Контрнаступ ЗСУ – це лише фундамент для остаточного вигнання ворога з України – Тарас Жовтенко
Знищення інфраструктури російських військових на території окупованого Криму є одним із елементів стратегічного підходу до того контрнаступу, на який ми очікуємо. Так безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас ЖОВТЕНКО прокоментував телеканалу «Ми – Україна» вибух 29 квітня на нафтобазі в тимчасово окупованому Севастополі, який стався в результаті атаки українського безпілотника.
– Знищення цієї нафтобази та зменшення можливості окупантів використовувати її за призначенням серйозно вплине на здатність російських окупаційних військ використовувати військові кораблі в середньостроковій перспективі. Зрозуміло, що це не підірвало повністю їхню здатність виводити кораблі в море, але це один із факторів системної роботи і тиску, який ми намагаємося чинити на російських військових в окупованому Криму, щоб вони не мали змоги виконувати всі завдання, які ставить перед ними їхнє окупаційне командування.
Те, що така «бавовна» починає відбуватися на території окупованого росією Криму досить регулярно, і те, що ГУР абсолютно правильно попереджає населення Криму про необхідність обережно поводитися поблизу військових об'єктів та об'єктів інфраструктури, які забезпечують життєдіяльність російського окупаційного контингенту в Криму, свідчить про те, що насправді українські Збройні сили починають планомірно готувати Україну до зниження боєздатності російських військ в Криму. І це є одним з елементів стратегічного підходу до контрнаступу, який ми очікуємо. А в довгостроковій перспективі – це важливий крок до остаточної деокупації півострова. Тому що перед тим, як наші сухопутні війська увійдуть на територію Криму, ми повинні переконатися, що російські війська, які залишаться на цій території, будуть максимально недієздатними. Це передбачає дещо тривалий, але методичний підхід до знищення інфраструктури російських військових в окупованому Криму. Тому можна очікувати, що такої «бавовни» буде значно більше, що в майбутньому створить певні проблеми для чорноморського флоту рф в плані обслуговування кораблів.
– А як можна оцінити якість російських систем ППО та РЕБ, які вони повстановлювали на території тимчасово окупованого Криму?
– Це лиш підтверджує , що російські «аналоговнет» існують лише на папері. Ми бачимо, що російські системи ППО не можуть захистити ні тимчасово окупований Крим, ні територію російської федерації. І ця нездатність стосується не тільки військових об'єктів, розташованих ближче до кордону з Україною, а й стратегічних військових об'єктів у глибині росії, таких як, наприклад, авіабаза в Енгельсі. Для росіян було шоком, коли наші ударні системи дісталися туди і коли раптом виявилося, що переважна більшість їхніх боєздатних систем ППО перебуває або на території України, або вже знищена. Якщо такі речі відбуваються на території самої росії, то зрозуміло, що Крим, хай би яким важливим він був для росіян, не може бути більш безпечним, ніж стратегічні напрямки, важливі для російського потенціалу. Рекордні окопи, які росіяни вирили в окупованому Криму, і «зуби дракона», які вони там встановили, не врятували нафтобазу в Севастополі.
– З чим пов'язані нинішні масштабні переміщення військової техніки окупанта на окупованих територіях України.
– Росіяни очікують українського контрнаступу. Це для них тема номер один серед настроїв, які панують в офіційному російському пропагандистському ефірі. Всі хаотичні рухи росіян свідчать про те, що вони намагаються якось закріпитися на тих частинах території України, які вони тимчасово контролюють і, відповідно, спробувати щось зробити, щоб утримати ці території з огляду на контрнаступ українських Збройних сил, який ми очікуємо.
– А чи буде початок контрнаступу означати перехоплення ініціативи на фронті?
– Якщо ми говоримо про перехоплення ініціативи хоча б на оперативному чи тактичному рівнях, то, звичайно, наш контрнаступ – це перший такий крок, тому що так ми нав'яжемо росіянам іншу динаміку бойових дій, ніж та, до якої вони звикли. Ми змусимо їх реагувати на наші дії – це завжди позитивна річ з точки зору ведення війни і вже дещо інша якість війни. Сам по собі контрнаступ закладає лише фундамент для того, щоб ми з часом повністю перехопили ініціативу. Тому що той ресурс, принаймні в кількісному вираженні, який ми підготували для цього контрнаступу, мінімально достатній для вирішення тих завдань, які військово-політичне керівництво нашої країни зараз ставить перед Збройними силами. Але при правильному використанні цього ресурсу, який забезпечується, в тому числі, і за допомогою наших союзників – є гарантія, що ті оперативно-тактичні завдання, які будуть поставлені в контексті цього контрнаступу, будуть реально виконані. Тоді почнеться інша фаза цього збройного протистояння, ми будемо намагатися витіснити росіян з Півдня, з материкової частини України на територію окупованого Криму, де всі цілі для українських Збройних сил вже пристріляні.
Водночас ми повинні розуміти обмеженість цілей, які нам може принести цей контрнаступ, й усвідомлювати, що успіх контрнаступу фактично закладе траєкторію розвитку бойових дій щонайменше до кінця цього року і наступного.
