Олександр Резнік. Вибір українців між свободою та безпекою під час війни

Аналітика
Перегляди: 1840
8 червня 2023

 

Олександр Резнік,
д.соц.н., завідувач відділу соціально-політичних процесів
Інституту соціології НАН України,
керівник Центру політичної соціології

 

Вибір, який  люди роблять між свободою та безпекою під час війни, може бути дуже складним, і залежить він від багатьох чинників, таких як особисті цінності, індивідуальні переконання, культурні традиції, загроза насильства чи позбавлення життя з боку ворогів. З огляду на це, деякі люди можуть віддати перевагу безпеці, погоджуючись на обмеження своїх прав і свобод заради збереження свого життя та життя своїх близьких. Це особливо важливо для тих, хто живе у місцях з високим рівнем насильства та суттєвими загрозами для життя. Інші люди надають перевагу свободі й не готові бути обмеженими ні в чому, зокрема й у своїх правах і свободах. Для них важливо зберегти своє індивідуальне право на свободу вибору, незалежно від того, які небезпеки стоять перед ними. Тому, вибираючи між свободою та безпекою під час війни, людина зважує всі серйозні наслідки, які можуть бути для неї та її близьких, водночас зіставляючи все це зі своїми цінностями.

Дискусії про вибір між свободою і безпекою мають давнє коріння у соціальних науках. Соціологічна теорія Зіґмунда Баумана про природу спільноти припускає, що індивідуальність збільшує свободу, але робить це за рахунок безпеки та почуття спільності. Відповідно, конфлікт між «безпекою та свободою» і між «спільнотою та особистістю» дуже важко розв’язати. Проблема полягає в тому, що за відсутності безпеки громадяни позбавляються довіри, без якої свобода навряд чи може бути реалізована. І навпаки, коли бракує свободи, безпека сприймається як рабство чи в’язниця [Bauman, 2001; 2005].

Існує два погляди на функціонування демократії, які слід враховувати, аналізуючи взаємозв’язок між безпекою та свободою [Saward, 2006]. Мажоритарна захисна модель демократії передбачає, що держава має монополію на права людей, які розглядаються як відносні. Тому ці права держава здатна надавати та відбирати, ранжуючи їх відповідно до поточного політичного клімату або відповідних зовнішніх чинників. Ця модель в основному пов’язана з пошуком балансу між безпекою та свободою, коли досягнення одного відбувається за рахунок іншого. Натомість конституційна захисна модель демократії розглядає права як невід’ємні від народу, а не як такі, що є в розпорядженні держави. Вона зосереджується на дотриманні міжнародних конвенцій і збереженні законів та практик, що існували до зміни обставин, а не на уявній потребі національної безпеки. Конституційна захисна модель демократії закликає уникати необдуманих законів, ухвалених у відповідь на нові обставини, покладаючись на судову владу для контролю  над законодавчою та виконавчою гілками влади.

Власне, ця проблема актуалізувалася у західних країнах після подій 11 вересня 2001 року в США, коли були здійснені терористичні атаки на вежі Всесвітнього торгового центру та Пентагон. У США та країнах Заходу було ухвалено низку рішень щодо посилення безпеки, які йшли врозріз із традиційними для ліберальної демократії громадянськими свободами. В результаті постало питання про те, як збалансувати свободу та безпеку. Адже багато хто підтримував суворі заходи безпеки, вважаючи їх необхідними для захисту від терористичних загроз. Люди були більше налаштовані на забезпечення безпеки країни, ніж на свою індивідуальну свободу. Однак згодом постали питання про те, наскільки ефективні такі заходи та чи варто жертвувати свободою заради безпеки. Тому з’явилися ті, хто обурювався, вважаючи, що ці заходи порушують права та свободи громадян.

Дилема вибору між свободою і безпекою не завжди є абсолютною, оскільки за певних умов можна знайти баланс між цими двома цінностями. Наприклад, уряди можуть забезпечувати безпеку своїх громадян без порушення їхніх прав та свобод. До того ж, залежно від конкретного розуміння свободи, можна простежити чотири різні способи зв’язку між свободою та безпекою: свобода може досягатися  за рахунок безпеки; безпека може досягатися за рахунок свободи; свобода може працювати на користь безпеки; а безпека може працювати на користь свободи [Daemen, 2022].

