своїх представників, зберігаючи таким чином як самих себе, так і вплив на місцях.

Фінансово-політичні групи

За структурою економіки Чернігівщина належить до промислово-аграрного типу економіки, з чого випливає і структура умовних фінансово-політичних груп (ФПГ) області.

Найбільш потужні ФПГ пов’язані з ключовими містами – Черніговом та Прилуками, однак зовсім не є регіональними – їхні інтереси вже давно виходять не лише за межі цих міст чи районів, а й присутні тією чи іншою мірою на загальнодержавному рівні.

Одним із безперечно ключових гравців політико-економічної мапи області є Владислав Атрошенко, про що свідчать хоча би результати місцевих виборів і наявність в нього власної політичної сили.

В Чернігові Атрошенко володіє значною частиною бізнесу міста (ринки, офісні будівлі, компанії оптової торгівлі тощо) або напряму, або через родичів і бізнес-партнерів. Одним із найбільших бізнес-партнерів є мати, батько, тесть і Валерій Куліч (колишній губернатор Чернігівщини). Один із основних активів – ВАТ «Київхліб», що доводить тезу про широту інтересів місцевих ФПГ.

В останні роки Атрошенко на базі партії «Рідний дім» налагодив зв’язки з елітами районного рівня, бодай і не першого плану, але фінансово спроможними утримувати районні відділення партії та впливати на політичне життя на місцях. Серед найпомітніших можна назвати так звану групу сім’ї Рожко, котра володіє потужним бізнесом у Прилуках та районі, а її представник Артем Рожко посів друге місце на виборах міського голови у 2020 році.

Крім Атрошенка, в обласному центрі сильні позиції займає торговельна  група «Вена», яку пов’язують із Мариною Рейко, депутаткою Чернігівської міської ради від «Європейської Солідарності». Депутатка також причетна до торговельного центру «ГОЛІВУД», що належить її чоловіку.

Варто також виокремити групу Юрія Тарасовця, якого у 2020 році обрали до міської ради від партії «Слуга народу». Тарасовець є комерційним директором ТОВ «Чернігівміськбуд». У 2020 році між Владиславом Атрошенко та Юрієм Тарасовцем відбувся конфлікт навколо майна, яке перебувало в заставі у «Полікомбанку», що належить родині Тарасовця та було переписано державним реєстратором Чернігівської міської ради на іншу компанію.

На контроль над областю претендує також так звана група «Європа», яку представляє Валерій Дубіль, багаторазовий народний депутат України від партії «Батьківщина». Ця група походить із найбільш економічно розвиненого міста області – Прилук і фактично контролює його вже близько 20 років. Її представники мають значний вплив на політичне життя Чернігівщини: Анатолій Мірошниченко є одним із бенефіціарів обласної організації колишньої ОПЗЖ, а Олег Авер’янов – Радикальної партії Ляшка.

Група пов’язана з народним депутатом від «Слуги народу» Павлом Халімоном, який донедавна був керівником обласного осередку партії і зміг перемогти у конфлікті з колишнім головою Чернігівської ОДА Андрієм Прокопенком.

Окрім того, варто зазначити, що на території області діють великі аграрні підприємства, які також впливають на розклад сил Чернігівщини.

Серед таких можна назвати Ічнянський молочно-консервний комбінат, кінцевим бенефіціаром якого є депутат обласної ради від політичної партії «Батьківщина» Валентин Запорощук.

До смерті значний вплив мав Валерій Давиденко, який контролював сільськогосподарське підприємство «Агродім» (головний офіс – місто Бахмач) та був пов’язаний з іншим нардепом від Чернігівщини – Борисом Приходьком.

Безумовно, на значний вплив претендує власник ТОВ «Земля і воля», одного з найбільших сільськогосподарських підприємств України, Леонід Яковишин. Основні виробничі потужності та офіс розташовані в Бобровицькому районі Чернігівської області.

Однак, попри наявність на політико-економічній мапі області цих та багатьох інших потужних гравців все ж видається на те, що ключовими тут є саме чотири вищезазначені фінансово-політичні структури: умовні «група Атрошенка», група «Вена», група Тарасовця та «Європа». Всі інші помітні гравці області або діють у їхньому фарватері, або періодично міняють своїх покровителів.

В ці місцеві розклади постійно втручаються зовнішні гравці на рівні держави, що викликано зміною політичного ландшафту країни, але наразі мова не про них.

З усього вищесказаного можна зробити такий висновок: основні політичні партії області тісно пов'язані з бізнесовими групами та мають значний вплив на суспільно-політичне життя Чернігівщини. У списках партій, що перемогли на виборах до Чернігівської обласної ради, є керівники або кінцеві бенефіціари великих підприємств, що однозначно вказує на зв’язок бізнесу і політики.

P.S. У досліджені використані матеріали Громадянської мережі ОПОРА та матеріали з відкритих джерел.