Події
Перегляди: 807
30 вересня 2020

Медіавподобання громадян в умовах пандемії змінюються

На тлі пандемії зростає попит на інформацію та відбувається розшарування аудиторії ЗМІ за віком

Це один із висновків всеукраїнського опитування громадської думки, проведеного на замовлення ГО «Детектор медіа» фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно із соціологічною службою Центру Разумкова. Результати дослідження презентували 29 вересня аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський і директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко.

За даними дослідження, центральні українські телеканали залишаються найбільш популярним джерелом інформації – їх дивляться 75% респондентів. Водночас на друге місце вирвалися соціальні мережі – їхня частка зросла з 24% (за опитуванням КМІСу та «Детектора медіа») у 2019 до 44% у 2020.

Значно зросла частка тих, отримує інформацію від родичів та друзів – із 11% до 23%. Це джерело конкурує за третє місце з українськими інтернет-ЗМІ, з яких інформацію про Україну та світ отримували не менше 27% респондентів.

Далі йдуть меседжери (Viber, Telegram, WhatsApp тощо) з часткою 11%, українські загальнонаціональні радіостанції та місцеве телебачення, про які згадали майже по 9% респондентів, українські загальнонаціональні друковані видання (8%) та місцеві інтернет-ЗМІ (6%).

Російське телебачення лишається одним з основних джерел інформації для майже 6% респондентів. Аналіз даних опитування показав, що російські телеканали найчастіше дивляться респонденти старше 50 років, які проживають у східних областях України (де частка глядачів сягає 12% серед опитаних респондентів).

Також, на думку дослідників, пандемія COVID-19 призвела до більшого попиту на місцеві друковані видання. Якщо у 2019 році їх згадали менше 2% респондентів, то у 2020-му їхня частка зросла до 4%. Аналіз даних опитувань свідчить, що таке зростання відбулося за рахунок респондентів віком від 50 років і старше, які мешкають у сільській місцевості та малих містах.

Соцмережі, месенджери та "сарафанне радіо": чим користуються політики на виборах

Під час пандемії зросла частка тих, хто отримує інформацію не з класичних медіа, а через особисте спілкування та месенджери, і цим користуються політичні сили на місцевих виборах.

«Пандемія вплинула на структуру споживання інформації громадянами. Зросла частка тих, хто отримує інформацію від своїх родичів і друзів, більш ніж удвічі – з 11 до 23%. Тобто під час карантину люди почали більше між собою спілкуватися, цікавитися новинами, обмінюватися інформацією. Далі йдуть месенджери, цієї позиції не було в опитуванні 2018-19 років. Близько 10% респондентів, тобто кожен 10-й, інформацію про події в Україні й світі отримує з месенджерів – таких, як WhatsApp, Telegram, Viber», - розповів Петро Бурковський.

За його словами, месенджери, як новий вид комунікації, стають також засобами масової інформації особливо для людей молодих і тих, хто проживає у великих містах-мільйонниках та в обласних центрах з населенням від 100 тисяч до 1 мільйона мешканців.

Відчуваючи таку тенденцію, політичні сили на місцевих виборах почали активно просувати себе саме в соціальних мережах, зокрема, через оплачених лідерів громадської думки й блогерів, і в цьому є певні небезпеки – зазначила Галина Петренко.

«У тренді просування в соціальних мережах є негативний бік, тому що як би ми не ставилися до класичних медіа з редакційним контролем, і які б маніпуляції вони не вживали, все ж вони є меншим злом у порівнянні з соціальними мережами й блогерами, яких взагалі ніхто не контролює і які можуть виступати й говорити що завгодно і як завгодно. І моніторингові зусилля, які докладають громадські організації й аналітичні центри, мусять почати серйозно брати до уваги те, що відбувається в соціальних мережах», - вважає Петренко.

