Соціологічні підсумки виборів Верховної Ради:

результати, проблеми, методичні висновки

Якщо президентські вибори 2004 року відзначились скандалами і спробами фальсифікувати не тільки результати І та ІІ туру голосування, але і екзит-полів в цих турах (Див.: І.Кучерів. Екзит-пол в Україні – зброя проти фальсифікацій // Національний екзит-пол’2004. – Наукове видання. – К., 2005. – С. 5–20; Паніотто В. Смутні роздуми перед екзит-полом, або “Підозрюються всі” // Українська правда. – 2004. – 29 жовтня; Бекешкіна І. Кінець останнього романтика //  Українська правда. – 2004. – 12 листопада; Бекешкіна І. Екзит-пол для України і “екзит-пол” для Путіна // Дзеркало тижня. – 2004. – 27 листопада), парламентські вибори 2006 відзначились війною фальсифікаторів з соціологами та точністю трьох екзит-полів (Національного, ФОМ та R&B Grup) (див. Вишняк О., Кучерів І. Білі фінішують та виграють. Або чи помилились соціологи на виборах 2006 року? // www.otherside. com 14.04.2006, Вишняк О. Електоральна ситуація в Україні: немає війни соціологів, є війна фальсифікаторів з соціологами // www.otherside.com 16.02.2006), то дострокові вибори до Верховної Ради України відзначились вже не тільки точністю п’яти екзит-полів, але і загальним підвищенням точності передвиборчих досліджень і прогнозів та прогнозних розрахунків (адже власні прогнози за результатами загальнонаціональних досліджень давали тільки фірма “Юкрейніан соціолоджі сервіс” (публічно) та КМІС (на корпоративному сайті) і Український інститут соціальних досліджень ім. О.Яременка та Центр “Соціальний моніторинг” (на корпоративному сайті).

Про це я можу стверджувати, оскільки беру участь в дослідженнях і прогнозуванні виборів до Верховної Ради ще з 1989–1990 років, а вивчаю прогнози та прогнозні розрахунки з часів президентських виборів 1991 року та референдуму про незалежність (результати цих аналізів опубліковані в: Вишняк О.І., Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. – К., 2000; Вишняк О.І., Шевель І.П. Дослідження та прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід та проблеми (1990–1998). – К., 1998; Вишняк О. Вибори–2002: моніторинг рейтингів політичних партій та блоків і прогнози результатів голосування // України – 2002. Моніторинг соціальних змін. – К., 2002).

При цьому, якщо порівнювати у розрізі 9 провідних партій та блоків прогнози парламентських виборів за партійними списками нашої фірми, то в 1998 році середня похибка склала 1,59%,  в 2002 році – 1,58%, в 2006 році – 1,39%, в 2007 році – 0,90% (при цьому всі ці прогнози були зроблені на основні опитувань, що були оприлюднені за два тижні до виборів) (див. таблиця №1 даного інформаційно-аналітичного матеріалу). Суттєво покращився рівень точності прогнозів КМІС, який теж всі ці чотири виборів кампанії прогнозував результат виборів. В 1998 році в опублікованому після виборів прогнозі середня похибка склала 1,75% у розрізі 8 партій (а в опублікованому до виборів за два тижні – 2,18%), в 2002 разі в прогнозі за 2 тижні до виборів похибка склала у розрізі 9 партій 3,33%, в 2001 році –опублікований на сайті КМІС за два дні до виборів прогноз у розрізі 9 партій дав результат – 1,76% похибка (а оприлюднений за два тижні – 2,46%), а зараз на сайті за два дні – 1,34%, хоча публічно за два  тижні до дня виборів вони прогнозів не публікували, як і даних опитувань, на основі яких можна було б розрахувати екстраполяційний проноз.

Точність прямого прогнозу Центру Разумкова теж підвищувалась у розрізі
9 партій з 2002 року (похибка – 2,66%), до 2007 року (похибка – 1,12%), Центру “Соціальний моніторинг” та  УІСД – в 2002 році (2,29%), в 2006 році (2,14%), зараз за два тижні до виборів, що аналогічно попереднім 1,41%, а на сайті за два дні – 1,18%).

Можна говорити про поліпшення з 2006 року прогнозних розрахунків і на основі даних Всеукраїнської соціологічної служби (бо в 2002 році порівнювати її неможливо, бо для неї опитування проводила наша фірма) – в 2006 році точність її прогнозів була вкрай низькою (похибка у розрізі 9 партій 3,64%), зараз прогнозні розрахунки станом на 7 вересня  3,18%, а на 12 вересня (після Круглого столу в Інституті соціології НАНУ вони суттєво внесли корективи в результати опитувань) – (у розрізі 7 партій) – 1,84%), однак вони не зрівняні з результатами професійних соціологічних структур.

