Перша хвиля електронного декларування: попередні висновки
Андрій Сухарина,
молодший аналітик («ДІ»)
30 жовтня сплив термін подачі електронних декларацій вищих посадових осіб, а також суддів і слідчих прокуратури. Саме е-декларування супроводжувалось великим суспільним і політичним резонансом, спробами його зриву та відвертим протистоянням окремих політиків, чиновників та інших зацікавлених персон. Протистояли саботажу е-декларування невелика група антикорупційних активістів, західні партнери та здоровий глузд топ-посадовців, які врешті-решт дали зелене світло цьому процесу. Отже, перший етап декларування закінчився, і можна робити проміжні висновки.
Оприлюднення декларацій топ-чиновників має два безпосередні наслідки. По-перше, воно посилило соціально-політичну напругу в суспільстві, яка і без того достатньо висока внаслідок існуючих соціально-економічних, безпекових та політичних проблем. По-друге, умовно успішне завершення першої хвилі декларування продемонструвало західним партнерам два важливих, але кардинально різних аспекти української реальності. Перший із них – українська влада продовжує виконувати взяті на себе зобов`язання щодо боротьби з корупцією і, хоч і з трудом, але здійснює імплементацію антикорупційного законодавства, особливо в частині відкритості даних про власність і статки. Другий – менш оптимістичний. Показавши свої статки, українська політична еліта відчутно посилила суспільні підозри у своїй корумпованості. Вже сьогодні можна говорити якщо не про шок, то принаймні про появу здивованості у західних партнерів щодо стану корупції в Україні.
Надалі можливі два сценарії розвитку подій. Перший – поява гучних кримінальних проваджень за результатами перевірки декларацій і, що найважливіше, доведення їх до судових вироків. Другий – формальний характер перевірки і відсутність гучних розслідувань за винятком «косметичних» справ проти порівняно дрібних корупціонерів. При цьому наразі незрозуміло, який із цих сценаріїв зможе зменшити соціальну напругу. На перший погляд, інтенсифікація антикорупційної боротьби може частково задовольнити запит суспільства на справедливість, однак украй важливо, щоби правосуддя торкнулось не лише представників колишнього режиму чи опозиційних політиків, а і членів правлячої еліти. Інакше гучні справи проти політиків чи топ-чиновників можуть бути сприйняті в суспільстві як переслідування опонентів чинної влади. Крім того, важливо, аби справи проти топ-корупціонерів ґрунтувались на чіткій доказовій базі, без якої ідея боротьби з корупцією може бути дискредитована.
На зовнішній арені завершення першого етапу е-декларування матиме двоякі наслідки. Так, сприйняття представників української влади може дещо погіршитись унаслідок оприлюднення інформації про їхні величезні статки сумнівного походження. З іншого боку, запровадження е-декларування, безумовно, стало позитивним сигналом у сфері антикорупційних зусиль українського керівництва. Офіційні меседжі Заходу говорять про те, що Україна нарешті показала прогрес у цьому напрямку, але це лише початок боротьби, а Захід і надалі підтримуватиме кроки в цьому напрямі. Очевидно, що головне випробування української влади на відданість боротьбі з корупцією ще попереду, і його результати залежатимуть від здатності й бажання керівництва держави притягувати порушників до відповідальності.