В Україні формуються "партійні телеканали", що їх підтримують певні політичні сили і яким довіряють глядачі

"Якщо поглянути на ту структуру, які телеканали обирають українці і кому вони довіряють, то побачимо, що, можливо, ми перебуваємо на порозі такого явища, які Америка переживала у 80-ті роки минулого століття, коли з'являлися телевізійні мережі, які мають дуже чітке партійне забарвлення, проводять чітко консервативну або ліберальну лінію. Ми бачимо, що в Україні теж формуються два полюси серед телеканалів: один проросійський – це "Інтер", "112 Україна", NewsOne, ZIK - і умовно патріотичний – "Прямий", "5 Канал", "Еспресо-TV", - каже Петро Бурковський.

На його думку, таке ідеологічне розшарування в телевізійному просторі має як позитивні, так і негативні аспекти.

"З одного боку, це добре, тому що не лише російська пропаганда транслюється, а й на каналах, які умовно можна назвати патріотичними, ця російська пропаганда розвінчується. З іншого боку, коли ми вирішимо питання з Росією, ці політичні мережі, найімовірніше, нікуди не зникнуть і продовжуватимуть формувати громадську думку", - зазначив Бурковський.

На його думку, є загроза, що люди голосуватимуть не виходячи з критичних міркувань, а під впливом того, що ретранслює їхня улюблена телевізійна мережа.

За його словами, спостереження за українським телепростором показує зростання довіри аудиторії до "партійних телеканалів", при цьому більшість споживачів не цікавить, хто є власниками цих медіаресурсів.

Директор ГО "Детектор медіа" Галина Петренко вважає, що такі тенденції серед телеаудиторії не є позитивними.

"Те, що зросла довіра до так званих партійних телеканалів, радше є негативною тенденцією. Тому що всі моніторинги контенту цих каналів показують, що вони дуже далекі від дотримання журналістських стандартів, часто вдаються до маніпуляцій, викривлення дійсності і навіть до дезінформації. І що українці починають довіряти їм більше, це тривожний сигнал, і це - питання медіаграмотності в нашому суспільстві", - зазначила Петренко.

Глядацькі запити українців: новини, фільми, гумор, серіали

У своєму виборі різних джерел інформації українці найчастіше керуються:

  • допитливістю – новини про події в Україні та світі цікавлять двох з трьох респондентів (68%)
  • прагненням розважитися та відпочити – 52% цікавляться художніми, анімаційними та документальними фільмами, 39% – гумористичними шоу, майже кожен третій (32%) – серіалами.

Лише п’ята частина респондентів цікавиться політикою: про політичні токшоу згадали 23%.

Інтерес до політичних дебатів ледве переважає попит на програми і матеріали про різноманітні хобі (кулінарія, садівництво, техніка тощо) – про них згадали 20%. Цікавість до реаліті-шоу висловили 19%, а до та талант-шоу – 18% опитаних.

Спортивні програми (17%) та інформаційні програми на суспільно-політичну тематику (17%) випереджають освітні та науково-популярні програми і матеріали (15%) і місцеві новини (16%).

Дослідження виявило, що жінки дещо частіше за чоловіків цікавляться кінострічками (55% та 48% відповідно) та значно частіше виявляють інтерес до серіалів (43% та 18% відповідно), реаліті-шоу (25% і 12% відповідно), талант-шоу і музичних шоу (22% і 12% відповідно).

Чоловіки значно частіше, ніж жінки, цікавляться спортивними програмами (30% та 7% відповідно), програмами на суспільно-політичну тематику (20% і 14% відповідно).

З віком у респондентів зростає інтерес до новин, серіалів та політичних ток-шоу і зменшується потяг до гумористичних шоу і спортивних програм.

Якщо поглянути на зацікавленість у різних видах інформації серед прихильників різних політичних сил, то дослідження виявило такі особливості:

  • Виборці «Слуги народу» більше за інших дивляться гумористичні шоу (51%).
  • Виборці «Опозиційної платформи – За життя» частіше за інших переглядають серіали (40%).
  • Виборці ОПЗЖ (31%), «Європейської солідарності» (29%) та Батьківщини (27%) частіше за інших дивляться політичні ток-шоу.

За матеріалами: Укрінформу та  Детектор медіа