Звичайно, підвищенню точності передвиборчих прогнозів і досліджень та екзит-полів не можна вважати результатом поліпшення якості соціологічних методик та технологій опитування, які, окрім, неквотованого відбору дванадцятого респондента на відібраних дільницях в екзит-полах, нічого нового в методичному відношенні не запропонували. Це результат, скоріше, більшої відкритості українського суспільства та щирості респондентів виборців, адже інакше не могло бути підвищення точності прогнозів та прогнозних розрахунків  та екзит-полів всіх соціологічних структур одночасно.

Тим більше, що короткий термін позачергової виборчої кампанії тільки погіршив умови соціологам виявляти динаміку рейтингів політичних партій та блоків і врахувати її в прогнозах.

Так, фірма “Юкрейніан соціолоджі сервіс” спільно з партнерами чи самостійно в липні–вересні 2007 року провела 7 загальнонаціональних базових та рейтингових опитувань, однак вони є не зовсім порівнювальними для аналізу динаміки, бо проводились не за єдиним списком партій та блоків, адже липневі три опитування проводились за коротким списком партій та блоків, розміщених в алфавітному порядку, серпневі і перше вересневе – за повним списком – розміщеним в алфавітному порядку, і тільки два вересневих – за повним списком в порядку жеребкування (яке було проведено ЦВК 4 вересня). А тому і динаміка рейтингів не є повністю коректною в межах всіх семи досліджень. Аналогічна ситуація була і в інших соціологічних центрів (а деякі в серпні продовжували включати в список окремо і “Нашу Україну”, і “Народну самооборону” та включали Блок Вєрки Сердючки, якого не було в списку для голосування).
З другого боку процес політичної структуризації українського суспільства триває, адже на перших парламентських виборах за партійними списками в 1998 році два лідери виборчих перегонів (КПУ і РУХ) набрали разом 34% голосів виборців, в 2002 році два лідери (Блок “Наша Україна” та КПУ) набрали вже 44% голосів виборців, в 2006 році (Партія регіонів та БЮТ) набрали вже 54,5% голосів, а в 2007 році, як ми й передбачали ще після розпуску Верховної Ради Президентом (Див. Вишняк О. Від авторитарного президенціалізму до парламентської демократії // Політичний маркетинг. – 2007. – №3 (24). – С. 17), набрали  вже 65%. Відповідно кожен раз на 10–11% зменшується доля голосів, що припадають на дрібні партії, в соціологічних дослідженнях і прогнозах, а професійні соціологи помиляються щодо великих партій та блоків, а не тих, хто має підтримку менше чи близько 1% виборців.

Підвищення рівня відкритості українського суспільства та партійна структуризація підвищили точність і екзит-полів, проведених в день голосування. Так, у Фонду “Демократичні ініціативи”, що з різними партнерами брав участь у екзит-полах в 1998–2007 роках у розрізі перших 10 партій та блоків похибка склала 1,12%, в 2002 році – 0,64% (зважені дані), в 2002 році – 0,56%, в 2007 році (навіть по семи партіям та невизначеним) – 0,49%, а у розрізі 10 партій ще менше.  В 2007 році похибка всіх п’яти екзит-полів в Україні була нижчою, ніж в 2006 році похибка найкращого з екзит-полів Фонду “Демократичні ініціативи”, КМІС та Центру Разумкова (Див.: Загальнонаціональні опитування exit poll: Парламентські вибори – 1998. Президентські вибори – 1999, Парламентські вибори – 2002. – К., 2002;  Національний екзит-пол: парламентські вибори 2006. – К., 2006).

Однак всі ці успіхи соціологів зовсім не виключають проблеми методичного забезпечення як передвиборчих опитувань, так і методів прогнозування результатів виборів.

Першою з них є проблема стандартизації вимірювання рейтингів політичних партій та блоків та їх оприлюднення в засобах масової інформації.

Справа в тому, що на базі одного і того ж опитування можна розрахувати, принаймні, три рейтинги партій та блоків: R1 – рейтинг серед всіх опитаних респондентів, R2 – рейтинг серед тих, хто братиме участь у голосуванні, R3 – рейтинг серед тих, хто братиме участь у голосуванні та вже визначився. Тільки останній показник може (при ідеальних умовах) збігатись з результатами виборів. Перші ж два показника навіть теоретично не можуть співпадати з результатами голосування, бо ЦВК рахує голоси не до всіх виборців, а до тих, хто голосуватиме. І в бюлетені ЦВК відсутня графа “важко сказати”, а цей показник не визначених є і в R1, і в R2. 

