Хто бачив висунення прем'єра, як того вимагає Конституція? – Олексій Гарань
Текст опубліковано на NV з дозволу автора. Оригінал
Для чого порушувати формальний момент, коли більшість голосів все одно є?
Де ви бачили пропозицію президенту від фракції «Слуга народу» про кандидатуру на посаду прем'єра, як має бути за ст. 114 Конституції? На вчорашній зустрічі фракції із Зеленським? Інформації про це нема. Натомість Зеленський пояснював фракції, чому треба голосувати за Юлію Свириденко та інших міністрів. Тобто, він формує уряд — це всім відомо. Але для чого порушувати формальний момент, коли більшість голосів все одно є? Хіба не міг в парламенті голова фракції взяти слово і запропонувати президенту кандидатуру пані Юлії. А президент вніс би її до парламенту та затвердили б у відповідності до Конституції!
Але ні, продовжують діяти так, як це було з 2019 року. Тобто час, зокрема воєнний час, не навчив керівництво дотримуватися процедур. Я вже не кажу про реальний стан керування країною з офісу Єрмака… ой пардон, Зеленського.
Цікаво, що в конституційних повноваженнях президента нема нічого, що дозволило б президенту відхилити цю кандидатуру. Згадаймо 2006 рік: «антикризова» більшість пропонує Віктора Януковича на посаду прем'єра. Як тоді билася Банкова над тим, аби відхилити цю пропозицію. А не вийшло. Бо це ніяк не передбачено Конституцією. Тому, чесно кажучи, це взагалі зайва процедура: прем'єр може висуватися більшістю і нею ж затверджуватися. Про це можна окремо поговорити.
Можливо, причина в тому, що «слуги» вже не мають більшості?
Можливо, причина в тому, що «слуги» вже не мають більшості? Формально, у них 231 людина у фракції, але за Свириденко проголосував лише 201 слуга. Додали голосів, як ми до цього вже звикли, уламки колишньої ОПЗЖ і дві депутатські групи «бізнесюків» — ми розуміємо, як вони контролюються з Офісу президента.
У принципі, виникає та ж ситуація, коли Зеленський розпустив Раду у 2019 році. Тоді виявилося, що не можна довести наявність 226 депутатів у більшості або ж її відсутність. Тепер президент, очевидно, інакше дивиться на подібну ситуацію і вважає, що монобільшість продовжує існувати. Так спробуйте бодай пустити пил в очі, і хай би кандидатуру прем'єра запропонували у парламенті.
На останнє. Лише лінивий не говорить, що це «перестановка ліжок» і ніяких осіб з поза меж уряду Дениса Шмигаля взагалі немає. Дякуємо, що хоча б Тараса Качку підвищили і міністром освіти не призначили спільника одіозного Шкарлєта.
І, звісно, ніякого уряду національного порятунку/єдності/згоди. Це дуже важко зробити. Але не хочуть навіть пробувати на Банковій, і край. Звісно, простіше спочатку створити Міністерство єдності (назва нагадує чомусь Орвелла), а потім його ліквідувати.
