На тлі воєнних дій інтерес до української історії є важливим елементом соціальної стабільності та національної самоідентифікації – Владислава Зновяк

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва  долучився до написання висновків та рекомендацій за результатами соціологічного опитування, проведеного  2024 року компанією «Оперативна соціологія» на  замовлення  Українського інститут національної пам'яті на тему «Рівень обізнаності громадян України щодо історії країни».

Дослідження продемонструвало стійкий інтерес українців до історії своєї нації, особливо на тлі тривалої війни. Хоча сплеск залученості, зафіксований у 2023 році, дещо стабілізувався, близько 62% українців продовжують виявляти значний інтерес до вивчення історії. Цей інтерес зосереджений  переважно на ключових подіях державотворення, таких як козацька доба, історія Київської Русі та період незалежності України. Однак серед молоді, зокрема у віковій групі 18-34 роки, спостерігається незначне зниження зацікавленості історією, що свідчить про потребу  більш цілеспрямованих підходів в освітній діяльності, а також використання цифрових платформ та соцмереж для поширення інформації на історичну тематику.

Хотілося б також зауважити, що дослідження виявило зростання довіри до експертних джерел: понад половина респондентів покладаються на істориків, а близько третини українців довіряє інформації, яку отримали від місцевих краєзнавців та екскурсоводів. Це свідчить про  великий потенціал регіональних ініціатив та необхідність підтримувати та заохочувати локальних істориків-науковців та краєзнавців створювати власний інформаційний продукт, зокрема відеоконтент, що міг би протистояти напливу російського контенту, ворожим фейкам та пропаганді.

Незважаючи на те, що попередні дослідження Фонду зазвичай виявляли досить низький рівень довіри українців до державних інституцій, це дослідження показує, що Український інститут національної пам'яті (УІНП) вирізняється помітним рівнем довіри  – 36%, це друге місце після вчених (історикиів та науковців)  (54%) серед переліку джерел про історичне минуле, зокрема й історико-культурних установ.

Важливо відзначити, що останнім часом зріс інтерес до друкованих джерел інформації на історичну тематику. В час, коли росія запускає ракети по українських друкарнях та спалює українські книжки в окупованих громадах, українці посилили попит та цінність української видавничої справи. Водночас відеоконтент, такий як документальні фільми та онлайн-відео, залишається популярним джерелом історичної інформації для громадськості.

Доволі низьку довіру має шкільна програма (вчителі) – лише 18,2% респондентів вказали на це джерело. Тобто, шкільна програма (вчителі), яка мала б  бути найбільш доступною,  оскільки орієнтована на дітей, не є авторитетним джерелом для дорослих.

Для відповіді на ці тенденції та зміцнення історичної обізнаності Фонд рекомендує: Міністерству освіти та УІНП розглянути можливість інтеграції єдиної програми з історії, що представлятиме історію України в ширшому європейському та світовому контексті; розширення охоплення через цифрові платформи, такі як Telegram та YouTube, допоможе модернізувати історичну освіту та протидіяти дезінформації, особливо серед молодої та більш Інтернет-активної аудиторії; акцентувати увагу на інклюзивні наративи з історії національних меншин, зокрема кримських татар, що сприятиме більшій єдності та культурному порозумінню в різних регіонах. Ці стратегії можуть зміцнити національну ідентичність і забезпечити, щоб історичні наративи України залишалися стійкими проти зовнішньої пропаганди.

Ще одним важливим аспектом дослідження є питання політики пам’яті.  У громадській думці немає ясності  та єдності щодо змісту та часових рамок, методів та способів вшанування героїв російсько-української війни. Так само немає єдності думок серед киян щодо стихійного меморіалу прапорців у пам'ять про полеглих  захисників на Майдані Незалежності в Києві.

Щодо візуальної символіки вшанування героїв сучасної війни думки українців розділились, і хоча переважна більшість опитаних погоджується з необхідністю запровадження єдиної (типової) форми меморіальної дошки для вшанування полеглих у російсько-українській війні,  48,8%  виступають проти цього  і вважають, що ці рішення мають бути залишити на розсуд родин загиблих.

Отже, дослідження підтверджує, що на тлі воєнних дій інтерес до української історії є важливим елементом соціальної стабільності та національної самоідентифікації. Скоординовані зусилля державних інституцій, громадських організацій та освітніх закладів можуть сприяти подальшому зацікавленню та засвоєнню історії, збереженню культурної спадщини та захисту національної єдності.