Мінська ТКГ і переселенці
Сьогодні офіційно стали відомі імена представників в Мінській ТКГ з числа переселенців: те, що анонсувала українська переговорна команда замість сумнозвісної Консультативної ради. Донецьку область в політичній підгрупі представлятимуть Денис Казанський та Сергій Гармаш, Луганську – Вадим Горан та Костянтин Лібстер. Що це означає і в чому плюси чи мінуси – на своїй стоінці у Facebook написала політична аналітикиня Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучерів Марія ЗОЛКІНА.
Спочатку про плюси:
– це додає аргументів українській переговорній позиції в Норманді: долучення переселенців – достатньо сильний хід, він для західних партнерів свідчить про бажання України шукати вихід з глухого кута та перевести переговори в легальне поле. Так, оскільки представників окупаційних адміністрацій неможливо, з точки зору права, вважати представниками тимчасово окупованих територій, запрошення переселенців виглядає явно більш легітимним і доцільним інструментом.
– це показує, що попри будь-які спроби України зрушити процес, небажання Росії лишається ключовим каменем спотикання. Будь-яка реформа Мінської ТКГ приречена на етапі ідеї, якщо не вписується в російську фабулу про прямий діалог з окупаційними адміністраціями.
Чому це плюси? Бо це розв'язує Офісу українського Президента руки. Після року загравань з Росією, активного одностороннього руху в бік виконання Мінських домовленостей, розвернутися в інший бік може бути не так просто. Стратегії і остаточної тактики "а як бути далі" у української влади немає. А вибір про це "як бути далі" – робити необхідно, оскільки ясно, що налаштованість тільки української сторони на компроміс не працює.
Тепер про те, ЩО ж насправді означає залучення переселенців ПРОЦЕДУРНО, бо це – критично важливо.
Судячи з усього, всі четверо переселенців долучаються до ТКГ як ЧЛЕНИ української делегації. Не як запрошені з боку модератора ОБСЄ представники тимчасово окупованих територій, а як члени української делегації. Чому це формально важливо? Бо для формального виконання пунктів Мінську про консультації з представниками окремих районів саме такий статус має бути закріплений за новими запрошеними особами. Наразі – це експерти, радники української делегації. Це був один із варіантів, не найсильніший, бо це – посилення української делегації, а не поповнення політичної підгрупи новими особами у, як мінімум, такому ж статусі, як і наразі там сидять представники окупаційної влади. Такий варіант посилення власної делегації – цілком прийнятний, він не несе якихось загроз, але просто не треба мати ілюзій щодо ролі і статусу переселенців у роботі ТКГ. В Мінських документах немає вимоги до того, як саме обираються представники окремих районів для консультацій, тому тут Україна начебто користується цією "білою плямою", але це водночас і зменшує потенційну результативність такого кроку.
Що далі?
Найбільш ймовірно, що виконати пункт про консультації в такий спосіб не вдасться: Росії реальний статус ВПО в Мінській ТКГ непотрібний. Нинішній варіант вона "не зарахує", а на зміну ролі ВПО – не погодиться. ОБСЄ теж не наважиться запрошувати переселенців саме як "представників ОРДЛО". Що далі? Певна імітація, але з важливим наслідком: вона дозволить виходити з новими ініціативами, зокрема, про перегляд Мінську або де-факто замороження і переговорів, і конфлікту загалом.
