Перемир'я – це не тактика й не стратегія виходу з війни, і насправді воно може принести багато мінусів Україні – Марія Золкіна

«Міст до членства в НАТО», наданий Україні на саміті Альянсу у Вашингтоні, – це справді хороший результат для України чи все ж таки «тупцювання на місці», адже Україна сподівається на запрошення до НАТО ще з  минулого  саміту у Вільнюсі? Свою думку з приводу  цього в інтерв’ю  Радіо Свобода висловила Марія Золкіна, голова напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів»  Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки.

Як зазначила аналітикиня,  на відміну від Вільнюського саміту НАТО, зміст декларації та пропозиції допомоги Україні   Вашингтонського  саміту НАТО були відомі за кілька  місяців до події. Україна розуміла, що вона отримає, і цього разу з цим умовно погодилася.

«Загалом результати саміту можна вважати достатньо серйозним аргументом на підтримку України і в разі майбутніх вмовлянь або навіть тиску на Україну вести переговори з Росією, і  в разі зміни координації підтримки України, якщо в Білому домі буде Трамп, наприклад, замість Байдена через пів року», – зауважила Марія Золкіна.

На її думку, цей саміт є великим кроком  з точки зору того, що НАТО нарешті як організація  взяла на себе певні зобов'язання.  Адже до Вашингтонського саміту, попри всю російську пропаганду, організація   ані інституційно, ані через свої структури, ані через  політичний тиск не брала участі в підтримці України.

«Парасолька НАТО була справді дуже символічною, і все робилося на двосторонній основі. І якщо Європейський Союз, наприклад, ухвалював колективні, нехай і декларативні рішення, як, наприклад, резолюції Європейського парламенту, що  не закінчувалися напряму конкретними діями, але символізували спільну позицію країн-членів, то в НАТО нічого подібного не було», – каже Марія Золкіна.

Декларація учасників саміту НАТО  про те, що Альянс і надалі підтримуватиме Україну на її незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включно з  членством в НАТО, є  підтвердженням того, що Україна прямує до НАТО, вважає дослідниця.

«І те, що нам це підтверджують, але без запрошення, без конкретних термінів, і взагалі вважають, що це не на часі, відверто кажучи, коли йдеться про той самий Вашингтон і деяких інших політиків серед лідерів НАТО – це, мені здається, важливіше з аналітичної точки зору, ніж те, що в самій декларації з'являється новий термін, нехай він і достатньо обнадійливий», – розмірковує Марія Золкіна.

Вона наголосила, що термін про «незворотність шляху» до НАТО  важливий  радше не для того, щоб підтвердити, що  Україна колись стане членом НАТО, а для того, щоб слугувати певним запобіжником,  коли багато хто небезпідставно очікує можливого прощупування ґрунту і початку переговорів  з Російською Федерацією.

«Ми чітко пам'ятаємо і розуміємо, що однією із  вимог Росії є відмова   України від членства в НАТО (…) І  рішення  про запрошення України в НАТО досі не було ухвалено саме тому, що оцю карту «членства в НАТО» політичні лідери, в тому числі президент Байден, відкладали на майбутнє на випадок, якщо вона може знадобитися  в переговорах з Російською Федерацією. Це наріжний камінь для Росії, навколо якого можна грати. А якщо вже запросили, то виходить, що немає про що домовлятися, немає  взагалі простору для дипломатичних ігор. От зараз це такий запобіжник, що навіть якщо будуть контакти,  градус напруги навколо теми НАТО буде зменшений, але не знятий», – пояснила Марія Золкіна.

Вона допускає,  що протягом цього року українська та російська сторони можуть сісти за стіл перемовин за посередництва третіх сторін. Більш загрозливим  вважає, якщо  сторони матимуть прямі контакти, як це було , під час українсько-російської зустрічі в Стамбулі 2022 року.

 «Я  вважаю, що це цілком реально, тому що кон’юнктура на Заході зараз змінюється, і в тому числі в Сполучених Штатах. Бажання домовитися, усе вирішити і, відповідно, сильного тиску на Україну ще немає, і навряд чи до президентських виборів буде, але домовлятися про так зване перемир'я марять багато політиків. Вони наводять дуже хороші для України мотиви, що нам потрібно зупинитись, переозброїтися, що нам потрібно відпочити, мобілізувати нових людей, що для нас це теж добре. Але вони не розуміють, що перемир'я – це не тактика і не стратегія виходу з війни, і воно насправді може принести багато мінусів, і Україна опиниться ще в гіршій ситуації, тому що Росія перемир'я дотримуватися не буде», – пояснила вона.

Такий сценарій дослідниця вважає  реалістичним, але він є тактичним, а не стратегічним. Тому саме для того, щоб уникнути розмов про «стратегічне  завершення конфлікту», для України є правильним, що з'явилося формулювання про «невідворотність членства України в НАТО». Тому що принаймні на цьому етапі про це переговорів точно не буде, констатувала Марія Золкіна.