Ірина Бекешкіна: Після всіх труднощів люди все ж вважають, що незалежність — це абсолютна цінність
Про цінність незалежності для українців, про еволюцію ставлення до незалежності і про те, чи рухаємося ми в правильному напрямку, в ефірі Радіо Культура розмова з соціологом, директоркою фонду "Демократичні ініціативи" Іриною Бекешкіною.
— За останніми даними Фонду "Демократичні ініціативи", я знаю, що змінилася думка українців щодо Незалежності і зараз переважають позитивні настрої. От, що ми можемо спостерігати, за останніми дослідженнями?
Ми час від часу ставимо питання: "Що було б, якби референдум Незалежності України відбувався сьогодні? То як би ви проголосували?" І слід сказати, що за даними цього року, показник найвищий. Рахунок був би — 89% на 11%, серед тих, хто визначився і збирається йти на референдум.
Після незалежності було дуже багато розчарування. Якщо ж подивитися на опитування 2006 року, тоді 70% проголосували б "за", а 30% — "проти". У 2016 році вже краще — 87%. Очевидно, що ці результати з одного боку такі ж самі, як проголосували на референдумі, а з іншого — це зовсім інший результат. Бо в 1991 році у людей було багато сподівань, ілюзій. І насправді, ми пережили дуже складне життя. І зараз люди після всіх труднощів і викликів, все ж вважають, що незалежність — це цінність, при чому абсолютна цінність. Тому я гадаю, що це результати вистраждані і результат, який люди вже не віддадуть.
— В попередні роки — 2005, 2010, 2015 — таких показників не було?
Ми не щороку це запитували, тому не можу сказати. Взагалі зросла цінність Незалежності після... я навіть не сказала б після Революції гідності, — а після того, коли постала проблема, бути чи не бути незалежній Україні. Якраз після агресії Росії, після війни реальної. Власне, в той період, коли держава була дезорганізована, коли армія була дезорганізована, люди взяли [ініціативу] в свої руки —[з'явилося] волонтерство, збирали кошти на армію. Коли питання постає, бути чи не бути — тоді людина стає свідомою.
— Як ви вважаєте, за роки існування незалежної України було більше позитивного чи негативного?
Дані показують, що серпень 2011 року і серпень 2019 року відрізняються. При чому істотно. І сьогодні, і тоді переважає відповідь — порівну і позитивного, і негативного. Проте в 2011 році лише 13% вважали, що більше позитивного і майже 30% — що більше негативного. Нині 25% скаже, що було більше позитивного, 25% — що негативного. Але, якщо поглянути на віковий розподіл, то там ситуація кардинально відрізняється. Я маю сказати, що за нашими останніми опитуваннями чітко виділяється нове покоління молоді, віком до 30 років. Тобто це ті, які виросли вже в незалежній Україні. То 50% молоді якраз вважає, що було більше позитиву. І саме для них — це абсолютна цінність.
— А в якому напрямку ми рухаємось: в правильному чи неправильному?
Це дуже цікава закономірність. Якщо подивитися за тими ж самими моніторинговими дослідженнями, то простежується, що майже весь час ми йшли в неправильному напрямі. А щодо правильного — то були тільки сплески. Коли люди думали, що от, нарешті ми пішли правильним напрямком! І сплеск був у 2005 році, після Революції гідності [Помаранчевої революції - ред.]. Тоді 43% людей вважали, що це правильний напрям, а 31% — що неправильний. А роком раніше більше половини вважали, що ми рухаємося в неправильному напрямку, а 20% — що в правильному. Другий сплеск був у 2010 році, після виборів президента. Тоді 35% вважали, що то був правильний шлях, а 35% — що неправильний, і ще 30% — було важко сказати, куди ми йдемо. І, нарешті, зараз. Але такого, щоб половина населення вважала, що в правильному напрямі ми йдемо, — за всю історію Незалежності не було. Це вперше, що більшість людей вважає, що ми йдемо правильним шляхом. І лише 23% — що неправильним. Це найкращий результат за всю історію незалежної України.
— А за якими критеріями оцінюється, в правильному напрямі ми йдемо чи ні?
Ну, якщо говорити про останні роки, то виділяються 3 найголовніші критерії. Найперше — це продовження війни. Друге — зростання цін, а зарплати залишаються ті ж самі. І третє — корупція. Це ті проблеми, які українці вважають найвагомішими. Що ж змінилося? Власне кажучи, нічого особливо й не змінилося. Змінилися настрої людей — люди перейнялися сподіваннями, що все буде добре. Вони обрали нову владу і тепер очікують, що вона вирішить всі проблеми.