Найперший і найнебезпечніший конкурент для Сполучених Штатів імені Трампа — об'єднана Європа: Тарас Жовтенко про те, як із нею має взаємодіяти Україна

Колонку опубліковано  на NV  з дозволу автора. Оригінал

Чому Європі не обійтися без України

Ну і якщо серйозно про коліно Макрона, то бенефіси 24 лютого «Трампа і Кєнтов», Інк., на цьому не завершилися.

— Радбез ООН ухвалює проросійську резолюцію щодо України авторства США.

— Президент Польщі Анджей Дуда після візиту до Вашингтону і годинного очікування на 10-хвилинну зустріч з Дональдом, скасовує заплановані саміти ЄС-США і ЄС-Україна.

— Трамп відмовляється називати Путіна диктатором і хвалиться гарним прогресом на переговорах з Кремлем і майбутніми «великими економічними угодами» з Росією.

Отже, вчергове стало зрозуміло, що США за президентства Трампа з кожним днем все більше відриваються від своїх традиційних союзників — у першу чергу, в Європі.

В цій історії є рівень тактичний — суто Дональдовий фірмовий бізнес-стиль —  «чоткій барига із 90-х», з усіма залякуваннями, прямими особистими образами, шантажем, і подальшим спостереженням за тим, як опонент намагається видряпатися з кутка, куди його спробували загнати.

Але є і більш серйозний — стратегічний рівень, де нова правляча елітка США намагається змінити концептуальні засади американської зовнішньої (як мінімум) політики.

Суть цих змін полягає в повному розгромі попередньої моделі американської величі і супердержавності.

З 1945 року глобальний вплив США у світі вибудовувався на американських стратегічних союзниках і союзах в ключових регіонах, де Вашингтон мав свої інтереси.

Але тих поглядів — як і тих, колишніх США, яких любили і поважали всі союзники, і боялися всі вороги, більше не існує. Принаймні, на найближчі 4 роки.

    Тих США, яких поважали союзники та боялися вороги, більше не існує

Натомість «Трамп і Кєнти», Інк., пропонують фундаментально інший підхід до «мейк Амеріка грейт (егєн)!»

Велич і вплив США мають тепер будуватися виключно на потенціалі і ресурсах самої Америки — а де не буде вистачати, видоїмо з колишніх союзників!

Бо дійсно: нащо такій класній і найвеличнішій державі з «найвеличнішим укладачем угод» на посаді президента-царя якісь там союзники, яких треба то захищати від таких симпатичних мачо-диктаторів (які роблять все, що хочуть, і їм за це нічого не є — ідеальна модель поведінки для Дональда!), то просто грошенят їм підкидати.

— Приниженні колишніх союзників — що створює ідеальні умови для того, щоб Вашингтон зміг накинути кабальні для них (але не для самих Штатів) угоди про «співпрацю» — і Україна тут лише перший дзвіночок.

— Зближенні і стратегічному союзі з ключовими, але другосортними мілітаризованими диктатурами сучасного світу (РФ, Білорусь, КНДР, Іран) — все заради страховки, бо в такому випадку, без союзників, Штати лишаються сам-на-сам з потенційними опонентами і ворогами, з якими вигідніше наперед подружитися, і спробувати вже так, трошки і по-дружньому пободатися з Китаєм.

Найперший і найнебезпечніший конкурент для таких Сполучених Штатів імені Трампа — об'єднана Європа.

Саме тому з Вашингтона на Схід через Атлантику котяться хвилі ненависті до нинішніх загальноєвропейських інституцій і палкі слова підтримки та захоплення до ультраправих неонацистських рухів на кшталт АдН і до холуйських ультраправих антиєвропейських популістів на кшталт Орбана в Угорщині.

Крім того, що це ідейні «братья по разуму» нової американської елітки, вони — нижчі, другосортні провідники Нової Глобальної Американської Стратегії.

Європа стоїть не просто перед серйозною загрозою з боку Кремля, а ще й перед екзистенційним викликом з боку свого колишнього стратегічного союзника, який хоче не просто розвалу євроінтеграційних інституцій, а реального розколу об'єднаної Європи в тому вигляді, в якому вона існує зараз.
Європа має зрозуміти, що цей розкол неминучий, і бути готовою максимально швидко трансформувати себе, відкинувши трампівсько-кремлівський холуйський баласт, і стати гравцем рівня тих самих США.

І в цьому Європі не обійтися без нас.

Тож і Україна, і Європа мають разом усвідомити всю важливість викликів і загроз, які стоять перед нами, прийняти цю реальність і через взаємну інтеграцію і трансформацію вийти на інший геополітичний рівень — ігноруючи інтереси трампівських Штатів так, як вони колись ігнорували усіх своїх союзників і партнерів.