«Не пустимо Україну в ЄС». Нова диверсія Путіна у виконанні Угорщини і… Молдови?
Оригінал статті – Главком
Кишинів несподівано став плацдармом для російської пропаганди у виконанні угорського міністра
Одночасно із президентськими виборами у Молдові, 20 жовтня, відбудеться референдум за підтримку вступу Молдови в ЄС. Як прихильники, так і опоненти чинної президентки Майї Санду погоджуються: цей плебісцит, який проходить одночасно з виборами, – технологія для консолідації голосів за переобрання нинішньої глави держави на другий термін. На референдумі громадян запитають, чи згодні вони зі вступом в ЄС. Хоча нині про вступ до Євросоюзу взагалі не йдеться, тому референдум має об’єднати громадян проти гібридних загроз з боку Москви. Та навіть такий формат «руху до Європи» вирішила використати Москва…
Нагадаємо, Молдова подала заявку на вступ до ЄС, відразу за Україною у 2022 році – після того, як розпочалася повномасштабна агресія проти України. Як сказала тоді Санду, «треба користатися можливостями». Тож факт перший: саме збройний опір України був ключовим фактором, який прискорив набуття статусу кандидата в ЄС обома країнами, а не «успішні реформи».
Молдова має двох сусідів – і обидвоє прозахідні: членка НАТО і ЄС Румунія і Україна, яка воює за своє європейське майбутнє. Тож від чого насправді залежить успішна євроінтеграція є риторичним питанням. Особливо, коли молдовське керівництво на досвіді подання лише заявки знає: успіхи України – це успіхи Молдови, і, зокрема, якщо це стосується протидії російським загрозам.
Але молдовська влада тепер переконує: шлях до миру пролягає через референдум. Кишинів відверто заграє із недругами України (та й Румунії). Нещодавній візит угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто у Кишинів, під час якого він озвучив чергову дозу антиукраїнських заяв за мовчазної згоди свого молдовського колеги Міхая Попшоя – підтвердив, що у наших сусідів «не все однозначно».
Подробиці чергової російської диверсії у виконанні угорського міністра на території Молдови – у матеріалі «Главкома».
Дорогий Петер!
Отже, минулого тижня Кишинів приймав «дорого гостя». Столицю Молдови відвідав угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто. Під час спільної пресконференції зі своїм молдовським візаві Міхаєм Попшоєм, угорський чиновник наговорив багато цікавих тез.
По-перше, Сійярто заявив, що у ЄС не так вже й хочуть розширення, у той час, як Угорщина начебто все для цього робить. Далі Сійярто зазначив, що Молдова на шляху до ЄС матиме підтримку Угорщини, а Україна – ні, бо вона не така «продуктивна». Тож Молдову від України у контексті євроінтеграції треба відділити.
«Країни потрібно оцінювати окремо. Цей процес заснований на заслугах... Є серйозні проблеми, що стосуються України, про що говорять факти, а не політична опозиція. В Україні серйозно порушують права угорської громади... Ми ніколи не погодимося з тим, що на процес вступу однієї країни має впливати інша країна, оскільки менш ефективні кандидати стримують рух більш продуктивних», – пообіцяв Сіярто.
Міністр закордонних справ Міхай Попшой, який цього ж дня запевняв новопризначеного очільника МЗС Андрія Сибігу у подальшій підтримці України Молдовою, жодним чином не відреагував на провокаційні заяви угорця. Навпаки – Попшой почав спільний брифінг із сумнівних реверансів перед угорцем. Міністр переконував присутніх у тому, яку важливу роль Будапешт відіграє у розширенні ЄС, особливо, у контексті свого президентства у Раді ЄС. Називав Угорщину «стратегічним партнером» (хоча, для Молдови і Росія до сьогодні такий же партнер, держави мають чинний договір про дружбу).
«Дорогий Петер, це велика честь вітати вас у Кишиневі й продовжувати наш діалог, розпочатий у Будапешті що подальшого розвитку нашого стратегічного партнерства», – розсипався у компліментах Попшой.
