Лідерство Франції у «нормандській четвірці» призводить до спроб форсувати події
Німеччина втратила лідерство в «нормандській четвірці», чим скористалася Франція. Емманюель Макрон активно форсує події, та чи на користь України? Чому не варто сподіватися на тиск Німеччини та Франції на Росію та які ще пастки для України готує Путін – ці та інші питання – у статті ТСН.ua.
Політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна прокоментувала телевізійній службі, що хоч чинна активізація Франції підігріта президентськими виборами (які там відбудуться у квітні), а Макрон є для нас найбезпечнішим кандидатом з точки зору відносин Франції з Росією, він не може не звертати увагу на традиційну французьку політику, яка тяжіє до діалогу з Росією, на своїх виборців і тих, кого треба втримати, щоб вони не шукали більш радикального кандидата.
«Німеччина у нормандській четвірці фактично втратила свою лідерську позицію. Новий німецький уряд взагалі якось трохи загубився з дипломатичної точки зору. Вони поки не знають, як зберегти можливість якогось більш теплого, ніж наприклад американський, діалогу з Росією, але при цьому якось намагатися її стримати. Проте лідерство Франції у «нормандській» четвірці призводить до спроб форсувати події. Паризький саміт лідерів нормандського формату 2019 року - це був бенефіс Макрона. Що тоді робили він і вся французька дипломатія? Вхопившись за бажання Зеленського досягти миру, дуже швидко намагалися досягти якихось компромісів», – нагадує ТСН.ua Марія Золкіна.
Вона також зауважує, що напередодні, під час зустрічі з Путіним та після перемовин із Зеленським, Макрон повторював, що Мінські домовленості – це шлях до миру. Цей пасаж викликає питання. Якщо Мінські домовленості сприймаються як можливість розрядити в принципі напруженість з Росією, то це, звичайно, пастка для України, бо підтверджує занепокоєння України, що за рахунок поступок по Мінським домовленостям Захід може спробувати знизити напругу з Росією взагалі.
«Ми знаємо, що зараз у «нормандській четвірці» пропонується прямий діалог Києва з окупаційними адміністраціями. Тому ризик. Але ми втрапимо в пастку лише в одному випадку – якщо українська сторона погодиться на це. Бо попри певні підштовхування нас до компромісу, які зараз можуть бути з Парижа і Берліна, це не є глухим кутом для України. Українська сторона не вважає, що Росія піде у відкритий наступ. І це грає на нашу користь. Бо ставити на одну чашу терезів поступки по «Мінську», а на другу – нову агресію Росії не вийде, бо сама Україна заперечує, що це для Росії основний сценарій. А от якщо б ми погоджувалися з тим, що нова війна невідворотна, тоді звичайно змушувати нас до поступок було б значно легше. Мовляв, альтернатива – це велика війна. Тому погоджуйтеся», – вважає Марія Золкіна.