А тому публікація всіма соціологічними фірмами в ЗМІ та Інтернеті рейтингів політичних партій та блоків серед всіх опитаних (R1), окрім рейтингів нашої фірми “Юкрейніан соціолоджі сервіс” та останнього прес-релізу Центру Разумкова (серед тих, хто голосуватиме (R2) явно дезорієнтувало громадськість, бо ці рейтинги є явно заниженими як у відношенні лідерів виборчих перегонів, так і тих, хто балансує на межі проходження–не проходження 3% бар’єру.

Більше того, прогнозні розрахунки, здійснені на основі останніх опублікованих в ЗМІ опитувань ФОМ-Україна,  R&B Grup та навіть УІСМ ім. О.Яременка (опитування 1–10 вересня) і КМІС (наприкінці вересня) показали, що через велику кількість невизначених та тих, хто не братиме участь (разом 20–25%) прогнозні розрахунки виявились не дуже точними, тобто у ФОМ–Україна та R&B Group, які не давали власних прогнозів результатів голосування (ці розрахунки здійснені мною – О.В.)  похибка виявилась досить висока для нинішніх виборів. Що ж стосується КМІС та УІСД, то вони дали власні прогнози, які виявились точніші, ніж показувала екстраполяція результатів їх останніх опитувань. Так (див. табл. 2) екстраполяційний прогноз на основі даних КМІС (R1), які вони привели в своєму прес-релізі давав Партії регіонів (при 14,6% невизначених та 7,4%(!) тих, хто не збирались голосувати) 40,6% голосів (а не 38,9% як дав КМІС у власному прогнозі), БЮТ 29,1% (а не 32,9%), НУНС – 10,9% (а не 12,6%) тощо. А тому, якщо середня похибка власного прогнозу КМІС у розрізі 10 партій та тих, хто проти всіх, склала 1,16%, то середня похибка прямого прогнозу на основі рейтингів R1 – давала б 1,78%, тобто була б близькою до ФОМ–Україна.

Тобто, фахівцям КМІС вдалось значно підвищити точність свого прогнозу, а результат БЮТ був навіть переоціненим, однак, як вони це зробили, автори не вказують. Чи на основі рейтингу R2 – серед тих, хто голосуватиме (але чому він не наводиться в прес-релізі, а не R1), на основі якихось інших моделей розрахунків (але чому не вказується яка), а може чисто інтуїтивно (?)

Аналогічна ситуація з УІСД та Центром “Соціальний моніторинг”, чий прямий прогноз на основі R1 дає похибку 1,89%, а на основі R2 – 1,47% (власний – 1,51%), якщо рахувати у розрізі 7 партій, інших та тих, хто голосуватиме проти всіх, як подано у їх прес-релізі. Можна рахувати очевидно, і у розрізі 10 партій, однак прогнозні розрахують на основі рейтингу, R1 – серед всіх опитаних є явно гірші, ніж на основі тих, хто голосуватиме.

Отож, використання рейтингу серед всіх опитаних в публікаціях професійних соціологічних структур в ЗМІ та їх використання в прямих прогнозах є недоцільним. Треба публікувати тільки рейтинг R2 – серед тих, хто голосуватиме та подавати прогнозні розрахунки R3.

Однак, не все так просто із рейтингом R2 – серед тих, хто братиме участь в голосуванні. Простіше з його розрахунком при нашій методиці вимірювання рейтингу “Юкрейніан соціолоджі сервіс”, який вимірюється з допомогою двох запитань:

1. “Якби Вибори до Верховної Ради України відбувались в найближчий місяць (тиждень), то братиме Ви участь в голосуванні чи ні?”.

1 – так

2 – ні (переходять до питання №3)

3 – важко відповісти

2. Якщо Ви братиме участь у голосуванні, то за яку партію чи блок проголосуєте? Інтерв’юер. Передайте картку №1 зі списком партій та блоків. Запишіть номер і назву.

Тоді рейтинг партій та блоків серед тих, хто відповів “так” на перше запитання і є рейтингом R2 – серед тих, хто голосуватиме. Проблема більшості професійних соціологічних структур в тому, що вони вимірюють виборчу активність не за трибальною шкалою (так, ні, важко сказати), а за п’ятибальною (безумовно так, скоріше так, важко сказати, скоріше ні, зовсім ні), або аналогічною їй. Тоді не зовсім зрозуміло, що вважати рейтингом серед тих, хто голосуватиме – чи рейтинг R2 є “безумовно так” чи R2  – це “безумовно так” та “скоріше так”, що знову призводить до неспівставимості результатів опитувань різних фірм. До того ж у  друге питання дослідники включають і графу “не братиму участі в голосуванні”, тобто на запитання за кого голосуватимуть респонденти відповідають і ті, хто не братиме участі в голосуванні, що не логічно. А всі ці методичні проблеми негативно впливають на рівень прогнозних розрахунків результатів виборів, хоч більшість фірм взагалі не дають ніяких прогнозів, що є визначенням їх невпевненості в своїх дослідженнях.