Тріо, в якому двоє
Що ж варто розуміти молдовським євроінтеграторам? Колективний підхід до розширення – не забаганка України, а політика ЄС. У 2021 році, після посилення репресій у Білорусі формат Східного партнерства, що включав шість країн, фактично звузивсь до Асоційованого тріо, до якого увійшли Україна, Молдова та Грузія.
Саміт «Асоційованого тріо» у Батумі у 2021 році, на якому Україна, Молдова та Грузія підписали Батумську декларацію – підтвердили зобов’язання співпрацювати задля мирного та демократичного європейського майбутнього трьох країн. фото: president.gov.ua
Україна подала заявку на вступ у Євросоюз 28 лютого 2022 року – на п’ятий день повномасштабного російського вторгнення. Через кілька днів те саме зробили й керівники Грузії та Молдови. Через загравання грузинського уряду з Росією, тріо врешті перетворилося на дует, Тбілісі зійшов з цієї дистанції. Того ж року Європейська рада надала Україні та Молдові статус кандидата на вступ і 25 червня 2023 року, Київ та Кишинів синхронно розпочали переговори з ЄС про вступ.
Варто зазначити, що така спритність партнерів з самого початку дратувала українське суспільство: поки Україна платить життями за своє майбутнє, партнери з «тріо» догоджають Росії, одночасно користуючись «можливостями», які відкрила російська агресія. «Ми маємо користуватися можливостями, які приходить зі світом, що змінюється». Котре нагадаємо прагматичні слова президентки Майї Санду під час подання заявки Молдовою у 2022 році.
За цей час Збройні сили України внаслідок успіхів на полі бою і ціною тисяч життів, значно розширили геополітичні «можливості» Кишинева. Саме українська армія збільшує простір для дипломатичних маневрів Молдови, але тепер виявляється, що з Україною їй не по дорозі?
І мовчання глави молдовського МЗС Міхая Попшоя на зустрічі з Сійярто – красномовніше за будь-які слова.
Чому серед усіх заяв Сійярто, саме ця – небезпечна?
Молдова переконує, що шлях в ЄС – стратегічна мета і шлях до миру, закликаючи громадян взяти участь у референдумі. Але все більше це схоже на фасад за яким формуються вкрай дивні стратегічні партнерства. Як от з Угорщиною.
При цьому до вирішення реальних проблем, які дійсно б посилили мир у регіоні, руки Кишинева не доходять: мова про присутність російських військ у Придністров’ї, про запровадження антиросійських санкцій, про участь молдовських підприємств у постачанні товарів подвійного призначення Росії, про участь молдовських компаній у тіньовому перевезенні підсанкційної нафти із Росії в Європу, про засилля шпигунів, що працюють на блокування кордону з Румунією для підриву логістики воєнного часу тощо.
Позиція Угорщини щодо України – не нова, але той факт, що чергова антиукраїнська заява прозвучала у Кишиневі, сам по собі є небезпечною провокацією. Угорець Сійярто, який до цього побував у Санкт-Петербурзі, таким чином провокує офіційний Київ на реакцію, яка б полягала у критиці Кишинева і це поставило б під удар навіть не відносини між Києвом та Кишиневом, а україно-румунську стратегічну співпрацю.
Оскільки саме Бухарест є головним адвокатом Кишинева у Брюсселі, розрахунок Сійярто очевидний: збурити Київ на відповідь, яка була б неприйнятною у Бухаресті.
Придунайський трикутник інтересів досить чутливий і без угорців: між країнами існують свої розбіжності та інтереси, проте двосторонні відносини України та Румунії після повномасштабного вторгнення Росії продемонстрували зразкові стандарти добросусідства. Але саме через сильну спорідненість Бухареста і Кишинева, Сійярто було важливо атакувати Україну саме у Молдові.
Угорська «наука» для молдовських чиновників
Петер Сійярто у Кишиневі вчергове звинуватив Україну у порушеннях прав національних меншин та «підриві» енергетичної безпеки Угорщини та Словаччини забороною транзиту нафти «Лукойл» через газопровід «Дружба».
