Події
Перегляди: 1015
10 травня 2024

Нове глобальне партнерство: що треба врахувати Україні задля розширення співпраці з Катаром – Марія Золкіна

Оригінал:
Facebook-сторінка 
Марії Золкіної,
голови напрямку "Регіональна безпека та дослідження конфліктів",
дослідниці Лондонської школи економіки й політичних наук

Цими днями два роки тому я починала один із поки що найбільш корисних і захоплюючих професійних проектів – співпрацю з арабською телерадіокомпанією «Аль-Джазірою». Кілька днів тому я повернулася з чергової поїздки до Катару – цього разу на запрошення Ради зовнішньої політики «Українська призма». Думаю, це хороша нагода  окреслити кілька висновків, які я для себе зробила після цієї поїздки (з 21 по 23 квітня 2024 року) і за два роки знайомства з країною загалом:

1. Україна працює з регіоном і потроху посилює свої інституційні спроможності. Щоправда, системності нам досі критично бракує.

Цей брак проявляється серед іншого, наприклад, у нестачі кадрів, які займаються винятково цим регіоном як на рівні держави, так і на рівні експертного середовища. Мова – досі одна з серйозних перепон, але не основна. Призначення Максима Субха Спецпредставником України з питань Близького Сходу та Африки мало, наприклад, дуже вагомий ефект, але, з точки зору системності, краще було б не «закривати» однією людиною/посадою і Африку, і Близький Схід. Це ані фізично, ані політично неможливо зробити ефективно. Посольства працюють завзято, знають свою справу, але тут я бачу дві проблеми.

Загальну – нестачу кадрів і неймовірне навантаження на плечі обмеженої кількості співробітників. І специфічну – до Посольств у країнах поза західним світом варто дослухатися навіть більше, ніж у відносно знайомому Україні західному світі дипломатії. Навіть при обмежених ресурсах команда посольства, скоріше за все, буде знати про специфіку країни все-таки більше, ніж ті, хто в центрі ухвалює рішення.

2. Різниця культур, особливо культури розмови, дипломатії, розбудови як офіційних, так і неформальних відносин дається взнаки дуже сильно.

Тактика взяти когось на абордаж задля підтримки України вже півтора року не спрацьовує   навіть з нашими найкращими партнерами. Що вже казати про іншу культуру, яка в принципі не толерує тактику в дусі «швидко/галопом» чи «з напором». Спробувати зробити щось з сьогодні на вчора на Близькому Сходу – заздалегідь провальна ідея. Надсилати делегації, що мало між собою скоординовані – це забирати увагу від справді важливих речей. Там партнерства вибудовуються довго, часто – персонально, але головне – спокійно і передбачувано. Краще нехай це буде обмежена кількість людей, а не десанти різних команд, які  зустрічатимуться  з одними й тими ж людьми, і цікавість до таких зустрічей обовʼязково падатиме. Планувати все – на місяці наперед. Інакше, за відсутності персональної довіри, пропозицію щось зробити швидше сприймуть як прояв або несерйозності, або неповаги.

3. Якщо хочемо мати підтримку або принаймні порозуміння з різними колами в регіоні, мусимо адаптувати і комунікацію, і публічну частину зовнішньої політики щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту до наших потреб комунікувати з арабським світом.

Наведу простий приклад. Підтримка Україною Ізраїлю та його народу 7 жовтня 2023 року після атаки ХАМАСу, коли загинули і були взяті в полон сотні ізраїльтян та іноземців, була дуже голосною і була почута всюди. Більше того, це читалося і було почуто як підтримка будь-яких дій у відповідь. Втім, масштаби цієї відповіді швидко стали зрозумілі, кількість цивільних жертв в Секторі Гази росла в геометричній прогресії, і з цієї причини чи ні, але риторика України змінилася. Наприклад, вже за 10 днів МЗС вийшло з розʼясненням-нагадуванням про підтримку рішення у вигляді двох держав і про підтримку палестинців на самовизначення. Але його вже ніхто не чув. Та й активного і гучного засудження жертв серед цивільного населення в Газі справді немає в публічній площині. Як сказав один дуже адекватний колега: «Ви не можете бути проти геноциду в одних випадках, в тому числі – у вашому, але намагатися мовчати в інших випадках, наприклад, у випадку Гази». В принципі, це найбільш точний підсумок нинішнього сприйняття позиції України після жовтня 2023 р. З ним можна сперечатися, не погоджуватися – на ваш розсуд, але ігнорувати точно не вдасться.

4. Розширення залучення таких країн, як Катар до різних треків – важливе, навіть якщо поки що це винятково гуманітарні питання.

Конкретно у випадку з Катаром – це переважно повернення депортованих дітей. Але обсяг кооперації може розширюватися. Просто треба врахувати все те, про що йшлося у трьох попередніх пунктах.

5. Особисті контакти – це не онлайн, це не мейли, а регулярні й оффлайнові зустрічі. Я завжди була переконана, що для подібних задач – співпраці з місцевими колегами, для розуміння місцевого контексту тощо – критично не підходить ставка на онлайн-інструменти і дистанційне вивчення чи спілкування.

Під час  нещодавньої експертної  поїздки до Катару нам вдалося визначити потенційні можливості у співпраці за культурним, експертним і інформаційним напрямками.

У своєму дописі Марія Золкіна поділилася світлинами із зустрічей із Дипломатичним інститутом при МЗС, Global Public Diplomacy Network, дослідницьким центром Al Jazeera, Qatar Foundation, круглими столами в Катарському університеті і Інституті Дохи,  Посольство України в Катарі.

 

Останні новини з категорії Події

На полях засідання Африканського Союзу в Аккрі: експерти з Південної Африки та України представили три аналітичні доповіді щодо взаємодії України та АС на шляху до африканської та світової безпеки

Експерти Гани, Південної Африки та України обговорили, як африканські країни можуть просувати зміни, які сприятимуть безпеці на африканськом...
23 липня 2024

Українці виявляють високу довіру європейським інституціям, проте більшість громадян все ще не відчуває себе європейцями – експертне обговорення даних соцопитування

З презентації опитування "Чи відчувають українці себе європейцями й наскільки довіряють європейським інституціям"
17 липня 2024

Чого досягає Кремль війною на виснаження і які втрати РФ можуть зупинити Путіна – обговорили експерти

З презентації аналітичної доповіді «Загрози нацбезпеці й оборонні тренди в Україні: аналітичний огляд тенденцій ІІ кварталу 2024 року»
5 липня 2024

Більшість своїх інформаційних атак росіяни останнім часом спрямовують на Європу — експертне обговорення

Основні інформаційні загрози Україні за квітень-червень 2024 року обговорили експерти
21 червня 2024