Одеські ЗМІ в умовах повномасштабної війни: шляхи змін для журналістської спільноти

Аналітика
Перегляди: 2255
6 червня 2023

 

 

Михайло Шабанов,
політолог,
доцент кафедри політології
ОНУ імені І. І. Мечникова

 

 

Формула змін для одеських ЗМІ

Кожне місто-мільйонник в Україні – це абсолютно окрема історія конструювання медіапростору. Часто культурну унікальність доповнює багатоманітність каналів, які утримують увагу глядача на життєвих моментах. Вони дещо різняться від центральних каналів, де акумулюється концентрована політика та мейнстримні для суспільства меседжі. Міські канали – це «близькі» та «рефлексивні» медіа.  Вони «сусідські», тому що можна безпосередньо бути знайомим із медіаменеджерами, журналістами, телеведучими. Вони завжди поруч, змінюються разом з тобою в спільному урбаністичному «етосі». В їхніх ефірах можна відчути дух та колорит ком’юніті. У цьому сенсі Одеса має свій довгий і тернистий шлях творення і налагодження відносин між медіа та громадою, між медіа та владою.  Одеські ЗМІ – це щонайменше професійна журналістська спільнота з давніми традиціями (відкриття Одеського телецентру датується 1958 роком), яка творчо реагує на виклики та вміє тримати удар у різні періоди.

Регіон і місто завжди вирізнялися чітким форматуванням інформаційного простору. Так, у довоєнній Одесі був наявний увесь можливий спектр ЗМІ: ТБ-канали, друковані ЗМІ, інтернет-видання. Фактично в місті та області було представлено понад 20 телеканалів (активно діючих і відомих глядачам). Питання конкуренції зачіпало скоріше співвідношення ТБ-каналів та інтернет-медіа. Для самого телебачення  не було сенсу конкурувати за відсутності рейтингів і чіткого структурування позицій. Видання «Детектор медіа», аналізуючи Одеське телебачення у довоєнний період, визнає, що «Одеса — абсолютний чемпіон України з кількості телеканалів на один обласний центр. У місті понад 30 телекомпаній усіх форматів: цифрових, аналогових, кабельних». У цьому сенсі показовим є порівняння з Харковом, де каналів менше аж учетверо. До того ж ця тенденція нарощування кількості телеканалів «у Чёрного моря»  завжди була динамічною та інноваційною.

Медіа Одеси та Одеської області умовно можна розділити на дві великі групи – ЗМІ з суто міською аудиторією й відповідним порядком денним (телеканал «1 міський») та ЗМІ, які поширювалися та поширюються в регіоні загалом (зокрема, ТРК «Южная Волна»).

Медійний порядок денний в Одесі у довоєнні часи визначався  низкою чинників. Зокрема, суто регіональними проблемами: екологією, забудовою, конфліктами між основними бізнесовими групами, взаємною критикою промерських та опозиційних політичних сил; а також перманентними транспортними проблемами в Одесі, які займали щонайменше 20 % дискусій та меседжів в інформаційному полі. Показовими для медійного порядку денного були два тури міських виборів 2020 року. Власне, цей рік є своєрідним «еталоном» для порівняння активності медійної спільноти з іншими періодами. Щонайменше 10 телеканалів одночасно висвітлювали виборчі перегони, політичне позиціонування та давали рекламу кандидатів. Поряд із традиційними каналами міста, активно нарощував свій потенціал як частина загальноукраїнської телевізійної мережі телеканал «Odesa. Live».

Упродовж 2022–2023 років медійний простір Одеси почав зазнавати суттєвих змін як у якісних, так і в кількісних показниках. Через об'єктивні обставини воєнного часу та фінансування різко скоротилась кількість самих ЗМІ. Правовий режим воєнного часу безпосередньо вніс свої корективи в роботу медіа. З’явилися обмеження щодо контенту та нова специфіка у медіаплануванні. Насамперед це стосувалося новин, тобто інформації, що має найбільший соціальний попит. За даними  сайту Informer.od.ua,  в 2022 році «70% усіх новин ґрунтувалися на пресрелізах та заявах речників. Лише 8%  — це власна робота кореспондентів». Те саме стосується й роботи новинних вебсайтів міста. Однак, якщо глибше проаналізувати роботу топових телеканалів і радіомовників (які прямо з ними пов’язані), побачимо загальну логічну тенденцію: включення до «Єдиного марафону», виступи представників центральної та міської влади, речників, аналітиків, експертів з військових, економічних, політичних питань, базових аспектів інформаційної гігієни. Доповненням до цього є популярність власних марафонів («Марафон. Війна» на «1 міському»). Більш монолітний ефір, як нагальна потреба держави й громадян при мінімізації витрат на рекламу, тяжкі часи для бізнесу – і це, звісно, не могло не вплинути на можливість створення цікавого комунікативного контенту зі «зворотним зв’язком». Так, на початковому етапі широкомасштабної війни (лютий – травень 2022 року) з екранів частково зникають суспільно-політичні токшоу (зокрема, «Прожектор 2.0» та «Чорне дзеркало» на «7 каналі»).