Питання зупинки транзиту російського газу територією України у 2025 році, коштом якого існує і квазідержавне утворення на території окупованого Придністров’я, непокоїть і Кишинів, який не готовий розпрощатися із рідними сепаратистами.
Тож такий ситуативний альянс Молдови з Угорщиною (та Словаччиною?) досить зваблива опція для кишинівських чиновників, які дуже скоро відправляться у Будапешт за «наукою».
Міхай Попшой заявив про те, що топпосадовців, які безпосередньо братимуть участь у процесі євроінтеграції готуватиме… Угорщина.
«Вже наступного тижня відправляться (в Угорщину – «Главком») перші чиновники», – підтвердив Сійярто.
Це і є гібридні загрози
Найпершим занепокоєнням для України тут має бути той факт, що ідею розділення України та Молдови на європейському треку озвучує Угорщина. Інтерес України полягає не стільки у неприйнятності розділення країн, як недопустимості посилення російського впливу у поясі прикордонних країн. Саме це Росія намагається зробити у Молдові руками угорців. Тому плани Молдови розбудовувати стратегічне партнерство із Угорщиною, мають стати тривожним дзвіночком.
Крім того, Сійярто у Кишиневі оббрехав не тільки Україну, але і Європейський Союз, переконуючи, що це Будапешт у ЄС та сама «світла сторона», яка виступає за розширення. «Угорщина є стратегічним партнером Республіки Молдова, про це говорять факти», – сказав Попшой, відповідаючи на питання журналістів.
А от у Євросоюзі на відміну від Молдови користуються іншими даними. Після того, як Будапешт пом’якшив обмеження в’їзду для громадян Росії та Білорусі, у ЄС закликали терміново розслідувати дії угорської влади, як такі, що направлені на підрив безпеки ЄС. Зокрема, з’явилася ініціатива обмежити для Угорщини дію «Шенгенської зони», лист євродепутатів із таким закликом набрав близько 70 підписів.
Крім того, у ЄС чудово розуміють, які можуть бути наслідки від того, що озвучив Сійярто. Наприклад на думку євродепутатки Рамони Стругаріу (Renew Europe, Румунія), Молдова не повинна бути відокремлена від України, оскільки це було б «поганим і деморалізуючим політичним сигналом для України».
«Тільки уявіть собі, що було б в умах і душах людей і керівництва у Києві, якби хтось прямо сказав: ми від'єднуємо Республіку Молдова від України», – вважає Стругаріу. На її думку, відокремлення Молдови від України під час її вступу до ЄС наразі є «поганою ідеєю», оскільки це може вплинути на «міцні відносини» між владою у Кишиневі та Києві.
Тож якщо Молдова дійсно зацікавлена у європейському майбутньому, як і Україна, то має проявляти зацікавленість у перемозі України на практиці. А це – постачання зброї Україні, гарантія безперебійного прикордонного сполучення, зміцнення відносин і регіональних звʼязків, але аж ніяк не створення плацдарму для російської пропаганди у виконанні сумнозвісного угорського міністра.
Водночас, ми спостерігаємо, що у передвиборчому контексті мало не панацеєю у боротьбі з гібридними загрозами РФ називається згаданий референдум, у той час, як політики насправді вибудовують «стратегічні відносини» із троянським конем Москви у Європі. Бо, якщо слова Сійярто це не гібридна загроза, то що?
У 33 роки вже час уміти казати «ні»
Україна та Молдова щойно відзначали 33-ю річницю незалежності – 24 та 27 серпня відповідно. Утім якби не стійкість української армії, у разі успішного наступу Росії й просування у південному напрямку, обидві дати могли перетворитися зовсім на інші «свята».
У забезпеченні власної національної безпеки (включно і з енергетичною, яка залежатиме від зупинки транзиту у 2025-му) варто враховувати саме ці причинно-наслідкові зв’язки. Очевидно, що наймасштабніша війна у Європі з часів Другої світової, яку розв’язала Росія, вимагатиме жертв – ми платимо життям, інші всього лише високими цінами у платіжках й скороченням соціальних видатків, а треті – не здатні навіть сказати «ні» московським посіпакам.