На соцієтальному рівні вибір людей може залежати насамперед від соціально-демографічних характеристик, індивідуальних переконань, політичної соціалізації та цінностей. Так, результати дослідження вибору між дихотомією «свобода-безпека» серед населення Іспанії свідчать, що схильність до безпеки частіше демонструють чоловіки, люди старшого віку, з низьким рівнем освіти, нижчого соціального класу, які проживають у невеликих населених пунктах, сповідують праву ідеологію та більше дотримуються релігійних обрядів [Herranz de Rafael, Fernández-Prados, 2022].

Однак суттєвий вплив можуть мати культурні та соціальні чинники. У суспільствах, де більш поширений індивідуалізм, громадяни можуть віддавати перевагу свободі, тоді як у суспільствах, де поширені складні ієрархії та більший контроль над життєдіяльністю громадян, превагу надають безпеці. Історичний досвід авторитарного правління або досвід військових конфліктів також схиляє людей вважати безпеку важливішою за свободу.

Виявлення преференцій щодо свободи та безпеки в опитуванні населення було застосовано в опитувальнику сьомої хвилі Світового Дослідження Цінностей (WVS). Адже такий показник є одним із маркерів, які вказують на переважання певного типу цінностей у конкретному суспільстві. Зокрема, носії цінностей самовираження можуть підтримувати більш свободолюбне та демократичне суспільство, яке дотримується прав людини, рівноправності та толерантності. Тому свобода для них може бути важливішою за безпеку, оскільки вони понад усе цінують індивідуальну автономію, права та можливість здійснювати власний вибір у багатьох сферах життя. Однак для людей, які сповідують цінності виживання і чиї базові потреби ще не сповна задоволені, безпека може бути більш важливою, оскільки для них затребуваними насамперед є стабільність та захист від можливих небезпек. Впродовж багатьох років за відсутності серйозних конфліктів більшість суспільств рухалися у руслі зростання цінностей самовираження. Проте останнім часом детальний аналіз Світового Дослідження Цінностей продемонстрував повернення більшості суспільств до цінностей лояльності, переваги безпеки, недовіри та авторитарного популізму як реакції на цінності толерантності та індивідуальної свободи [Norris, Inglehart, 2019].

Тому, намагаючись дослідити, як населення світу загалом ставиться до балансу між свободою та безпекою, у сьомій хвилі WVS (2017–2022 роки) респондентам було запропоновано запитання: «Більшість людей вважають, що і свобода, і безпека важливі, але якщо все-таки потрібно вибрати одне з них, що Ви вважаєте більш важливим?» (табл. 1).

Таблиця 1

Q150- Most people consider both freedom and security to be important, but if you had to choose between them, which one would you consider more important?

 