Другою ж проблемою є виявлена на останніх двох парламентських виборах проблема буцімто “перетікання” голосів в 2006 році між “НУ” та БЮТ, а в 2007 році – ПР та БЮТ. Адже за даними всіх соціологічних структур в 2006 році БЮТ набрав 4–8% голосів більше, ніж показували прогнозні розрахунки, а “Наша Україна” – на 3,5–7% голосів менше, ніж прогнозували соціологи. Вважалось, що через близькість їх електоратів БЮТ в останній тиждень перебрав 3–7% голосів перед виборами у “НУ”. Однак в 2007 році Партія регіонів набрала на 2,5–5,5% голосів менше, ніж показували прогнозні розрахунки, а БЮТ (якщо не брати невідомо яким чином отримані результати  КМІС) на 1–6% голосів більше, ніж показували розрахунки. Оскільки електорати БЮТ та Партії регіонів дуже різні, то говорити про пряме перетікання голосів вже не доводиться.

В чому ж причина цих відмінностей між даними опитувань і прогнозних розрахунків та результатами виборів?

У заключному звіті перед виборами, аналізуючи ситуацію (див. Вишняк О., Бекешкіна І. Звіт за результатами загальнонаціонального експрес-опитування “Передвиборча ситуація в Україні напередодні дня голосування” (18–25 вересня 2007 р.). – К., 2007) ми відзначали, що “з 100% тих, хто попав у вибірку, 31% відмовилися відповідати на запитання інтерв’юерів, зачинив двері квартири і був замінений на інших респондентів з аналогічними характеристиками ... А відмовники, хоч і меншою мірою, але беруть участь у голосуванні і значно частіше, ніж всі, хто взяв участь у опитуванні, голосують за опозицію, ніж за владу. Про це свідчать і результати виборів 2006 року, і опитування 2007 року, коли всі соціологічні структури фіксують, що буцім то за БЮТ в 2006 році голосували не 22% виборців, а 15–17%. Якщо відкинути міф про значну фальсифікацію виборів, то куди поділись ще 5–7% тих, хто голосував за БЮТ тоді? Наша гіпотеза – вони серед відмовників. Якщо наша гіпотеза правильна, то і цього року за БЮТ голосуватимуть на 3–5% більше, ніж показують результати опитування, якщо не правильна – то за БЮТ проголосують 28±2% виборців” (с.6–7).

Гіпотеза підтвердилась. Більше того, тепер стало зрозуміло, що за “Партію влади”(в 2006 році – блок “Наша Україна”, в 2007 році – Партія регіонів) голосують на 3–5% менше, ніж показують опитування, бо відмовники в соціологічних опитуваннях значно менше беруть участь в голосуванні, але складають близько 15% електорату, а за провідні опозиційні партії (в 2006 році – БЮТ, в 2007 році – БЮТ) голосують частіше. І це в подальшому треба враховувати при прогнозуванні результатів виборів.

Таблиця 1

(Вибори – 2007)

Рейтинги вересневих опитувань, екстраполяційні та поточні прогнози результатів, похибка прогнозів фірми “Юкрейніан соціолоджі сервіс”, у %

* Дані опубліковані 14 вересня на прес-конференції в Укрінформ (10,00).

Таблиця 2

(Вибори – 2007)

Рейтинги вересневих опитувань, екстраполяційні прогнози результатів, похибка прогнозів Українського інституту соціальних досліджень ім. О.Яременка та КМІС, у % (дані сайтів відповідних організацій)

Таблиця 3

(Вибори – 2007)

Рейтинги вересневих опитувань, екстраполяційні прогнози результатів, похибка прогнозів Центру Разумкова, ФОМ Україна та R & B Group, у %

Таблиця 4

(Вибори – 2007)

Рейтинги вересневих опитувань, екстраполяційні та поточні прогнози результатів, похибка прогнозів Всеукраїнської соціологічної служби (М.Михальченко, Б.Сагалаков) та Міжнародного Фонду Transition Democracy Fund (К.Корнс), у %

Таблиця 5

(Вибори – 2007)

Екзит-поли та їх похибка, у % (у розрізі 7 провідних політ сил)