«Матриця Гази» для Донбасу – Тарас Жовтенко пояснив, як Кремль продає Трампу ідею «вільної економічної зони»

Під час останньої зустрічі в Женеві, за інформацією медіа, сторони обговорювали можливість розведення сил і створення на буферній території вільної економічної або демілітаризованої зони. Чи може така модель стати кроком до деескалації? Які ризики вона несе для України? І хто насправді є автором цієї ідеї? Свою оцінку в коментарі 24 каналу (з 12:00 хв.) висловив безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.

На думку експерта, ідеї довкола вільної економічної чи демілітаризованої зони на Донбасі не виникли спонтанно в межах українсько-російських переговорів. Свій початок вони беруть від ініціативи адміністрації Дональда Трампа  щодо врегулювання конфлікту в Газі.

Аналітик нагадав, що коли Кремль заходив на черговий виток переговорів і просував 28 пунктів своїх ультиматумів, паралельно відбувалися консультації між Віткоффом, Дмитрієвим та Ушаковим. Йшлося про те, як краще подати ці вимоги Дональду Трампу, щоб він не відкинув їх, посилаючись на попередні раунди переговорів.

«Росіяни з самого початку намагалися подати свої пропозиції Трампу як масштабування його “миротворчого досвіду” в Газі. Мовляв, ти ж найвеличніший президент і миротворець сучасності, ти так красиво відрегулював ситуацію в Газі – це приклад для наслідування. Тож давай візьмемо ту саму матрицю рішень і логіку переговорного процесу та спробуємо накласти її на російсько-українську війну», – пояснив Тарас Жовтенко.

За його словами, розрахунок Москви полягав у тому, що з такою логікою Трампа буде легше зацікавити ефемерними російськими економічними проєктами. Йшлося про демілітаризовані території, спеціальні економічні режими, спільні інфраструктурні чи енергетичні ініціативи – усе, що можна подати як особистий політичний і бізнес-успіх американського президента та пом’якшити його позицію щодо вимог Кремля.

Втім стратегічна мета Москви, переконаний Жовтенко, значно ширша. Ключове завдання Росії – послабити санкційний тиск без припинення війни.

«Росіянам потрібно створити умови, за яких вони зможуть і надалі вести бойові дії, посилювати ескалацію – як на фронті, так і завдаючи ударів углиб території України по цивільних об’єктах, а за потреби й підвищувати напруження на східному фланзі НАТО. І водночас не наражатися на нові економічні ризики, а по можливості використати ідею “вільних  економічних проєктів” як інструмент для послаблення санкцій», – зазначив експерт.

Саме в цьому контексті, за словами експерта, варто розглядати й ідеї спільного використання Запорізької АЕС, і створення вільної економічної зони на території Донеччини.  Йдеться не про відновлення регіону, а про механізм інтеграції Росії в міжнародні економічні формати під прикриттям «мирного врегулювання».

Для України ж, наголошує аналітик, питання стоїть передусім у площині безпеки.

«Навіть якщо теоретично можна говорити про відведення українських військ із певних оборонних рубежів на підконтрольній нам території Донецької області, головне – не допустити туди росіян. Ні фізично, ні юридично ця територія не повинна стати доступною для Росії», – акцентує він.

На його думку, вільна економічна зона не може існувати під контролем однієї зі сторін конфлікту, тим більше держави-агресора. Якщо йдеться про особливий режим, безпеку має забезпечувати третя сторона – міжнародний контингент із чітким мандатом.

«Якщо росіяни пропонують модель “як у Газі”, то й безпекова складова має бути відповідною – міжнародна присутність, а не російський контроль. Тут Путіна можна “зловити за язика”, і Трампа теж, адже і Кушнер, і Віткофф не відкидають ідей вільної економічної чи демілітаризованої зони», – зауважив Тарас Жовтенко.

Водночас експерт застерігає: жодна нова структура на кшталт трампівської «Ради миру» не має усталеного міжнародно-правового статусу, тож її мандат і повноваження залишатимуться предметом політичних домовленостей, а не чітких гарантій.

«Для Росії пріоритет – послаблення санкцій і створення умов для продовження війни. Для України ж ключове – безпека. Ми не можемо допустити рішень, які полегшать становище російської економіки. І маємо зробити все, щоб жоден російський військовий не опинився на території потенційної демілітаризованої чи вільної економічної зони. Вона повинна залишатися для Росії фізично й юридично недоступною», – підсумував Тарас Жовтенко.