Freedom and security - Which more importan

Freedom

Security

Don't know

No answer

Missing

Not available

Andorra

36,5

63,1

-

0,4

-

Argentina

33,6

65,9

-

0,5

-

Australia

51,2

46,5

-

2,4

-

Bangladesh

27,3

72,2

0,4

0,1

-

Armenia

18,4

79,9

1,0

0,7

-

Bolivia

15,7

82,9

1,1

0,3

-

Brazil

24,4

71,9

3,0

0,7

-

Myanmar

11,4

88,6

-

-

-

Canada

49,1

50,9

-

-

-

Chile

30,9

65,6

3,3

0,3

-

China

7,1

92,7

-

0,2

-

Taiwan ROC

13,7

85,8

0,5

-

-

Colombia

32,6

67,4

-

-

-

Cyprus

31,0

66,5

1,7

0,8

-

Czechia

35,3

63,4

1,2

0,1

-

Ecuador

23,4

76,0

0,6

-

-

Ethiopia

32,7

67,2

0,2

-

-

Germany

43,2

53,4

2,4

1,0

-

Greece

44,9

54,8

0,3

0,0

-

Guatemala

24,8

73,8

-

1,4

-

Hong Kong SAR

23,4

76,1

0,4

0,1

-

Indonesia

4,5

95,2

0,1

0,1

0,1

Iran

14,9

84,5

0,2

0,4

-

Iraq

9,8

89,2

0,9

0,2

-

Japan

13,6

82,1

4,1

0,2

-

Kazakhstan

26,5

68,5

3,8

1,2

-

Jordan

9,6

89,7

0,7

-

-

Kenya

29,5

69,1

0,9

0,4

0,1

South Korea

42,9

57,1

-

-

-

Kyrgyzstan

36,4

62,3

0,5

0,7

 

Lebanon

25,8

72,3

1,8

-

-

Libya

8,9

90,3

0,4

0,2

0,3

Macau SAR

18,8

80,7

-

-

0,5

Malaysia

28,1

71,9

-

-

-

Maldives

22,0

77,5

0,2

0,2

0,1

Mexico

27,4

72,4

0,3

-

-

Mongolia

28,3

71,7

-

-

-

Morocco

24,8

74,1

1,2

-

-

Netherlands

40,7

48,2

6,1

0,9

4,1

New Zealand

47,3

42,0

7,9

-

2,7

Nicaragua

34,7

65,3

-

-

-

Nigeria

28,0

71,3

0,6

0,2

-

Pakistan

44,4

53,9

1,7

0,1

-

Peru

15,7

82,8

1,2

0,3

-

Philippines

31,6

68,3

0,1

-

-

Puerto Rico

23,8

75,3

-

0,9

-

Romania

33,8

64,5

1,5

0,2

-

Russia

23,5

72,0

3,9

0,6

-

Serbia

54,5

43,4

0,4

1,7

-

Singapore

21,2

77,6

-

1,2

-

Slovakia

30,1

69,2

0,5

0,2

-

Vietnam

32,4

67,6

-

-

-

Zimbabwe

28,3

71,4

0,2

0,2

-

Tajikistan

34,3

65,7

-

-

-

Thailand

31,0

68,1

-

-

-

Tunisia

17,8

80,0

-

0,1

2,2

Turkey

39,1

59,0

1,2

0,6

0,0

Ukraine

29,5

65,9

4,3

0,3

-

Egypt

12,6

86,3

0,9

0,2

-

Great Britain

53,8

44,0

1,8

0,2

0,2

United States

69,5

28,3

0,0

2,2

-

Uruguay

48,7

47,8

2,3

1,3

 

Venezuela

50,2

49,8

-

-

-

Northern Ireland

48,7

47,6

2,8

0,6

0,3

TOTAL

30,2

68,2

1,0

0,4

0,2

Джерело: [Haerpfer et al., 2022: 462-463].

Загалом було виявлено, що 68,2% із понад 90 тисяч респондентів  обрали безпеку, а 30,2% – свободу. На додаток до загальних тенденції останніх десятиліть, коли людство зіткнулося із викликами міжнародного тероризму, криза, спричинена пандемією COVID-19, знову актуалізувала дискусію про «свободу-безпеку»,  оскільки з’явилися нові механізми соціального контролю та втручання урядів в індивідуальне життя громадян.

Лише в кількох країнах (США, Нова Зеландія, Австралія та Сербія) частка тих, хто обрав свободу, виразно перевищила частку тих, хто обрав безпеку. Певну збалансовану структуру демонструють такі країни, як Канада, Венесуела, Північна Ірландія та Уругвай. У решті країн очевидним є домінування вибору безпеки, особливо в таких країнах, як Індонезія (95,2%), Китай (92,7%), Лівія (90,3%), Йорданія (89,7%), Ірак (89,2%), М’янма (88,6%), Тайвань (85,8%), Іран (84,5%), Єгипет (86,3%), Перу (82,8%), Японія (82,1%) та ін. Більшість із цих країн не належать  до розвинутих демократій, причому автократичні держави у даному контексті займають найвищий рейтинг. Високу підтримку безпеки у Японії і Тайвані можна пояснити непростою геополітичною ситуацією, а саме загрозою китайського вторгнення. Як показує довоєнне ставлення українців до дилеми «свобода-безпека» (опитування в Україні в рамках сьомої хвилі WVS проводилося з 21 липня до 17 серпня 2020 року), дві третини (65,9%) населення були схильні обирати безпеку, а менше третини (29,5%)  – свободу.

