Коаліція охочих: що Україна випускає з уваги – Марія Золкіна
Оригінал – на Facebook-сторінці авторки
Різкий старт британо-французької ідеї відправити міжнародний контингент в Україну на тріумфальний фініш так і не перетворився. Причина дуже проста. Вже за пару тижнів виявилося: на ці "гарантії" безпеки для України Британія і Франція, як двигуни Коаліції, самі потребують "гарантій" – від США. А ті, як відомо, взяли курс на модераторство в російсько-українській війні замість стратегічно підтримати Україну в цьому конфлікті.
Відповідно, вже на старті Коаліція рішучих перетворилася на більш скромну Коаліцію охочих. А далі – все більше сама себе заганяла в політичну пастку: всі її дії (контингент, закрите небо і будь-що інше) чітко потребувало гарантій з боку Вашингтона, який відверто і чесно каже – гарантій не буде не лише для України, але і для Європи.
Темп будь-яких процесів в Коаліції різко пішов на спад. Українська дипломатія, намагаючись остаточно не розсваритися з Трампом, все ж не приховувала: ставка України на Європу. Переговорів (у сенсі реальних перемовин) з Росією немає і не буде, Трампа поки що вдається формально утримувати по цей бік барикад, але Коаліція явно розгубила за останні 4 місяці істотну частку свого стартового потенціалу. Формально, все наче рухається. Навіть штаб-квартиру з ротаційним перебуванням в Парижі і Лондоні створили. Але тут криється найцікавіше: подальшу долю партнерства в рамках Коаліції охочих в Україні, з одного боку, і серед самих "охочих" розглядають по-різному. А це – принципово важливо.
Отже, в українському прочитанні Коаліція охочих обговорюється, сприймається і "подається" українській аудиторії як Коаліція, де підтримка України – в центрі всіх процесів. І від початку ідея Коаліції полягала саме в цьому. Але ситуація змінилася. І якщо зануритися в те, як британська сторона наразі розуміє Коаліцію і її завдання, то різниця – істотна.
Так, Коаліція дедалі більше розглядається як партнерство, але не заради, не навколо і точно не винятково для підтримки України. Більше того, за підсумками деяких розмов з колегами, які "в темі" з британської сторони, можу небезпідставно сказати: цю Коаліцію все більше сприймають як міні-НАТО, де буде діяти той самий принцип колективної безпеки і більш чітко і вже точно напевно діятиме принцип "напад на одного – напад на всіх". Той самий принцип, який помилково вважають статтею 5 Вашингтонського договору. Той самий, який має на меті атакувати Росію, щоб показати неспроможність НАТО вступити у війну колективно, якщо буде гібридна чи конвенційна атака на одного з членів.
Як доказ того, що дискусія реально рухається саме в цьому напрямку, слугують постійні згадки про Естонію як країну, за яку Коаліція охочих має заступитися в разі атаки Росії. Ще раз: союзництво в рамках Коаліції обговорюється все частіше у привʼязці до інших членів НАТО і Коаліції, але не України.
Другий принциповий момент – стосовно інституціоналізації Коаліції. З української перспективи створення штаб-квартири Коаліції виглядало і подавалося як серйозний крок, але насправді початок бюрократизації і інституціоналізації не є однозначним плюсом. Головна відмінність коаліції полягала у політичній рішучості, гнучкості, взаємній урядовій згоді. Саме це відрізняло від початку ідею Коаліції. Натомість тепер дискусія серед наших друзів дедалі частіше – про бюрократичні речі. В робочому порядку лунають пропозиції підписати окремий договір серед учасниць Коаліції охочих, та ще й з ратифікацією у парламентах. Думаю, зайве говорити, що рішучості у протидії Росії вже тут і зараз жодні договори не додадуть.
І момент третій, на цей раз – достатньо відомий і обговорюваний в Україні. Коаліція потрапила, як на мене, у створену нею ж пастку: якщо не буде сталого режиму тиші в Україні, то жодна з активностей Коаліції за межами того, що вони роблять для України зараз, не запуститься в дію. На одному із відкритих заходів, я сказала колегам: а якщо режиму тиші так і не буде, що дуже ймовірно, то, виходить, що вже під кінець цього року вся Коаліція буде виглядати, мʼяко кажучи, несерйозно. Зі штаб-квартирою, далекоглядними планами і вічним режимом очікування, що колись в Україні дивом настане "перемирʼя" і от тоді – Коаліція Україні допоможе. Відповідь на це питання була про що завгодно, але не про готовність змінювати підхід Коаліції до підтримки України.