Видання «Інтент» акцентує увагу на тому, що «квітень 2022 року став для ЗМІ Одеського регіону складним періодом адаптації до нових законодавчих вимог щодо поширення інформації. Він став часом втрати звичних форм фінансування, а також часом активного пошуку нових джерел (іноземні гранти; програми підтримки журналістів від місцевого бізнесу тощо». Медіаексперт з Одеси Дмитро Кольцун також наголошує на цьому виклику для каналів, але вже у 2022–2023 роках. Він визнає важливість «політики грантів» від іноземних (передусім європейських) партнерів для регіональних медіа.

Оцінка діяльності одеських медіа з боку експертів загалом позитивна. Керівник Інституту політичної інформації та регіональний представник в Інституті масової інформації (ІМІ) Павло Колотвін наголошує, що «достатній рівень підготовки регіональної журналістики був здатен застерегти від панічних настроїв населення». Саме завдяки професіоналізму одеських журналістів вдалось очистити перенасичений російськими фейками інфопростір і створити необхідні наративи.

Павло Колотвін, керівник Інституту політичної інформації,  регіональний представник в Інституті масової інформації (ІМІ)

Павло Колотвін: «Журналістська спільнота успішно відбила інформаційні атаки та захистила медійний простір регіону». 

Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України  в Одесі було відкрито «Медіацентр Україна» – організацію, яка вкрай потрібна для акумулювання та координації зусиль журналістської спільноти у воєнний час (у тому числі комунікації з іноземними журналістами і владою). Мережа організації фактично охопила чотири міста-мільйонники – Київ, Львів, Харків, Одесу.

Безповоротним став відхід від російськомовного контенту та відповідної комунікації у публічному просторі. Це стосується як журналістської спільноти, яка наразі чітко дотримується мовного законодавства, так і, що важливо, одеських спікерів. До повномасштабного вторгнення рф в Україну зберігалася певна умовна площина для російськомовного дискурсу.

 Одеські журналісти почали отримувати запрошення від іноземних каналів та видань, співпрацювати з ними на постійній основі. Це канали Туреччини, Молдови (зокрема, TV8 – молдовський телеканал, що мовить румунською та російською мовами), Польщі (Belsat TV -  білоруськомовний телеканал, створений за підтримки МЗС Польщі та громадського Польського телебачення), деякі інші англомовні канали). Кадрова мобільність одеських журналістів при цьому зовсім не означала, що вони втратили зв'язок з Україною, надто з одеською громадою. Навпаки, за 2022–2023 роки їм вдалося зміцнити міжнародні зв’язки, отримати можливість створювати контент про війну росії проти України, який так необхідний для вітчизняного та іноземного глядача. Безумовно, прикладом успішного токшоу на молдовському телеканалі TV8 є «Доброго вечора, ми з України!» від одеської телеведучої Ірини Стряпко.

Наразі регулярне мовлення в межах Одеси ведуть лише кілька каналів: «7 канал», «1 міський», «Град», «Суспільне. Одеса» тощо. Вони дотримуються державницької позиції у висвітленні подій і є абсолютно проукраїнськими за позицією власників й керівництва медіа. Важливо наголосити, що одеські телеканали у довоєнний та воєнний час мають ефіри, де зберігається можливість вільного висловлювання для спікерів і представлені різні точки зору.

Окремо можна виділити платформу національного мовника в Одесі «Суспільне» (Філія АТ «НСТУ» «Одеська регіональна дирекція»). Ця платформа представлена як каналом, так і радіомовником «Українське радіо Одеса». Активно працюють також – цифрові платформи: «Суспільне Новини»; Telegram-канал; Facebook-сторінка; сторінка в Instagram; YouTube-канал філії. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, каналу «Суспільне» вдалося посилити свої позиції та охопити нові аудиторії на перспективних напрямах (Telegram-канал (53 873 підписники). У березні 2023 року на телеканалі стартувало суспільно-політичне токшоу «Новий відлік».