Беручи до уваги безпрецедентні після Другої Світової війни наслідки російського вторгнення в Україну у 2022 році, логічно було очікувати на ще більшу схильність українців обирати безпеку, оскільки небезпека для існування громадян як нації та нагальні потреби екзистенційного виживання, здавалося б, робили питання свобод та особистісних прав неактуальними або принаймні відсували їх на задній план. Але результати загальнонаціонального дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центру Разумкова (5–12 серпня 2022 року), яке було проведене методом face-to-face у всіх регіонах України, контрольованих урядом, свідчать, що при протиставленні свободи та безпеки відповіді українців у розпал російсько-української війни майже розділилися (табл. 2). Причому у методиці цього опитування судження щодо свободи та безпеки були сформульовані таким чином, що респондент опинився перед дилемою вибору безпеки за рахунок поступки своїми правами і громадянськими свободами державі або готовності наражатися на небезпеку заради особистої свободи і гарантій всіх громадянських прав.

Таблиця 2

Відповіді населення України на запитання «З яким із наведених нижче суджень Ви більш згодні?», серпень 2022 р., %

З яким із наведених нижче суджень Ви більш згодні?

%

Звичайно, важливими є i свобода, i безпека, однак в обмiн на безпеку я готовий поступитися державi часткою своїх прав та громадянських свобод

38,8

Звичайно, важливими є i свобода, i безпека, однак заради особистої свободи та гарантiй дотримання всiх громадянських прав я готовий наражатися на небезпеку

34,6

Важко відповісти

26,6

Виявилося, що, незважаючи на війну, відповіді українців на це непросте протиставлення свободи та безпеки умовно розділилися. Зокрема, 38,8% українців віддали перевагу безпеці над свободою, тоді як 34,6% громадян обрали протилежний пріоритет – свободу над безпекою. Таким чином, якщо порівнювати з результатами довоєнного опитування українців у рамках WVS, то хай би як парадоксально це звучало, але під час великої війни орієнтація на безпеку суттєво знизилася. Втім, це відбулося не через зростання орієнтації на свободу (хоча і певне зростання сталося), а скоріше через відчутне збільшення кількості тих, хто не визначився із відповіддю – понад чверть (26,6%) громадян. Очевидно, що велика кількість населення попри нагальну потребу в безпеці не готова поступитися своїми свободами.

Цей феномен частково підтверджується результатами іншого опитування. Зокрема, загальнонаціональне дослідження, яке проведене соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні з 22 вересня по 1 жовтня 2022 року, ставило аналогічне запитання про протиставлення безпеки та свободи. Однак у цій методиці був відсутній варіант «важко сказати». Виявилося, що українці все ж частіше вибирають безпеку (56%), тоді як 44% респондентів схильні вибирати свободу. Проте вибір на користь безпеки виявився істотно меншим, ніж у 2020 році, коли за результатами опитування Центру Разумкова перевагу безпеці надавали 66% українців [Центр Разумкова, 2022]. З огляду на іншу, дихотомічну методику виявлення протиставлення безпеки і свободи, тут частки виявилися не співмірними. Але те, що орієнтація на безпеку зменшилася під час повномасштабної війни порівняно з «довоєнним» періодом (якщо не брати до уваги конфлікт нижчої інтенсивності на Донбасі), свідчить про невипадковість цього феномену.

Повертаючись до результатів серпневого опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, важливими для розуміння підґрунтя протиставлення свободи та безпеки у масовій свідомості є соціально-демографічні характеристики вибору українців під час війни (табл. 3).

