Коментарі
Перегляди: 356
7 жовтня 2020

М'яч у битві з РФ — на боці України: Марія Золкіна про ситуацію на Донбасі

Оригінал статті  - Восточный вариант

Політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" — про важливе для сходу України

Сьогодні у світі відбуваються події, які так чи інакше впливають на нашу державу, та конфлікт на Донбасі зокрема. 

“ВВ” поспілкувався з політологинею Марією Золкіною та дізнався, який сценарій розвитку подій можна очікувати найближчим часом.

Німеччина замінила США в якості основного адвоката України

 

Впродовж останнього року Сполучені штати Америки відійшли від прямого діалогу із Росією в питаннях Донбасу. Спілкування формату “Сурков-Волкер” чи чогось подібного не видно вже близько року, розповідає Марія Золкіна. 

Така ситуація може продовжуватися аж до результатів президентських виборів у США. 

“Це, безумовно, впливає на певну розстановку сил, тому що Росія завжди воліла говорити про долю України із гравцями, сильнішими за Україну. Тому всі меседжі РФ були спрямовані або нашим партнерам у ЄС, або безпосередньо США. І коли немає в цьому процесі Сполучених штатів, з'являється таке переговорне болото з купою пасток”, — пояснює політологиня. 

Німеччина протягом 3-4-х місяців повернула собі роль ключового арбітра, орієнтованого як раз на збереження сталого миру

“Німеччина на чолі з Меркель знову набирає обертів у переговорному процесі. Вона знову протистоїть Росії. Цей баланс був порушений минулого року Зеленським, який одноосібно хотів досягти якихось позитивних результатів, але згодом стало зрозуміло, що без підтримки сильних гравців цього зробити неможливо. 

Це впливає, звісно на переговорний процес. Тому що позиція Німеччини врівноважує навіть позицію українського офісу президента. Особливо дуже чітко помітно навесні цього року, коли німці жодної ініціативи щодо цієї консультативної ради не мали. І врешті решт ця ідея перестала бути якимось проривом в переговорах між Україною і Росією”, — каже Марія.

Так має бути допоки Меркель залишатиметься головою Німеччини. У найкращому для нас варіанті, новий лідер буде трохи менше уваги приділяти Україні. Трохи гірше для нас буде, якщо наступний канцлер вирішить пограти в миротворця, вважає політологиня.

“Так було з президентом Франції Макроном. Він ініціював особисту зустріч Путіна та Зеленського, всіляко проштовхував ідею миру на Донбасі. В результаті це не привело ні до чого хорошого, і Макрон зараз не дуже активний в українських питаннях. Проте, боятися, що нова влада у Німеччині повністю змінить курс щодо України не варто. Зовнішня політика німців дуже не гнучка, тому вони зберігатимуть свої позиції в переговорному процесі”,  — переконана Золкіна.

Конфлікт в Карабасі не  вплине на ситуацію на Донбасі 

Ще однією важливою подією на світовій арені, безумовно, стала ескалація конфлікту в Нагірному Карабасі. Проте, впевнена Марія Золкіна, це ніяким чином не вплине на ситуацію на сході нашої країни. 

“Російська Федерація поки не демонструє зацікавленості активно включитися в той конфлікт. Останніми роками Росія, взагалі, “розкладала яйця по різних шухлядках”. Вона й з Азербайджаном підтримувала відносини, у тому числі продавала зброю, і так само з Вірменією, яку економічно і політично відвертала від Євросоюзу. Але зараз розраховувати, наприклад, на те, що увага Кремля буде більшою мірою прикута до питання Нагорного Карабаху, я б не стала.

Я думаю, сьогодні Кремлю ця ескалація взагалі не вигідна. Вони, навпаки, зацікавлені у тому, щоб її не було. Вірменію, яка ближче в цьому трикутнику до Росії, більшою мірою влаштовував статус-кво. Тому фактично Росія і не хоче активно включатися”, — зазначає політологиня.

Тобто фактично конфлікт на Донбасі так і залишиться пріоритетним, а у Карабах Росія не буде активно включатися, аби не привертати зайву увагу міжнародної спільноти. 

Також, за словами Золкіної, ще один конфлікт у Східній Європі не вплине на роботу міжнародних гуманітарних місій, що працюють на Донбасі. 

“Позиція міжнародних організацій є дуже заскорузлою і не гнучкою. Тобто бюджети, кошти, програми розробляються на декілька років наперед. І це є проблемою для подібних історій, насправді. Виходить так, що гуманітарна та інша допомога в часі відстає від стадії конфлікту. Наприклад, на Донбасі гуманітарна підтримка місцевого населення у 2018-му році була такою, якою вона потрібна була у 2014 чи 2015 роках, коли були активні бойові дії”, — пояснює Марія.

Проте, гроші на допомогу Україні вже виділені, і виникнення ще одного збройного конфлікту ніяк не вплине на об'єм цієї допомоги. 

"У будь-якому випадку треба укріплювати кордон із Білоруссю"

Весь світ вже декілька місяців спостерігає за подіями в Білорусі. Протести проти результатів виборів президента не вщухають. Лукашенко, заручившись підтримкою Путіна, не бажає покидати своє крісло. 

Чи може політична нестабільність наших сусідів загрожувати безпосередньо нам?

“З моєї точки зору, я не є військовим експертом, але, розуміючи, що всі зміни, які відбулися в Білорусі: політичного статусу, риторики чи простору для маневру самого Лукашенка, так чи інакше вимагають від нас змінити ставлення до цієї країни. По-перше, зараз не зрозуміло, в який спосіб буде змінена теперішня ситуація. У будь-якому разі Лукашенко зараз є залежним від Москви. Він змінив свою позицію у відносинах із Москвою і фактично пішов на поклін до Путіна”, — вважає Золкіна.

Росія цей момент обов'язково використає у своїх цілях. Але Кремлю потрібен сильний Лукашенко. 

“Їм потрібен лідер, який не самостійно управляє своєю країною, але хоча б контролює ситуацію. Тому що в іншому випадку Москва, беручи все у свої руки, сильно відкриє карти перед міжнародною спільнотою. Тому Лукашенко у ролі кабінетного лідера, який не керує реально процесами в країні, їм також не потрібен”,  — каже політологиня.

Абсолютно оптимального виходу немає. Якщо тільки там проведуть чесні вибори. І то, невідомо, хто б на них виграв, і які відносини будував би новий лідер із РФ. 

Наразі не зрозуміло, хто та з якими наративами може прийти до влади у Білорусі, тому треба з обережністю ставитися до цієї країни, принаймні поки. 

“Для нас ризики точно є. Тому українській стороні потрібно бути більш жорсткими. Білорусь і до цього не була нейтральною третьою стороною (на переговорному процесі у Мінську — прим. ред.). Усе трималося на бажанні Лукашенка маневрувати, бути оплотом миру на тлі нашого конфлікту. Він хотів трохи покращити свій власний імідж серед європейських лідерів”, — пояснює вона.

Підбиваючи підсумки, Марія зазначила, що всі вищезгадані події, фактично, ставлять РФ у глухий кут, і нашим дипломатам неодмінно треба цим скористатися.