Висвітлення суспільно-політичних проблем Одеси

У воєнний час суспільно-політичне життя міста не лишається за кадром. Звичайно, ані обставини, ані набуття чинності закону «Про медіа», який викликав жваві дискусії у одеської журналістської спільноти ще на етапі ухвалення, не стали перепоною для цього. Головним питанням тут є вибір майданчика та суспільна «розкрутка». Сьогодні в Одесі важко створити інфопривід зовсім поза вимушеним «мейнстрімом». Політичні організації зосереджують свою діяльність переважно на волонтерстві, відповідно до соціального запиту. Суспільно-політичний вектор сфокусований на принципово різних темах. Топовою серед них є деколонізація міського інформаційного простору, позбавлення від «маркерів» росії, що виражається в масштабному перейменуванні вулиць, демонтажі пам'ятників тощо. Цей процес має широкий суспільний резонанс. Міські та регіональні медіа при цьому висвітлюють усі проблемні «контексти», тримають ситуацію «у фокусі» своєї уваги.

 В Одесі розпочався демонтаж пам’ятника Катерині ІІ. 28 Грудня 2022 рік. 7 канал.

 Не лишається за кадром і тема взаємовідносин між громадою і міською владою. 2023 рік надав певного пожвавлення цьому процесу після значного «затишшя» (на це вплинули обмеження діяльності місцевих рад, намагання дотримуватися балансу між доступом преси до місць воєнних подій та державною безпекою). ЗМІ зосередилися на діяльності міської влади у воєнний час, міжнародних зв’язках Одеси (включення історичного центру міста до Списку всесвітньої спадщини), корупційних скандалах. Важливим став вектор налагодження широкої комунікації між представниками медіа і політичним істеблішментом. Зокрема, одеські ЗМІ висвітлювали перші в нашій країні Public Talks, проведені під егідою ГО «Комітет виборців України», під час яких журналістська спільнота Одеси мала змогу поставити гострі питання щодо майбутнього «жемчужины у Чёрного моря» (у післявоєнний час). Гаряча дискусія продемонструвала критичність одеських медіа щодо представників депутатського корпусу.

Одеський блогінг у воєнний час: 100-відсотковий запит

Феномен «одеського блогінгу» 2022–2023 рр. дістав новий імпульс для власного розвитку. Йдеться не про «народження», «перезавантаження» чи «заміну». Йдеться безпосередньо про розвиток та охоплення нової аудиторії, суттєвого переходу від довоєнних тематик (туризм, відпочинок, транспорт, бізнес) до висвітлення життя міста під бомбардуваннями російських ракет та «шагедів», людської трагедії навколо, втрат, потреб військових, волонтерських заходів, прийняття переселенців і взаємовідносин міської (регіональної) влади з громадою. Платформи для контенту: YouTube, TikTok, Telegram, соціальні мережі Facebook та Instagram. Серед відомих блогерів можна виокремити професійних журналістів, які мають досвід роботи на великих міських медіаплатформах, та людей, які отримують новий для себе практичний досвід і мають своїх прихильників / підписників. Серед відомих блогерів міста – Ольга Левчук, Вадим Шпаченко, Ірина Гриб, Олександр Вельможко (канал «OdesaTransport», українськомовний канал про Одесу, транспорт, політику та війну), Євген Салтана. Одеські медіаексперти визнають високу успішність публікацій блогерів як інформаційного продукту.

Так, відома журналістка, медіаекспертка та блогерка Ольга Левчук зазначає, що «в одеських ЗМІ відбулися скорочення, і багато талановитих журналістів опинилися без роботи. Хтось пішов на приватні телеграм-канали, а хтось відкрив особисті блоги на різних інтернет-майданчиках, що дало можливість популяризувати себе як журналіста, рекламувати різні бренди, заробляти гроші, збільшувати власну впізнаваність та аудиторію». Ця тенденція, на думку пані Ольги, доповнюється тим, що «з лютого 2022 року блогери вийшли на передову інформаційного фронту та виграли всі бої з російською пропагандою. Виступи одеських блогерів були спрямовані проти зовнішнього ворога, але вже з літа 2022 року одеські спікери розгорнули гостре слівце у бік місцевої влади, яка, на їхній погляд, загрузла в корупції та схемах з відмивання грошей».