Таблиця 3

Соціально-демографічні характеристики респондентів за пріоритетністю безпеки чи свободи, серпень 2022 р., %

Соціально-демографічні характеристики

Безпека або свобода – що важливіше

Безпека

Свобода

Важко відповісти

ЗАГАЛОМ

Стать

 

 

 

 

Чоловіки

35,7

39,9

24,4

100,0

Жінки

41,3

30,3

28,4

100,0

Вікові групи

 

 

 

 

18-29 років

35,5

42,1

22,4

100,0

30-39 років

37,4

34,0

28,6

100,0

40-49 років

36,5

38,6

24,9

100,0

50-59 років

40,6

36,1

23,3

100,0

60 років і старші

42,0

27,5

30,5

100,0

Освіта

 

 

 

 

Повна середня

46,0

26,6

27,4

100,0

Середня спеціальна

37,9

36,1

26,0

100,0

Вища і незакінчена вища

36,0

37,2

26,7

100,0

Матеріальне становище сім’ї

 

 

 

 

Ледве зводимо кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти

34,3

26,3

39,4

100,0

Вистачає на харчування та на придбання необхідних недорогих речей

40,6

31,5

27,9

100,0

У цілому на життя вистачає, але придбання  речей тривалого вжитку, уже викликає труднощі

38,1

39,5

22,3

100,0

Живемо забезпечено, але зробити деякі покупки ми поки що не в змозі

46,2

40,0

13,8

100,0

Тип населеного пункту

 

 

 

 

Місто з населенням від 1 млн. і більше

32,9

36,6

30,5

100,0

Місто з населенням від 100 до 999 тисяч

36,8

39,7

23,5

100,0

Місто з населенням від 50 до 99 тисяч

37,6

24,7

37,6

100,0

Місто з населенням від 20 до 49 тисяч

29,8

24,2

46,0

100,0

Місто з населенням менше 20 тисяч

47,0

35,5

17,5

100,0

Селище міського типу

32,9

22,4

44,7

100,0

Село

43,7

34,0

22,3

100,0

Регіони

 

 

 

 

Захід

50,6

30,0

19,5

100,0

Центр

35,2

37,1

27,7

100,0

Південь

23,4

34,1

42,4

100,0

Схід

38,5

35,6

26,0

100,0

Мова спілкування вдома

 

 

 

 

Українська

35,4

36,3

28,3

100,0

Російська

40,8

34,0

25,2

100,0

Гендерний розподіл респондентів за протиставленням безпеки та свободи показує, що чоловіки, порівняно з жінками, дещо більше орієнтовані на свободу. Натомість жінки у цьому протиставленні більше обирають безпеку. Власне, це логічно, виходячи з традиційних гендерних ролей, коли жінки насамперед піклуються за безпеку своїх дітей.

У віковому розрізі результати двовимірного розподілу засвідчили, що лише наймолодші громадяни виразно орієнтовані на свободу, тоді як найстарші вікові когорти схильні обирати безпеку. Середні вікові групи демонструють загалом збалансовані орієнтації, не схиляючись однозначно на користь однієї з цих ціннісних категорій.

Освітній розподіл груп у виборі безпеки та свободи показав, що лише серед людей із повною середньою освітою переважає орієнтація на безпеку, тоді як у групі із середньою спеціальною освітою та у групі з вищою та незакінченою вищою освітою протиставлення безпеки та свободи збалансоване.

За самооцінкою матеріального становища аналіз виявив, що серед незаможних верств респонденти демонструють більшу орієнтацію на безпеку, тоді як серед людей із середнім достатком вибір між безпекою та свободою збалансований. Однак привертає увагу той факт, що серед людей з вищими доходами найбільша частка тих, хто орієнтований на безпеку, і найменше невизначених.

Розподіл за типом населеного пункту показує, що лише у великих містах частки тих, хто обрав свободу, є дещо більшими за частки тих, хто зорієнтований на безпеку. Досить виразну орієнтацію на безпеку демонструють мешканці малих населених пунктів.

Доволі несподіваним є те, що за регіональним розподілом у Західному макрорегіоні виявилося найбільше (половина населення) тих, хто ставить безпеку на перше місце. Натомість у Центрі та на Півдні частки, тих хто обрав свободу, дещо перевищують частки тих, хто зорієнтований на безпеку. Південний макрорегіон також вирізняється найбільшою кількістю невизначених громадян. У Східному макрорегіоні частки майже однакові.

