Ця аналітична оцінка стану українського сектору організацій громадянського суспільства (ОГС) у 2026 році ґрунтується на результатах дослідження, проведеного у травні-червні 2026 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва з використанням репрезентативної імовірнісної вибірки (N=4000
), сформованої з понад 113,5 тисячі реально діючих організацій.
Головним трендом сектору стала його глибока гуманітаризація та адаптація до умов війни. Понад 80% сектору сформовано чотирма ключовими напрямами: благодійними й гуманітарними організаціями (26,9%), релігійними громадами (20,5%), ініціативами місцевого самоврядування (17,9%) та правозахисними ОГС (15,0%). Водночас спостерігається вимивання стратегічних та довгострокових напрямів – екологічні (1,5%), волонтерські (2,5%), молодіжні (3,6%) та аналітичні (4,6%) організації залишаються в критичній меншості, що створює ризик дефіциту експертизи для післявоєнної відбудови.
Паралельно фіксується критична територіальна диспропорція: понад 26% усіх ОГС України акумульовано в столиці (21,1%) та Київській області (5,1%), що формує потужний професійний хаб, але вимиває ресурси з периферії. У постраждалих та прифронтових областях структура була змушена зосередитися винятково на негайному виживанні, тоді як в окупованих регіонах інституційна мережа фактично була знищена.
Щоб запобігти посиленню ефекту «переможці отримують більше» під час відбудови, міжнародним донорам рекомендовано перейти від підтримки окремих потужних ГО до розвитку цілісних локальних екосистем. Ключові інструменти включають:
- Впровадження Індексу дефіциту сектору та коригувальних коефіцієнтів грантового фінансування (від 1,0 для Києва до 1,5–1,7 для сільських та прифронтових громад).
- Запуск цільових конкурсів для відновлення секторального балансу (молодіжні, екологічні, аналітичні проєкти).
- Стимулювання міжрегіонального менторства великих міських хабів над периферійними ОГС.
- Спрощення конкурсних процедур у сільській місцевості та вихід за межі винятково гуманітарного реагування у прифронтових регіонах.
Методологічний контекст
Для цього дослідження аналітики Фонду «Демократичні ініціативи» сформували вибірку з 4 000 активних організацій громадянського суспільства, відібравши кожну 28-му ОГС зі списку OpenDataBot за травень 2026 року (загалом 113 500 організацій, які подали фінансові звіти за 2025 рік). Систематичний випадковий відбір забезпечив рівну ймовірність потрапляння кожної ГО до вибірки та теоретичну похибку до ±1,5% (при 95%-ій довірчій ймовірності). Далі кожну організацію було закодовано за трьома параметрами:
- напрям діяльності (з уточненими даними з їхніх сайтів);
- область реєстрації;
- тип населеного пункту.
Під час дослідження було обрано саме ймовірнісний відбір, оскільки офіційні дані про реальний розподіл ГО за регіонами та сферами нерегулярні й постійно змінюються через щорічне фінансове звітування.
Ключові тренди та розподіл сектору ОГС
Розподіл громадських організацій за сферами діяльності відображає глибоку адаптацію українського сектору ОГС до викликів воєнного часу, де ключовим фокусом стали гуманітаризація, захист прав та зміцнення локальної стійкості. Найчисельнішою групою частка якої зросла у відповідь на критичні потреби цивільного населення та військових є благодійні та гуманітарні організації (26,9%). Другою за чисельністю є релігійні організації та громади (20,5%), що забезпечують локальну стійкість та самоорганізацію. Також серед трійки лідерів – ініціативи місцевого самоврядування й громад (17,9%), що виступають основою децентралізованого реагування.
Правозахисні організації та представництво інтересів становлять 15,0% та зосереджуються на підтримці ветеранів, адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) і документуванні воєнних злочинів. Помітну частку становлять фізкультурно-спортивні об’єднання (11,0%), які відіграють важливу роль у фізичній та психоемоційній реабілітації населення.
Більш спеціалізовані сфери є менш представленими, проте сприяють збереженню фахового й експертного середовища. У цю групу входять професійні об’єднання та асоціації (7,0%), культурні та мистецькі об’єднання (6,5%), а також наукові й освітні ініціативи та аналітичні центри (4,6%). Попри складні умови воєнного стану, ці сектори підтримують локальну ідентичність, суспільну згуртованість та аналітичний супровід реформ.