Медіаекспертка впевнена: «Виступи новоспечених одеських блогерів стали жорсткими і сміливими, оскільки над ними не домінує редакційна політика та думка власника ЗМІ». Щодо охоплення аудиторії, пані Ольга вважає, що успіх одеських блогерів є значним. Вона наголошує: «Наприклад, сторінка одеситки Берендакової Катерини в TikTok має аудиторію понад 80 000 осіб, іменний телеграм-канал Марка Гордієнка переглядають понад 5 000 осіб, журналістка Ірина Гриб веде свій «телеграм», і аудиторія перевищує 8 000».

Ольга Левчук, медіаекспертка та блогерка

Ольга Левчук: «Корупціонери-чиновники та депутати, керівники місцевого самоврядування дуже болісно сприймають критичні матеріали блогерів. Вони навіть блокують акаунти тих, хто неприємно про них висловлюється».

Одеський глядач також має певну дилему: він постійно прислухається до офіційної та верифікованої інформації від традиційних медіа, але водночас існує запит на пряму подачу інформації та її персоналізований характер (Хто? Де? Коли? За яких обставин?). «Інасайди» стають більш затребуваними одеситами. Знати та впізнавати –  майже гасло в умовах воєнної Одеси. Посилення запиту на репутацію з боку медіа залишається основним для роботи класичних ЗМІ. Це стосується і спроб отримати більш-менш адекватну інформацію з перших рук, що пояснюється декількома причинами: війна з фейками роспропаганди, потреба швидкого отримання первинної інформації тощо.

Ціннішою стає навіть власна позиція автора та його бекгаунд (Хто? Де? Коли? З ким працював? Які теми висвітлював?). Тому перехід частини одеських журналістів до ведення власних блогів не став у цьому сенсі несподіваною подією, а скоріше – навпаки. Журналісти побачили в цьому новий етап та можливість для самореалізації у складний час. Передусім щодо висвітлення тем, до яких у суспільній свідомості громадян є безліч питань та домислів. Відповісти на них означає акумулювати увагу глядача, який зовсім поруч, чує та бачить на власні очі, але гостро потребує якісної аналітики. Одеські блогери створюють свій контент, залучаючи експертне середовище, та мають свій колорит. Так, відомий одеський телеведучий Євген Салтан після повномасштабного вторгнення росії 24.02.2022 вибудовує власну інфоплатформу: його YouTube-канал дає йому змогу зосередитися на широкому колі проблем поза канонами редакційної політики.

Євген Салтан, одеський телеведучий

Євген Салтан: «Вважаю, що сьогодні бракує контенту, який би у повному обсязі демонстрував життя Одещини в умовах повномасштабної війни. Ті ЗМІ, які продовжують працювати, на мій погляд, не вповні задовольняють інформаційні потреби жителів міста та області. Але тішить, що за останній рік почали з'являтися ютубери (як правило, це колишні медійники), котрі на своїх майданчиках створюють достатньо якісний контент. Зазвичай це інтерв’ю з відомими одеситами, волонтерами та військовими. Саме в цьому напрямку працюю і я на своєму YouTube-каналі. Це поки що як хобі, але все одно треба ставитись до цієї справи як до роботи. Адже підписники – це ті самі глядачі/читачі, які не пробачають «халтур».

Євген Салтан зазанчає:  «Для створення відео не треба особливих надзусиль чи технічної складової. Достатньо мати ноутбук, телефон і володіти елементарними навичками монтування. Єдине, що важливо - намагатися регулярно публікувати відео. Скажу зі свого досвіду - це важко. Адже, коли твоє відео набирає мало переглядів і до того ж майже ніхто не підписується на канал, то руки опускаються. Тому тут треба мати терпіння і наполегливість. Але впевнений, що через декілька років, одеські ютубери складуть хорошу конкуренцію регіональним медіа».

Однією з таких тем є події 2 травня 2014 року. Трагічний день в історії міста знайшов своє відображення у авторському ютуб проекті пана Євгена. Документалістика, присвячена подіям 2 травня, – гостра тема, особливо коли є потреба захистити інфопростір улюбленого міста від атак російської пропаганди, яка постійно спотворює образ Одеси та одеситів. Проект «ВЕСНА СПРОТИВУ В ОДЕСІ /проросійські марші, 2 травня, загибель людей» Євгена Салтана – це звернення до мови фактів та болісної правди.