За ознакою мови спілкування вдома опитування показало, що серед російськомовних дещо більше, ніж серед україномовних, тих, хто орієнтований на безпеку. Однак загалом ця різниця несуттєва.

Якщо ж брати до уваги політичні переконання респондентів, то вибір між безпекою та свободою досить чітко пов’язаний із сприйняттям авторитаризму та патерналізму. Так, серед громадян, які погоджуються із твердженням, що відображає перевагу авторитарного правління, більша частка обирає безпеку (табл. 4). Натомість ті, хто не погоджується з цим твердженням, більше орієнтовані на свободу.

Таблиця 4

Групи респондентів у ставленні до авторитарного правління за пріоритетністю безпеки чи свободи, серпень 2022 р., %

Чи згодні Ви, що кілька сильних лідерів можуть зробити для країни більше, ніж усі закони та дискусії?

Безпека або свобода – що важливіше

Безпека

Свобода

Важко відповісти

ЗАГАЛОМ

Так

42,6

35,2

22,3

100,0

Ні

31,5

41,0

27,5

100,0

Важко відповісти

36,1

24,2

39,7

100,0

 

Подібним чином, серед тих, хто погодився із патерналістським твердженням, що держава повинна нести повну відповідальності за забезпечення усіх громадян, більша частка (майже половина) схильні обирати безпеку (табл. 5).

 

Таблиця 5

Групи респондентів у ставленні до ролі держави у забезпеченні людей за пріоритетністю безпеки чи свободи, серпень 2022 р., %

Яке із цих суджень Вам ближче?

Безпека або свобода – що важливіше

Безпека

Свобода

Важко відповісти

ЗАГАЛОМ

Держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини всім необхідним

49,1

22,9

28,0

100,0

Держава повинна забезпечити людям однакові «правила гри» у житті, а далі сама людина несе відповідальність

32,8

44,5

22,7

100,0

Важко сказати

24,6

26,8

48,6

100,0

 

Тоді як серед тих, хто віддає перевагу ліберальному варіанту, підтримуючи індивідуальну відповідальність за самозабезпечення, більше респондентів, які схиляються до свободи. Цілком логічно, що ті, хто не визначився з роллю держави в забезпеченні людей, також здебільшого не мають визначеної думки щодо пріоритету безпеки чи свободи.

Отже, аналіз показав, що співвідношення свободи та безпеки під час повномасштабної російсько-української війни слід  інтерпретувати не як протиставлення у класичному розумінні, а як складне переплетіння багатьох преференцій громадян України, які, з огляду на свій соціально-економічний статус і політичні орієнтації, роблять непростий вибір за надзвичайних обставин.

Виявилося, що попри смертельну небезпеку, серед українців збереглася і навіть зросла кількість людей, орієнтованих на свободу. Адже всі Майдани були не лише реакцією активних громадян на спроби урізати політичні свободи, але й своєрідною формою національно-визвольної боротьби, адже спроби запровадження авторитаризму завжди заохочувалися Росією. Саме протестна активність була спрямована на виведення України зі сфери впливу Росії та простору авторитарних пострадянських режимів. Тому продовження цієї боротьби у реальній та широкомасштабній війні не могло сприяти тотальному протиставленню безпеки та свободи.

Результати регіонального розподілу відповідей українців щодо пріоритетності певною мірою спростовують усталені уявлення про те, що зростання вибору безпеки за рахунок свободи відбувається на територіях, які найбільше постраждали від воєнних конфліктів. Однак дискусійним залишається питання, чи існують  в Україні регіони, які є більш безпечними від російських атак. Адже регулярні ракетні обстріли поширюються на всю територію України.