Найменшу частку у структурі мають клуби за інтересами та дозвіллям (3,9%), молодіжні організації (3,6%), волонтерські організації та ініціативи (2,5%) й екологічні організації (1,5%). Низький показник волонтерських ОГС пояснюється інституціоналізацією руху – значна частина ініціатив офіційно перереєструвалась як благодійні фонди чи ГО іншого профілю. Своєю чергою, екологічна та молодіжна проблематика тимчасово поступилася пріоритетністю на користь питань безпеки, гуманітарної допомоги й соціального захисту.
Географічні та регіональні диспропорції
Територіальний розподіл свідчить про глибоку системну диспропорцію та високу концентрацію громадського сектору в столиці. У Києві офіційно зареєстровано 21,1% усіх активних ОГС України – тобто кожна п’ята організація країни. Разом із Київською областю (5,1%) столично-регіональний кластер акумулює понад 26% усього потенціалу сектору. Київ принципово відрізняється високим рівнем професіоналізації: тут зосереджена найбільша частка правозахисних організацій (19,6%), аналітичних центрів та благодійних фондів (39,3%), тоді як частка релігійних структур становить лише 5,7%. Другим за величиною осередком є Львівська область (8,4%), яка демонструє високу диверсифікацію з акцентом на релігійні (28,3%), благодійні (23,2%) та культурно-аналітичні ініціативи.
Водночас більшість регіонів України показують суттєво меншу частку присутності ОГС (у середньому 2–4% на область), що формує ризик вимивання ресурсів та експертного капіталу з регіонів. У прифронтових та постраждалих від війни областях структура громадського сектору вимушено змістилася в бік першочергового виживання та локальної самоорганізації: у Херсонській (29,5%), Миколаївській (24,4%) та Сумській (26,0%) областях домінують ініціативи місцевих громад і благодійні структури. Натомість у тимчасово окупованих або глибоко постраждалих регіонах, як-от Луганська область (0,9% від загальної кількості ОГС), інституційна мережа суттєво звужена і зберігається переважно у формі релігійних чи локальних осередків вимушено переміщених осіб.
Виклики та ризики для сектору
Наявна географічна диспропорція вказує на небезпечний перекіс: інституційні ресурси, експертна оцінка та аналітичний потенціал надмірно сконцентровані в столиці та великих обласних центрах, тоді як децентралізовані громади та прифронтові регіони відчувають гостру нестачу фінансування та організаційної спроможності. Для донорських програм це сигналізує про необхідність прямих інвестицій у локальні ОГС, розвиток субгрантингу та цільові програми нарощування потенціалу безпосередньо у регіонах, аби запобігти втраті локальної стійкості.
Рекомендації для донорів
Щоб запобігти масштабуванню цих дисбалансів під час відбудови, донорам варто перейти від підтримки окремих потужних ГО до розвитку цілісних локальних екосистем. Інструментом для цього має стати Індекс дефіциту сектору та система коригувальних коефіцієнтів грантового фінансування (від 1,0 для Києва до 1,5–1,7 для сільських і прифронтових громад), що компенсуватиме нерівні стартові умови.
Другим вектором є подолання секторального дефіциту через цільові грантові конкурси для найменш представлених напрямів — молодіжних (3,6%) та екологічних (1,5%) ініціатив. Також важливо підтримувати міжрегіональне менторство: залучати провідні ОГС Києва, Львова чи Харкова як партнерів для передачі досвіду й кадрів меншим осередкам без вимушеної релокації останніх.
У сільській місцевості та прифронтових зонах донорська підтримка має враховувати місцеву специфіку. Для сільських ГО (лише близько 20% від загальної кількості) доцільно спростити конкурсні процедури та залучати потенціал релігійних громад як осередків соціальної допомоги. У прифронтових областях важливо поступово виходити за межі чисто гуманітарного реагування, стимулюючи розвиток локальної аналітики, культури та молодіжних проєктів для підготовки до післявоєнного відновлення.
Інтерактивне мапування розподілу ОГС за регіонами та напрямами діяльності – переглянути тут.