Епоха телеграм-каналів у Одеському регіоні?

Сучасний етап форматування медіапростору Одеси та Одещини загалом змінює співвідношення різних типів ЗМІ: на умовний «олімп» замість традиційних каналів та друкованих ЗМІ виходять телеграм-канали. Звичайно, така тенденція є загальноукраїнською за цілою низкою показників. Одещина багата як на персоналізовані телеграм-канали від політиків, чиновників та блогерів, канали відомих регіональних та міських видань, так і на абсолютно незалежні телеграм-проекти. Зокрема, популярними в Одесі та області є новинний телеграм-канал «Одеса.INFO» (625343 підписники), телеграм-канал речника ОВА Сергія Братчука (105312 підписників), телеграм-канал «Дежурный по Одессе» (53615 підписників).

Відомий одеський журналіст, медіаменеджер, громадський діяч Дмитро Колцун вказує на різкі та глибинні зміни в регіональному медіапросторі. У воєнний час цей простір активно завойовують перспективні телеграм-проекти, які практично не залишають шансів традиційним ЗМІ (в тому числі інтернет-виданням), а динаміка їх змін та охоплення іноді просто вражає. Вони інформуюють величезну аудиторію, іноді майже миттєво надаючи власний меседж, і мають чудові можливості для просування платного рекламного контенту. Важливою особливістю багатьох телеграм-каналів, на думку медіаексперта, є анонімність, яка, серед іншого, породжує продукування «інсайдів» та суттєву безвідповідальність за пропонований контент. Частина популярних регіональних та міських телеграм-каналів не є винятком.

Дмитро Колцун,  медіаменеджер, журналіст, медіаексперт

Дмитро Колцун: «Соціальний запит на телеграм-канали та їхня популярність зумовлені, зокрема, особливостями воєнного часу. У післявоєнний час ситуація може кардинально змінитися».

Загалом про важливе

Початок повномасштабної агресії проти України став поворотним моментом у діяльності медійної спільноти Одеси. Повернення до довоєнного стану неможливий. Воєнний час змінив місто, змінив сприйняття та вимоги одеситів до ЗМІ. Містяни готові підтримувати власні медіа, вони готові до діалогу з ними, потребують пожвавлення зворотного зв’язку та багатосторонньої комунікації. Зростає тенденція до самостійного пошуку інформації у все більшій кількості «альтернативних ЗМІ», зокрема в телеграм-каналах. Їхня аудиторія часто в рази більша, ніж у традиційних медіа. Такий продукт, безумовно, орієнтований на споживачів місті та регіону, однак має затребуваність у загальнонаціональному масштабі. Водночас не можна поки що оцінювати цю сферу комунікації суто як «туристичну» чи «ознайомчу», хоча такі думки виникають при поверхневій оцінці. Але час вносить свої корективи. Об’єктивно збільшилася присутність держави в інфопросторі, зазнала коректив редакційна політика каналів. Наразі всі Одеські телеканали та медіа-спільнота загалом становлять єдиний моноліт (враховуючи також і кадрову мобільність журналістів). Ця монолітність, безумовно, зміниться у поствоєнний час, однак вже зараз вона є надзвичайно важливою для одеської громади, регіону та країни в цілому.

Цей матеріал представлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

 

Останні новини з категорії Аналітика

Молдова напередодні президентських виборів: ключові актори та точки суспільного напруження

Аналітичний огляд передвиборчої ситуації у Республіці Молдова - у статті Маріанни Присяжнюк
13 червня 2024

«Зелені» мегавати. Як компенсувати збитки від пошкодження української енергосистеми

Про розвиток зеленої енергетики, зокрема на Сумщині, в умовах війни - у статті Сергія Ханіна
4 червня 2024

«Історичні» вибори у Мексиці: «каральне голосування» та вплив на двосторонні відносини з Україною

Чого очікувати Україні від виборів у Мексиці та чим керуються виборці однієї з найбільш впливових країн Латинської Америкиу - відповіді в ць...
2 червня 2024

Конфесійна приналежність на тлі повномасштабної війни: у фокусі Одещина

Про трансформації у церковно-конфесійних відносинах на Одещині - у статті Михайла Шабанова
30 травня 2024