Очевидним є те, що незважаючи на повномасштабну війну, цінності свободи та безпеки залишаються певними складовими цілісного політичного світогляду та політичної соціалізації, а не мимовільними реакціями на зовнішні подразники. Адже той факт, що  вікові, освітні, економічні та поселенські розбіжності у виборі між безпекою та свободою існують навіть в умовах війни, свідчить про соціальний характер формування цих цінностей. Підтвердженням цього є також пов’язаність цієї світоглядної дилеми зі ставленням до авторитаризму та патерналізму.

Запровадження воєнного стану призвело до обмеження прав і свобод громадян, діяльності політичних партій та ЗМІ. Внаслідок цього послабшали і громадський контроль, і парламентський нагляд за  виконавчою владою, які мали б бути ключовими за таких умов. Негативною тенденцією стало послаблення ролі парламенту, адже  саме ця інституція є важливою умовою демократії, оскільки відображає різні точки зору різних верств населення країни. Після завершення війни не можна виключати спроб влади спекулювати на продовженні обмежень з міркувань безпеки, що може небезпідставно знайти підтримку серед значної кількості населення. Однак наявність потужної підтримки свободи, навіть за умов потреб безпеки, є важливою для подальшої післявоєнної нормалізації політичного життя в Україні.

Джерела

Центр Разумкова (2022). Оцінка громадянами ситуації в країні, довіра до соціальних інститутів, політико-ідеологічні орієнтації громадян України в умовах російської агресії (вересень–жовтень 2022 р.). 28 жовтня 2022 року. URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-gromadianamy-sytuatsii-v-kraini-dovira-do-sotsialnykh-instytutiv-politykoideologichni-oriientatsii-gromadian-ukrainy-v-umovakh-rosiiskoi-agresii-veresen-zhovten-2022r

Bauman, Z. (2001). Community. Seeking Safety in an Insecure World. Cambridge: Polity Press.

Bauman, Z. (2005). Liquid Life. Cambridge: Polity Press.

Daemen, J.A.M. (2022). Freedom, security, and the COVID-19 pandemic. Critical Review of International Social and Political Philosophy. doi: 10.1080/13698230.2022.2100961

Haerpfer, C., Inglehart, R., Moreno, A., Welzel, C., Kizilova, K., Diez-Medrano J., M. Lagos, P. Norris, E. Ponarin & B. Puranen (eds.). (2022). World Values Survey: Round Seven - Country-Pooled Datafile Version 5.0. Madrid, Spain & Vienna, Austria: JD Systems Institute & WVSA Secretariat. doi:10.14281/18241.20

Herranz de Rafael G., Fernández-Prados J.S. (2022). The Security Versus Freedom Dilemma. An Empirical Study of the Spanish Case. Frontiers in Sociology. doi: 10.3389/fsoc.2022.774485

Norris, P., and Inglehart, R. (2019). Cultural Backlash : Trump, Brexit, and the Rise of Authoritarian Populism. Cambridge, United Kingdom and New York, NY: Cambridge University Press.

Saward, M. (2006).The State and Civil Liberties in the Post 9-11 World. In: Dunleavy, Patrick; Heffernan, Richard; Cowley, Philip and Hay, Colin (eds.), Developments in British Politics, Volume 8. UK: Palgrave Macmillan, pp. 212–230.

Цей матеріал представлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Останні новини з категорії Аналітика

Молдова напередодні президентських виборів: ключові актори та точки суспільного напруження

Аналітичний огляд передвиборчої ситуації у Республіці Молдова - у статті Маріанни Присяжнюк
13 червня 2024

«Зелені» мегавати. Як компенсувати збитки від пошкодження української енергосистеми

Про розвиток зеленої енергетики, зокрема на Сумщині, в умовах війни - у статті Сергія Ханіна
4 червня 2024

«Історичні» вибори у Мексиці: «каральне голосування» та вплив на двосторонні відносини з Україною

Чого очікувати Україні від виборів у Мексиці та чим керуються виборці однієї з найбільш впливових країн Латинської Америкиу - відповіді в ць...
2 червня 2024

Конфесійна приналежність на тлі повномасштабної війни: у фокусі Одещина

Про трансформації у церковно-конфесійних відносинах на Одещині - у статті Михайла Шабанова
30 травня 2024